Неоднозначне рішення НБУ

Облікова ставка — це не просто число, це орієнтир, до якого прямо прив’язані ставки операцій НБУ з банками. Однак, банківські ставки залишилися на попередніх рівнях.

Так, банки й надалі можуть розміщувати свої вільні кошти в НБУ під 16−20%, а позичати в НБУ й надалі можуть лише під 22%.

Це дуже схоже на те, як деякі банки рекламують свої кредити з нульовою ставкою, але дрібним шрифтом уточнюють, що реальна ефективна ставка може досягати 5 000%.

Із таким самим успіхом (і це, мабуть, було б краще для уряду) НБУ міг знизити ставку не до 16%, а до 0%. Все одно наслідком цього рішення буде підірвана довіра до облікової ставки, як основного інструмента грошово-кредитної політики НБУ.

Повернути довіру, мабуть, вдасться лише шляхом перейменування цього інструменту, наприклад, на ключову ставку.

Чому НБУ пішов на цей крок

Схоже, що НБУ приймав це рішення під великим тиском. Тиском із боку експертів та бізнесу, які вже давно вимагають радикального зменшення облікової ставки (хотіли — маєте).

Тиску з боку банків, які все ще не готові заробляти на гривневих інструментах менше (і не будуть — Нацбанк дозволив). Тиску з боку Мінфіну, який не готовий платити височенні відсотки за гривневим боргом (ну, принаймні, для суттєвої частини ОВДП, у розмірі 280 млрд грн, ставки таки знизилися на 4 в.п.). Ніби кожен щось своє отримав.

Основна ж причина такого рішення НБУ (яке полягає у незмінності ставок на ринку) — це, очевидно, бажання забезпечити «курсову стійкість» гривні. Адже на початку жовтня НБУ вже задекларував перехід від фіксованого курсу долара в Україні до «керованої гнучкості» цього курсу, що відразу налякало велику кількість бізнесменів.

І хоча цей переляк швидко минув (адже всі переконалися, що нічого в курсовій політиці НБУ не змінилося), очікування знецінення гривні таке рішення точно посилило. Відповідно, Нацбанк має побоювання, що зниження депозитних ставок у банках уже сьогодні примусить людей активно скуповувати долари. Справедливі ці побоювання чи ні — інше питання.

Але, як і протягом останніх двох років, НБУ вважає, що «курсова стійкість» (що б це не означало) є важливішою за негативні наслідки високих ставок на ринку.

Ну, а, власне, найвпливовіший опонент політики високих ставок Нацбанку Міністерство фінансів отримало сатисфакцію — для Мінфіну витрати за боргом помітно знизяться.

Отже, далі ми побачимо курсову стійкість — і це хороша новина. Ставки за короткими депозитами (до трьох місяців включно) залишатимуться високими, валюту ніхто не скуповуватиме.

Куди краще інвестувати

Якщо підсумовувати, то дещо незграбні дії НБУ були спрямовані на розвʼязання двох питань:

  • проблеми високих відсоткових витрат Мінфіну;
  • забезпечення курсової стійкості.

Останнє означає, що Нацбанк чітко декларує направлення усіх своїх зусиль на те, щоб заробіток на гривневих депозитах був вищим, ніж очікуваний заробіток на «інвестиціях» в долари. І саме це є фокусом усієї відсоткової політики НБУ. Це те, що Нацбанку дійсно вдається робити протягом останнього року.

Така політика Нацбанку буде успішною, допоки Україна отримує значну міжнародну фінансову допомогу. Доки триває війна та надходить міжнародна допомога, НБУ контролює і ставки на ринку, і курс долара.

Читайте також: Курс долара та євро: чи зможе НБУ впоратися з порушниками спокою на валютному ринку

Це означає, що вкладати вільні кошти в такий час потрібно в гривневі активи (депозити на ОВДП), адже вони приноситимуть більшу дохідність, ніж доларові. Також позичати в такий час (у тому числі уряду) краще в доларах, адже так можна буде заощадити.