- Україна вже не перший місяць друкує гривню і я не бачу в цьому, чесно, жодної трагедії.
- Економіка не має справ зі справедливістю, вона сама собою несправедлива за замовчуванням.
- Нам потрібно взяти під контроль власні фінанси.
Про європейські гроші та банки
50 млрд євро на невоєнні витрати у 2024−2027 роках можна отримати за деяких умов.
Наш комітет, зокрема, працював над реформами у вигляді законопроєктів або актів законодавства, які ми закладали в обмін на ці гроші, тобто у нас є розуміння, що там. Це, наприклад, корпоративне управління, реформа наглядових рад.
Це такі підприємства, як Укрзалізниця, Нафтогаз, Укргідроенерго — стратегічні великі компанії, які забезпечують структурне функціонування тих чи інших галузей, цілих секторів. Наші зовнішні партнери хочуть бачити там прозорість і керованість, передбачуваність роботи.
Проблема в іншому: сума розділена на три частини. Питання в тому, через що видаватимуть ці гроші. Чи це будуть європейські банки, чи незалежні, або міжнародні фінансові інституції, як ЄБРР. Або все ж таки через українські комерційні банки. Це важливо, бо від цього залежить, як український бізнес зможе претендувати на ці гроші.
Ліпше, звісно, щоб це йшло через нашу банківську систему, щоб комерційні державні банки могли вести діалог із бізнесом. Тому що дуже незначна частина українського бізнесу здатна задовольнити критерії та вимоги ЄБРР, наприклад, дуже незначна частина.
Детінізація та МВФ
В умовах війни зберігати той самий рівень життя — це ілюзія, так не можна. Вести війну ресурсами, обсяги яких ти не розумієш, — це партизанщина. Має бути хоч якась прогнозованість, і це нормально.
Потроху йде детінізація, причому часто навіть не примусова. Ми, як суспільство, зараз у певній точці, коли всі розуміють, що може зупинитися допомога або значно скоротитися, і розраховувати винятково на власні податки або на ті гроші, які під матрацом.
На мою думку, чесно скажу, у 2022 році, окрім Збройних сил України, нас врятувала тінь. Те, що було в тіні, допомогло нам вижити. Ці гроші будуть потроху легалізуватися.
Мені здається, що ми просто вже стали на певний невідворотний шлях до цього, тому що євроінтеграція, в принципі, не передбачає збереження тіні. Але ми відтягуємо це в часі справедливо, на мою думку. Тому що оця вся історія із закручуванням гайок ФОПам, ліквідація їх — це ж відлуння Міжнародного валютного фонду.
Міжнародний валютний фонд, на мою думку, на жаль, не розуміє контексту. Вони беруть моделі, які завжди працюють на папері, щоб збільшити бюджет. Треба збільшити податкову базу. Як збільшити податкову базу? Прибрати тих, хто отримує пільги, і підвищити тим, хто їх не отримує. Але ж, окрім теорії, є ще реальність.
Читайте також: 4,6 трлн поза банками, понад 700 млрд вільних коштів банків: як змусити їх працювати
Про соціальну систему та ринок праці
Соціальна система — це радянський спадок. Він закарбувався у Конституції, на жаль, де чорним по білому написано, що Україна — це соціальна держава, і купа соціальних гарантій. Перше, що нам розкажуть з вами, — що ми діємо неконституційно, забираючи соціальні права громадян.
Я не великий прихильник переведення всього на приватні процеси, наприклад, навчання. Я вважаю, якісь соціальні послуги держава має продовжувати надавати, але обсяг їх, я з вами погоджуюся, напевно, має бути скорочений.
І мені здається, в умовах і дефіциту бюджету, і зниження допомоги ми, напевно, переглядатимемо це. Тобто має бути створена інша, збалансованіша система, яка враховує нові реалії, а не реалії 80−90-х років.
Щодо кадрів — це катастрофа, у нас дефіцит робочої сили за певними спеціальностями на виробництві скажений, такого не було ніколи. Це природно, дуже багато людей виїхали, дуже багато людей пішли на фронт, перебувають у лікарнях на реабілітації, і не встигає програма перекваліфікації. І навіть зараз, коли ми говоримо про те, що ветерани можуть працевлаштовуватися, заповнювати ці вакансії, все одно буде певний часовий лаг, який створюватиме обсяг безробіття.
Насправді, роботи вистачає, дефіцит кадрів дуже великий, сидіти просто на соціальній виплаті для безробітних, мені здається, це невідповідально. Я не можу уявити умови, за яких ти тепер можеш дозволити собі не працювати. У нас є ще абсолютно безглузді радянські норми — от саме колега в комітеті Ярослав Юрчишин зареєстрував проєкт закону про скасування дозволу на роботу під час працевлаштування іноземців.
Про мобілізацію та «броньові»
Суть полягає в тому, аби будь-яке підприємство або фізична особа-підприємець могла подати на бронювання співробітника, заплативши за нього щомісячно фіксовану суму у вигляді мінімальної заробітної плати військовослужбовця. На сьогодні це близько 20 тисяч гривень. Це добровільний додатковий військовий збір. Це право обрати, кого саме ти можеш бронювати.
Справедливим є те, що тут немає прив’язки до зарплати. Будь-який робітник, незалежно від суми, яку він отримує, має право претендувати на цю бронь. Тепер військові забирають тих людей, яких вони просто можуть знайти за списком. І дуже часто це призводить до того, що підприємства просто стають і припиняють роботу, або довго стагнують, шукаючи якусь заміну. Ми пропонуємо державі вийти з цього процесу і давати самим колективам визначатися, хто буде заброньований.
Тут є декілька проблем, які ми намагаємося розв’язати:
1. Питання залежності від зовнішнього фінансування. Модель збільшення військового внеску, військового збору добровільно за конкретного працівника дає змогу, фактично, не зважати на зовнішній фактор. Хто буде Президентом США, який настрій буде в Орбана — ми завдяки власному українському бізнесу почнемо акумулювати додаткові фінансові ресурси для того, щоб забезпечувати військо.
2. Ти не платиш незрозуміло куди. Тому що ці гроші йдуть винятково на військовий збір, мають цільове призначення.
3. Все одно Збройні сили забезпечуються винятково з українських податків. У нас із усіх наших партнерських грошей жодна копійка на військо не йде. Стає бізнес — стає, на жаль, виплата. Стає виплата — військові залишаються без зарплати. Тому потрібно знайти якусь точку рівноваги, яка продовжить мобілізаційні процеси.
Є прорахунки, є якась математична модель, що дає змогу зрозуміти, яку кількість грошей може принести цей інструмент до держави. За нашими розрахунками, якщо лишається середня цифра у 20 тис. грн за стратегічного працівника, це може принести від 203 млрд грн в бюджет до 520 млрд грн. Це плюс/мінус 700 тис. — 1,5 млн людей.
Читайте також: Новий закон про мобілізацію вже проходить через парламент: де взяти гроші на призов