Чому підвищення облікової ставки у нас не працює, як в США і Європі
Для розвинених фінансових ринків, які склалися в США, Європі чи Японії, цей метод працює. Але сьогодні в Україні інфляція не має монетарної природи. У 2021 році ціни в країні ростуть під впливом інших причин — загальносвітового підвищення вартості продуктів харчування, сировини для промисловості і адміністративного підвищення тарифів в Україні. А значить, методичка у нас не працює так, як на розвинених ринках.
Читайте також: Нацбанк різко підвищив облікову ставку: як відреагував валютний ринок
В Україні інфляція не зростає під напором грошової маси. Навпаки, довгий час ми жили з надлишковою ліквідністю банківської системи, але це не приводило до зростання цін, тому що кредитування в Україні практично не працює. Іншими словами, в Україні початку 2021 року немає такого домінуючого і критичного зв'язку між грошовою масою і інфляцією.
Навпаки, склалися всі передумови до стагфляції, коли економіка сповільнюється, а ціни ростуть — але з інших причин. Промислове виробництво в січні-лютому 2021 року скоротилося на 4,2%. Дрібний і середній бізнес перебуває на карантині і в занепаді. Платоспроможність бізнесу і населення впала. Виходячи з цих даних, існують скоріше передумови до гальмування і навіть падіння цін.
Що повинен зробити НБУ і Кабмін
В таких обставинах уряд і Національний банк мали б переключитися на стимулювання зростання економіки, щоб збільшити доходи бізнесу і населення. Але НБУ став заручником методички, схваленої ще за часів Валерії Гонтаревої.
Це помилковий курс. Він зводиться до простої тези — Нацбанк відповідає тільки за інфляцію. Інфляційне таргетування стало фетишем НБУ. Зростає інфляція — ми підвищуємо облікову ставку, падає — знижуємо. А головне, більше ні за що не відповідаємо.
Ця політика вже не раз приводила Україну до судом економіки і падіння зростання. І ось, знову.
Тим часом Нацбанк і Кабмін повинні діяти спільно і проактивно, і використовувати різні інструменти, щоб знизити інфляцію — не завдаючи удару по планах і результатах роботи тисяч підприємств країни.
У нинішній ситуації НБУ варто було б абсорбувати зайву грошову масу, що він частково і робить, але при цьому знизити загальну вартість грошей. Це відрізняється від класичного ліберально-монетарного підходу, при якому Нацбанк зменшує грошову масу, але збільшує вартість грошей.
Читайте також: Прискорення інфляції збільшить витрати бюджету на програму дешевої іпотеки
Потрібно активно впливати на вартість грошей, даючи сигнал до зниження їх вартості. Повторюся, в Україні інфляція — немонетарного походження. Вона або імпортована через зростання світових цін, або викликана шоками світової кон'юнктури, або є результатом адміністративних рішень влади — зростання тарифів, заборон, нових норм.
Але замість зазначених вище дій — НБУ ставить коня позаду воза: «є інфляція — ми підвищуємо ставку». Однак в Україні підвищення вартості грошей призводить тільки до подальшого розкручування інфляційної спіралі. Бізнес бачить, що ціна грошей зросла — і закладає це підвищення в ціни. Так, намагаючись зупинити інфляцію, НБУ її стимулює. У цьому відмінність конкретної української ситуації від того, що написано в методичке.
До речі, ці кроки не дуже вирішують поставлене завдання. Припустимо, якщо вже ми вирішили боротися з інфляцією монетарними методами, то роль Нацбанку повинна бути далеко не ключовою. Він оперує інструментами короткострокового зв'язування ліквідності, як і Мінфін за допомогою короткострокових ОВДП.
Ключову роль має відігравати уряд. Він має пропонувати довгострокові інструменти зв'язування грошей. Адже проблема України — це не обсяг грошей в обігу, а надто висока швидкість їх обігу.
Бізнес не вкладає кошти в тривалі проекти, а прагне прокрутити їх якомога швидше. Підприємцям і банкам потрібно запропонувати інструменти, в які можна влити надлишкову ліквідність на рік і більше. Таким чином, в обігу залишиться набагато менше грошей, здатних створювати інфляційний тиск.
Щоб змінити політику НБУ, необхідно вносити зміни до чинного законодавства. А для цього треба пропонувати і обговорювати нові моделі, а не миритися з наслідками тієї політики, яку нинішнє керівництво Нацбанку успадкувало від своїх попередників.