Як зменшити цей ризик? Розбираємось у питанні на прикладі української платформи HackenProof, що допомагає бізнесу знаходити й закривати вразливості за моделлю bug bounty.
Чому перевірки не дають повної картини
Аудит або пентест — це знімок стану системи кібербезпеки в конкретний момент і силами обмеженої команди. Але продукт, який її забезпечує, живе далі: оновлення, новий функціонал і зміни інтеграцій постійно відкривають шпарини, яких не було під час останньої перевірки. До того ж внутрішня команда дивиться на систему звичним поглядом, і нестандартні сценарії атак часто залишаються поза увагою. Bug bounty — програма пошуку вразливостей за винагороду — працює інакше: це постійний процес із сотнями незалежних дослідників, і компанія платить лише за підтверджені знахідки.
Bug bounty — це порядок, а не хаос
Поширений страх керівників — що «відкрити системи хакерам» означає впустити некерований натовп в інфраструктуру. Насправді, навпаки: це чітко регламентований механізм. Запуск відбувається поетапно: компанія узгоджує цілі, складає політику програми з обсягом тестування, правилами й розмірами винагород, підписує договір — і лише тоді дослідники беруться до роботи. Кожен звіт проходить тріаж — фахівці платформи перевіряють знахідку, перш ніж передати її компанії. Тобто бізнес повністю контролює, що тестується, хто це робить і за що отримує винагороду.
«Для банків і фінансових компаній кібербезпека давно стала частиною управління ризиками, довірою клієнтів і безперервністю сервісів, — пояснює Дмитро Матвіїв, CEO HackenProof. — AI робить атаки швидшими, масштабнішими та складнішими для виявлення, тому бізнесу важливо мати постійний і контрольований процес роботи з вразливостями. Це може бути VDP — програма відповідального розкриття вразливостей, або bug bounty. Головне, щоб компанія мала зрозумілий механізм отримання, перевірки та усунення слабких місць до того, як вони перетворяться на інциденти».
Чому штучний інтелект змінює правила гри
Ще декілька років тому пошук складних вразливостей вимагав часу та ручної праці — сьогодні AI пришвидшує цю роботу в рази, і це стосується обох сторін. За даними IBM Cost of a Data Breach 2025, середня вартість витоку даних у світі сягнула $4,44 млн. При цьому 97% організацій, що зафіксували інцидент із залученням AI-систем, не мали належного контролю доступу до них.
Звіт Verizon DBIR 2026 показує ще промовистіший зсув: уперше за 19 років експлуатація вразливостей обігнала викрадені паролі, як головний спосіб проникнення в системи. AI скорочує вікно для захисту з місяців до годин — атакувальник встигає скористатися дірою раніше, ніж її закриють. Наскільки далеко зайшли технології, демонструє кейс Anthropic: компанія навмисно обмежила доступ до своєї моделі Mythos після того, як у межах Project Glasswing вона знайшла тисячі вразливостей, зокрема, критичних, у великих операційних системах і браузерах, щоб інструмент не потрапив до зловмисників.
«AI суттєво змінює баланс сил у кібербезпеці, — зазначає Олександр Горлан, CTO HackenProof. — Те, що раніше вимагало багато часу та ручної роботи, тепер виконується значно швидше: від пошуку вразливостей до аналізу коду та підготовки атак. Це не означає, що бізнес має боятися AI, але компанії повинні швидше адаптувати свої підходи до захисту. Якщо зловмисники отримують потужніші інструменти, захист теж має ставати безперервним і проактивним».
Україна вибудовує власні правила
Наприкінці 2025 року Кабінет Міністрів легалізував bug bounty та механізм узгодженого розкриття вразливостей для державних систем. Тепер дослідник, який знайшов проблему, зобов’язаний упродовж доби повідомити власника системи та CERT-UA, як національного координатора. Раніше це була «сіра зона» — тепер взаємодія має правову рамку, наближену до європейських практик. Посилюються й вимоги до фінансового сектору: Національний банк зобов’язав банки щороку проводити самооцінку стану інформаційної безпеки та звітувати регулятору. Кіберстійкість стає не доброю волею, а нормою.
Що це дає банкам, фінтеху і стартапам
Вигода прямолінійна: захист клієнтських даних, довіра користувачів і менший ризик дорогих інцидентів — знайти й закрити вразливість дешевше, ніж усувати наслідки витоку. Це доводить приклад української платформи з глобальним досвідом — HackenProof.
HackenProof працює з 2017 року і сьогодні об'єднує понад 82 000 етичних дослідників із усього світу. На платформі активні понад 400 програм, опрацьовано понад 85 000 звітів, виплачено понад $26 млн етичним дослідникам, а під захистом — активи загальною вартістю понад $95 млрд.
Платформа працює як із глобальними Web3-проєктами — Ethereum Foundation,OKX, Sui Foundation, NEAR, Aurora, WhiteBIT, KUNA, так і з українським бізнесом: ПУМБ, Райффайзен Банком, Prozorro, Uklon, Meest Поштою.
Банківський кейс ПУМБ показовий: банк підтримує три активні програми з виплатами до $2 000 за знахідку і лише за перші пів року отримав понад 240 звітів про потенційні вразливості.
Головне, що варто винести: кібербезпека — це не разова перевірка з галочкою у звіті, а постійний процес пошуку та усунення вразливостей. Компаніям, які хочуть зрозуміти власні ризики та можливості запуску bug bounty-програми, HackenProof пропонує безкоштовну консультацію з кіберспеціалістом. Це дозволить зрозуміти, з чого варто починати саме вашій компанії.