Компанія об'єднує декілька великих підприємств, що спеціалізуються на швейному й харчовому виробництві. І більшість з них — вже майже повністю енергонезалежні, а в планах — перейти на повну автономність.
«Мінфін» запитав у Олександра Барсука, чи є ідеальною енергетична формула та скільки вона коштує.
За нинішніх показників окупності сонячні станції вигідно встановлювати за кредитні кошти
Концерн «Ярослав» одним із перших в Україні почав вкладатися у вирішення проблем із енергетикою. Що вам вже вдалося зробити, та чи страхує це від блекаутів?
— Я ще у 2022 році зрозумів, що енергосистема почала «сипатися», й уже не буде ані колишньої надійності, ані помірних тарифів.
У нас же раніше була дуже надійна енергетика, одна з найкращих у світі. Навіть у багатьох європейських країнах бізнес не може розраховувати на таке безперебійне енергопостачання, яке ми мали до війни. І це попри те, що там ціни захмарні.
Але після того, як почалися ворожі атаки на нашу енергетичну систему, ця майже ідеальна модель зламалася.
Якщо ж постійно лагодити пошкоджене обладнання й латати систему, нам не уникнути значного здорожчання електроенергії. Бо іншого ресурсу просто немає.
На жаль, в енергетиці в нас ще багато популізму. Бо, якщо чесно, тариф для населення вже мав би бути 10 гривень за кіловат, а на 4,62, як зараз. А весь фінансовий тягар лягає на бізнес.
Тому, ми ще з позаминулого року почали потихеньку переходити на «свою» електроенергію. Ставили сонячні електростанції, і вже у 2023 році основні потужності були запущені. Наша станція в Богуславі Київської області стала першою, яка під'єдналася до загальної мережі й почала віддавати туди надлишки електроенергії. З того часу постійно додаємо потужності, плануємо забезпечити сонячною генерацією більшість наших підприємств.
Скільки інвестували в ці проєкти?
— Понад 10 млн гривень. Інвестиції в один кіловат потужності — близько 500 доларів.
Читайте також: Як отримати пільговий енергокредит: ставки, умови та причини відмови
А чому обрали саме сонячну генерацію?
— Коли ми почали встановлювати сонячні панелі, окупність була приблизно п'ять років. Зараз вона зменшилася до трьох. Це не просто вигідно, це дуже вигідно. Своя сонячна генерація дозволяє компенсувати високі тарифи на мережеву енергію, бо коли є сонце, то електрика в тебе дуже дешева.
Ті обсяги, які сонячна генерація не покриває, ми добираємо з мережі за стандартним тарифом — 10 гривень за кіловат. А якщо в нас є надлишок, скажімо, у вихідні чи вранці, то, навпаки, зливаємо струм у мережу. Нам компенсують 1,5−2 гривні за кіловат. Заробітки, звичайно, невеликі, але вони все ж є. За нинішніх показників окупності сонячні станції вигідно встановлювати за кредитні кошти. Не дивно, що зараз у цей сегмент усі кинулися.
Багато хто скаржиться, що дуже важко підключити власні сонячні панелі до загальної мережі й продавати туди струм. У вас були з цим проблеми?
— Ні, ми на диво швидко під'єдналися. Можливо, тому, що робили це в невеликому місті. Я помітив, що з обласними адміністраціями бізнесу зараз набагато простіше й дешевше працювати, ніж із міськими. Ми за під'єднання до мережі жодної копійки не заплатили. А зараз у деяких регіонах, зокрема, у Київській області, ще й діє програма, за якою вам компенсують відсотки за кредитами на встановлену тут сонячну генерацію.
Читайте також: Світло в кредит: нюанси придбання обладнання «від блекаутів», про які не говорять вголос
Зараз пропонується чимало кредитів, в тому числі пільгових, під енергетичні проєкти. Ви встановлюєте сонячні електростанції за кредитні кошти?
— Ми маємо кредити, але брали їх на господарську діяльність, не на енергетику. А панелі встановлюємо власним коштом, хоча, повторюся, за нинішньої окупності, можна спокійно брати кредити, навіть під відсотки, якщо це не більше 20% річних.
