Вуонг народився у небагатій в'єтнамській родині у 1968 році. Власне, заможних родин у той час в країні було небагато — адже саме тривала війна. Батько майбутнього мільярдера був військовослужбовцем у Північному В'єтнамі, який протистояв США, мати — торгувала в крихітній чайній крамниці.
«Тоді моя мрія зовсім не була великою. Я просто хотів допомогти своїй родині вийти з бідності», — згодом згадував він ті часи. В юності Вуонг проявляв математичні здібності, що дозволило йому спершу вступити до гірничого університету в Ханої, а згодом отримати направлення на навчання до Радянського союзу. Тут він застав розпад комуністичної держави і, хоча, навчався в москві, невдовзі переїхав до України.
На початку 90-х разом з дружиною він відкрив у Харкові ресторан в'єтнамської кухні. Справи йшли непогано, і на життя вистачало, але масштабувати цей бізнес було практично неможливо, а підприємець мріяв про більше.
Тоді він почав думати про те, що потрібно українським покупцям, але водночас цього їм ніхто не пропонує. Правильна відповідь для в'єтнамця була майже очевидною — локшина швидкого приготування.
Тут треба трохи пояснити значення цієї страви для культури його країни. Таку локшину винайшов японський підприємець Момофуку Андо наприкінці 50-х років. Принцип був простий — вже готова вермішель занурювали в киплячу олію, завдяки чому з неї випаровувалася волога і разом з тим виникали мікропори, які під час приготування швидко набирали воду.
Андо сподівався, що завдяки його винаходу гарячі страви зможуть куштувати навіть найбідніші мешканці післявоєнної Японії. Локшина миттю розлетілася по інших країнах регіону.
У В'єтнамі (точніше, на той час його південній частині) цю локшину почали виготовляти вже на початку 60-х. Сьогодні країна посідає перше місце у світі за обсягами споживання цієї страви на душу населення. В середньому кожен в'єтнамець щороку з'їдає більше 80 її порцій. При цьому тут це вважається повноцінною стравою, а не просто дешевим перекусом, до неї додають овочі, морепродукти, м’ясо, яйця.
Щоб запустити випуск локшини в Україні Вуонг у 1993 році взяв у борг $100 тис. під божевільні 8% на місяць. За ці гроші він створив компанію «Техноком», закупив виробничі лінії у В'єтнамі та першим вивів страву на наш ринок.
Новий бренд підприємець назвав Мівіна, що походить від слів «mì Việt Nam» — в перекладі в'єтнамська локшина.
Незвичний для українців продукт почав швидко набирати популярність. Невдовзі компанія налагодила випуск також приправи та картопляного пюре. На початку нульових Мівіні належало близько 97% ринку локшини швидкого приготування. Продукцію також експортували до 20 країн світу.
«Українці були дуже бідні і дуже голодні», — пізніше пояснював секрет успіху Вуонг. Власне, та сама причина, чому локшина швидкого приготування завойовувала популярність в інших країнах світу.
Прощання з Україною
Станом на 2010 рік виторг компанії сягав $100 млн. Хоча частку ринку вона вже почала втрачати через появу конкурентів, бізнес цікавив міжнародних гравців.
Придбати «Техноком» вирішила одна з найбільших продовольчих компаній світу Nestlé. На той час вона вже міцно закріпилася в Україні, їй належали Львівська кондитерська фабрика «Світоч» та компанія «Волиньхолдинг», що випускала соуси під брендом «Торчин».
Для швейцарського гіганта це придбання означало посилення впливу на українському ринку, а в'єтнамський підприємець вже готувався залишити Україну.
Офіційно сума угоди не називалася, але вважається, що Nestlé віддала за Мівіну близько $150 млн. Як витратити ці гроші, Вуонг вже знав.
Побудова імперії
Ще за 10 років до продажу компанії підприємець почав активно інвестувати зароблені в Україні кошти у нерухомість В'єтнаму. Він відвідував Таїланд, Сінгапур, інші країни регіону, вивчав їхні готелі та торговельні центри і вирішив відтворити цю модель на батьківщині.
Перший його проєкт у В'єтнамі скидався на авантюру. На початку нульових він купив ділянку на безлюдному острові Хонче. Місце непогане, неподалік від традиційного курорту, але без будь-якої інфраструктури, питної води та електрики.
Незважаючи на виклики, Вуонг вже в 2003 р. відкрив тут розкішний п'ятизірковий готель, який став одним з улюблених місць відпочинку багатіїв країни. А для того, щоб вирішити проблему доставки гостей, тут звели найдовшу на той момент канатну дорогу над морем, завдовжки 3,3 км.
Сьогоді острів Хонче залишається одним з найпопулярніших туристичних напрямів країни.
Окремо Вуонг зайшов у сферу комерційної нерухомості. У 2004 році він звів перший у В'єтнамі хмарочос із сучасним торговельно-розважальним центром та офісами класу А. У 2007 р. підприємець вивів свою девелоперську компанію Vincom на місцеву біржу, що зробило його одним із найбагатших людей країни.