«Найближчим часом із сонячною генерацією у нас буде перебір»
Не розглядали питання імпорту електроенергії, адже спершу Кабмін пообіцяв не відключати ті підприємства, що використовують не менше 80% імпортної електрики, і лише недавно розширив пільгу й на тих, хто самостійно виробляє 80% струму?
— Нас навіть підштовхували до ідеї імпорту. Під час нещодавніх відключень додатково різали ліміти. Але я щоразу казав — навіщо мені імпортувати, давайте я сам вироблю. Для держави це вигідніше, щоб підприємства самі генерували хоча б частину потрібної їм електрики, замість того, щоб купувати її за кордоном.
Радий, що влада це зрозуміла. На нашому підприємстві в Богуславі ми спокійно виробимо 80% від потрібної нам електрики. Можемо навіть більше, бо маємо великі площі для встановлення панелей. В Києві теж планували покрити цей обсяг, але може бути проблема, бо тут високі стелі у приміщеннях і ламані дахи, що обмежують встановлення обладнання.
Чи цікавий продаж електроенергії від сонячних електростанцій, як окремий бізнес?
— При тому тарифі, що нам покривають, — 1,5−2 гривні за кіловат — ні. Можна зливати надлишки, коли тобі неважливо, скільки ти на цьому заробиш, бо в тебе сонце працює на потреби виробництва й ти там заощаджуєш.
Але окремий бізнес за таким тарифом нам нецікавий. Розумію, що зараз не час для щедрих «зелених» тарифів, бо йде війна, а бюджет порожній. І нинішні низькі тарифи це, можливо, навіть правильно, бо й так сонячних панелей ставлять дуже багато. У невеликому Богуславі, окрім нашої станції, є ще одна велика й декілька малих, плюс люди активно встановлюють панелі. Багато компаній зараз ставлять генерації на декілька мегават.
Тому вже найближчим часом із сонячною генерацією у нас буде перебір.
Що це означає?
— Для енергосистеми багато сонячної генерації — це не дуже добре. Влітку всі зливають надлишки в систему, а взимку починають з неї «тягнути». Якби тут була Каліфорнія з теплим кліматом, то, можливо, така модель би працювала. Але нам якось треба жити восени, взимку й навесні.
Тому, думаю, в якийсь момент сонячну генерацію просто почнуть примусово обмежувати. Наприклад, не дозволяти ставити панелей більш ніж на половину ваших потреб у електроенергії, чи не брати у мережу надлишків, або брати за ще нижчими, ніж зараз, тарифами.
Все б нічого, якби влада відверто про це сказала, мовляв, через рік будемо приймати струм від сонця у мережу за 50 копійок. Але поки що лише заохочують вкладатися у енергетику, а люди обирають сонячну генерацію, бо вона порівняно дешева.
Які види генерації в перспективі можуть бути вигіднішими за сонячну?
— Після того, як всі «награються» сонцем, почнуть встановлювати вітрові установки, які, хоча йі дорожчі, можуть працювати вночі та у холодну пору року. Дуже перспективні напрямки — гідроакумулятори (міні-варіант ГАЕС, що працюють за рахунок руху води — ред.) та газотурбінні установки. Й ті, й інші — це маневрова генерація, яку в пікові години можна дорого продавати у систему. Зараз за неї платять до 15- 20 гривень за кіловат, бо в Україні гострий дефіцит маневрових потужностей.
Газотурбінні установки дозволять виробляти не лише струм, а й тепло. При цьому електроенергія там виходить дуже дешевою — по 2−4 гривні за кіловат. Але таке обладнання дороге. Якщо сонячну електростанцію можна встановити за 100−200 тисяч доларів, то на турбіну треба витратити хоча б мільйон доларів. Але нас зупиняє навіть не ціна.
Такі установки дуже потужні, а в нас підприємства розкидані у різних регіонах, нам стільки не треба. Хоча, наприклад, для енергоємних підприємств, скажімо, склозаводів, такий варіант є цікавим.
«Все дорожчатиме, а харчопром став невигідним через свавілля мереж»
Як інвестиції в енергетику впливають на рентабельність бізнесу і на ціни на готову продукцію? Будете їх підвищувати?
— Звичайно, що всі додаткові витрати знижують рентабельність і змушують переглядати ціни. Ми, наприклад, купили на макаронну фабрику (Київська макаронна фабрика — ред.) потужний генератор на 500 кіловат, але лише для того, щоб підстрахуватися за нашими європейськими контрактами. Якби ми ввімкнули цей генератор, то за продукцією, що йде на внутрішній ринок, просто б не влізли в ціну. Ото й весь бізнес.
Макарони, до речі, все одно подорожчали на 10%, бо борошно було по 9 гривень за кілограм, а зараз по 18. І ще буде підвищення цін на 10−20%. У швейному виробництві все простіше, бо обладнання там не дуже енерговитратне, а рентабельність більша, ніж у харчопромі. Тому маємо простір для маневру, але ціни все одно змінюватимуться.
Читайте також: Спека та «генераторна» націнка: на скільки подорожчають восени основні продукти
То шити зараз вигідніше, ніж виробляти їжу?
— Шити вигідно, а хто має ще й оборонні замовлення, той взагалі «вхопив Бога за бороду». Але й без них непогано, бо люди купують і одяг, і домашній текстиль. Що стосується продуктів харчування, то на цьому ринку дуже важко працювати через шалену конкуренцію й свавілля торгівельних мереж.
У нас фактично не працює антимонопольне законодавство й захист українського виробника. Щоб зайти у торгівельну мережу, треба витратити мільйони — заплатити за місце на полиці, маркетинг та ще купу всього. Ваш товар можуть просто взяти під реалізацію. А потім вам ще доведеться їздити збирати його по магазинах.
Саме тому ви розвиваєте власну мережу магазинів «Ярослав»?
— Так, навіть попри війну, відкриваємо нові магазини. Зараз власна мережа дає 50% всіх продажів і генерує 80% прибутку. Та найголовніше — ми там можемо продавати все, що вважаємо за потрібне, а не виконувати забаганки мереж щодо асортименту.
До війни великою проблемою для легпрому було засилля китайської продукції. «Закриття» моря і зміна логістичних маршрутів допомогла нашим швейникам позбутися конкуренції з дешевими товарами з Піднебесної?
— Китай їде, як і раніше. Логістика не надто здорожчала, тож особливо нічого не змінилося. Але легпромівців зараз більше лякає початок роботи зони вільної торгівлі з Туреччиною. Чекаємо дуже великих обсягів швейної продукції звідти. Здебільшого вестимуть різного роду стоки — залишки, некондіційні товари, брак. Вони можуть бути вп'ятеро дешевшими за «нормальні» товари, і тому конкурувати цінами з турками українським виробникам буде дуже важко.
«Або воюй, або працюй, або штраф плати»
Бізнес скаржиться на великий дефіцит кадрів. У вас теж не вистачає людей?
— Так, на ринку дійсно велика кадрова криза. Нам, наприклад, не вистачає висококласних швачок. Глобально проблема в тому, що люди просто звільняються: хтось мобілізації боїться, хтось за кордон їде, а хтось просто не хоче працювати.
Закони, ухвалені на початку війни, суттєво спростили процес звільнення — не потрібно навіть два тижні відробляти, можна просто кинути заяву й грюкнути дверима. Вважаю, зусиллями роботодавців цю проблему не вирішити. Потрібне втручання влади, можливо, навіть непопулярні закони воєнного часу, які б чітко прописали, що громадяни або воюють, або працюють, третього варіанту немає. Це може бути навіть щось, на кшталт радянських штрафів за дармоїдство, тимчасово, на період дії воєнного часу.
Чи є складнощі з бронюванням співробітників?
— Зараз вже немає. Після того, як запустили бронювання через «Дію», процедура займає не більше 15 хвилин. Наше підприємство визнане стратегічним, тому ми можемо бронювати персонал. Але раніше на це йшло до 2 місяців, а доки заявку розглядали, людина була фактично поза законом, могли повістку вручити замість відсрочки.
Довідка
Концерн «Ярослав» об'єднує Стеблівську прядильно-ткацьку фабрику (Черкаська область), Кролевецьку швейну фабрику (Сумська область), Богуславську суконну фабрику, швейну фабрику «Промінь» (Київська область), швейну фабрику у Києві, Київську макаронну фабрику та мережу з понад 90 магазинів «Ярослав».