Коли Вуонг продав «Мівіну» та отримав вільний кеш, він вже був впливовим підприємцем у В'єтнамі та знав, куди інвестувати далі. Невдовзі він об'єднав свої компанії в єдину материнську структуру Vingroup та почав розвивати нові напрями. Окрім готелів, будівництва торговельних центрів та цілих кварталів елітної нерухомості компанія відкривала для себе нові напрями. З'явилися центри медицини, мережа супермаркетів, приватні школи і навіть власний університет VinUniversity.
Технологічний гігант
Вуонг розповідає, що якщо на початку підприємницького шляху хотів просто комфортного життя, то згодом його метою стало зробити вагомі зміни у світі. Мабуть, саме цим і можна пояснити його похід в технологічний сектор.
У 2018 році конгломерат вивів на ринок бренд смартфонів Vsmart. Не маючи власних технологічних напрацювань, Вуонг викупив 51% акцій іспанського розробника смартфонів BQ, отримавши їхні патенти та інженерну команду. Також неподалік Ханоя збудували ультрасучасні фабрики, здатні випускати десятки мільйонів пристроїв на рік.
Компанія зробила ставку на бюджетний та середній сегменти і швидко досягла успіху. Минуло трохи більше року від запуску, а смартфони Vsmart зайняли третє місце за обсягом продажу у В'єтнамі, захопивши майже 17% місцевого ринку. Також вони експортувалися не лише в сусідні держави, а й на преміальний ринок США.
Водночас вже у 2021 році Вуонг заявив про закриття виробництва смартфонів. Частково через низьку маржинальність та високу конкуренцію в секторі. Але переважно аби зосередити сили на значно масштабнішому проєкті — створенні першого в'єтнамського електромобіля.
Свою автомобільну компанію VinFast Вуонг створив у 2017 р. Підприємець звів сучасний завод, на якому випускались «класичні» бензинові автомобілі за технологіями BMW. Однак у 2022 р. з притаманною йому відчайдушністю Вуонг припинив їх випуск, повністю переключившись на електромобілі.
На сьогодні VinFast — бренд номер один у В'єтнамі не лише серед електромобілів, а й загалом автівок. Компанія виготовляє фактично кожне третє авто, що продається в країні, і це забезпечує стрімкий перехід регіону на «електрички».
Головний хіт VinFast, це ультрабюджетний електромобіль VF3, що коштує $10−12 тис. Загалом минулого року VinFast поставила по всьому світу 196 тис. автівок. Також компанія виготовляє електробуси та електричні скутери.
Крихітний VF3 став у В'єтнамі справді народним автомобілем.
Щоправда, спроба зайти на ринок США провалилась. Місцеві автомобільні оглядачі розкритикували VinFast за сире програмне забезпечення. Також масштабні продажі так і не зробили компанію прибутковою, материнська група регулярно надає їй кредити і гранти.
Не пройшла повз увагу Вуонга і ШІ-революція. В першу чергу нові технології він намагається застосовувати в електромобілях. Низка його компаній розробляють технології для автопілотів, а також передові мовні моделі, які застосовуються як голосові помічники в електрокарах. Крім цього, конгломерат займається розробкою просунутих промислових роботів та людиноподібних андроїдів для автозаводів і логістики.
Скільки заробив Вуонг
За останніми даними, Forbes оцінює статки підприємця у $36,5 млрд. Це робить його не лише найбагатшою людиною В'єтнаму, але й загалом Південно-Східної Азії. Також $4 млрд належать його дружині, яка обіймає посаду віцепрезидента Vingroup.
Як і раніше основу його капіталу забезпечує нерухомість. Його компанія залишається найбільшим забудовником В'єтнаму, також їй належить близько 80 торговельно-розважальних центрів та хмарочосів, а також мережа люксових готелів.
Акції автовиробника VinFast торгуються на біржі Nasdaq. Та, незважаючи на це, Вуонг продовжує контролювати близько 97% її цінних паперів. Наразі капіталізація компанії становить $7,2 млрд.
За оцінками Forbes, сумарні статки 10 найбагатших українців становлять близько $21 млрд. Таким чином Вуонг разом із дружиною приблизно вдвічі багатші, ніж усі вони разом взяті.
Важко сказати, чи залишилися у мільярдера сентиментальні спогади про країну, де він починав свій шлях до успіху. Він — закрита людина, рідко спілкується зі ЗМІ і ще рідше публічно згадує нашу державу. Повномасштабне вторгнення він ніяк не коментував. Водночас продемонстрував свою позицію діями. Заснований ним університет запустив програму підтримки, завдяки якій українські студенти могли безкоштовно навчатися та проживати в кампусі під час війни.
Історія Фам Нят Вуонга показує, наскільки далеко може завести вміння вчасно помітити можливість і не зупинятися на досягнутому. І, можливо, найцікавіше в ній навіть не те, скільки мільярдів вдалося накопичити Вуонгу, а те, що після кожного успішного бізнесу він знову обирав для себе значно складніший виклик.