Кого це стосуватиметься

Національний банк зобов’язав усіх учасників небанківського ринку, поштових операторів, які надають фінпослуги, та лізингові компанії розкрити справжніх власників. Така вимога не стосується банків (вже розкрили власників у 2015−2017 роках) та кредитних спілок (їх члени і є їх власниками).

Загалом нововведення охопить близько 2 тис. надавачів фінпослуг.

Коли це станеться

Насправді, ми давали більше, ніж достатньо часу. Ще у минулому році, коли відбувся «спліт», ми говорили, щоб небанківські установи розкрилися «добровільно» і не чекали «з моря погоди», тобто вимог регулятора. Добросовісні компанії почули заклик регулятора, про що свідчить збільшення кількості пакетів документів для погодження набуття істотної участі в останні місяці 2020 року та на початку цього року.

На даний момент вимоги до прозорої структури власності затверджені на рівні окремого Положення.

У найближчі два місяці, тобто до середини червня, учасники ринку мають поділитися своїми структурами власності з Нацбанком і громадськістю, розмістивши їх на вебсайтах.

Водночас ті фінустанови, чиї структури не відповідають вимогам положення, мають подати опис заходів, які вони будуть здійснювати для виправлення ситуації. Такі заходи мають бути реалізовані до середини жовтня цього року.

Отже, перший етап роботи з ретельної перевірки структур власності ринку «закипить» у НБУ вже в червні, а друга хвиля почнеться в жовтні цього року.

Читайте також: НБУ встановив дедлайн небанківським фінустановам щодо розкриття структури

Яка ситуація з прозорістю зараз

Ще на початку розроблення вимог до прозорості та обговорення їх з ринком, ми, використовуючи публічні джерела та інформацію, провели попередній аналіз структур власності надавачів фінансових послуг.

Перші результати такого аналізу, на жаль, невтішні. Понад сто страхових компаній, тобто половина ринку за кількістю, мають ознаки непрозорості чи є сумніви щодо їх прозорості. Серед інших небанківських фінансових установ такі сумніви у нас викликає майже кожна друга компанія.

Три типових схеми приховування реальних власників

1. «Футбольні команди». Це структура, в якій акції/частки компанії розпорошуються між власниками таким чином, щоб жоден із них не володів 10 відсотками. У такий спосіб власники намагаються уникнути погодження Нацбанку. Адже власники понад 10% капіталу повинні отримати дозвіл регулятора.

Навіть більше, «склад гравців» таких «футбольних команд» лише підтверджує непрозорість структури. У багатьох випадках вони «грають» також і в інших «футбольних командах», а результати спілкування з деякими з них демонструють, що вони навіть не володіють інформацією про те, як і коли вони стали акціонерами та хто є їх «бізнес партнерами».

Проте виникає логічне запитання: «Чи забули б ви, якби вклали кілька сотень тисяч гривень чи більше, про обставини такої інвестиції та про бізнес-партнерів?» Мабуть, ні.

2. Трастові конструкції. Реальні власники ховаються за іноземними (офшорними) компаніями, номінальними утримувачами акцій або трастами. Непоодинокі випадки, коли ті ж самі «ширмові конструкції» використовуються у багатьох інших компаніях.

3. Номінальні власники. Досить поширений інструмент приховування реальних власників, коли на папері одні, а фактично керівництво та вплив на компанію здійснюють інші особи.

Читайте також: Банки та небанківські фінустанови назвали основні загрози фінсектору — опитування НБУ

Хто ховається за «ширмою»

Зустрічаються також випадки поєднання елементів згаданих схем, а також їх інтерпретації. Часто прослідковується пряма залежність. Наприклад, страховики з непрозорою структурою власності, зазвичай, не дотримуються обов’язкових фінансових нормативів. Також майже всі компанії, які мають ім'я на ринку та відомі пересічним українцям, не приховують своїх реальних власників.

З огляду на це, постають цілком логічні питання. Якщо компанія планує провадити успішну, прозору діяльність та мати серед споживачів репутацію надійної компанії, якій можна довіряти, то навіщо їй щось приховувати? Гадаємо, що логічної відповіді в межах правового поля ви не знайдете.

Провівши численні зустрічі з питань розкриття структур власності, інколи отримуємо запитання на кшталт: «А навіщо Нацбанку це потрібно? Навіщо це потрібно споживачу? Ну незрозуміло, хто власник компанії, ну і що?».

Чому важлива структура власності

Зрозуміло, що проблема структур власності не єдина. Є проблеми, які є не менш важливими — платоспроможність, відсутність продуманих та орієнтованих на довготривалу перспективу стратегій і бізнес-моделей, недобросовісна конкуренція, низький рівень корпоративного управління тощо.

Однак, проблема структур власності є базовою. Фундаментальною. Так само як і питання ділової репутації керівників та власників фінустанов, питання їх фінансового чи майнового стану та «чистоти» походження коштів.

Чому базові? Тому що на цих «китах» тримаються питання достатності капіталу та, за необхідності, додаткової капіталізації фінустанови, питання планування діяльності, конкуренції, розвитку ринку, корпоративного управління.

Коли відомий реальний власник (и), регулятор знає, з ким вести діалог у випадку виявлення проблем у діяльності компанії. Регулятор знає, хто несе відповідальність за належну роботу компанії. З ким можна узгодити план дій у нагальних випадках та хто дійсно може вплинути на хід справ у роботі компанії.

Номінальні власники такі питання не вирішують.

Читайте також: Небанківські фінустанови перевірятимуть за новими правилами — ризик-орієнтованими

Навіть більше, прозорий ринок створює передумови для зваженого вибору компанії споживачем, а також підвищує рівень довіри до фінсектору загалом. Клієнт не повинен намагатися вгадати, на якого із надавачів фінансових послуг можна покластися, а на якого ні.

Саме регулятор має створити передумови для забезпечення базових потреб споживачів на ринку: прозорості та безпечності.

Як показав наш попередній аналіз, сьогодні з публічних джерел не завжди легко встановити, кому належить та чи інша компанія, а також зробити висновок, наскільки вказаний у реєстрах власник є справжнім.

Фокус уваги регулятора

Надавачам фінансових послуг треба буде розкрити інформацію про осіб, які є власниками істотної участі та про ключових учасників.

Відомості потрібно подати про осіб, які прямо чи опосередковано володіють понад 10% акцій, а також про ключових учасників — фізосіб, а також юросіб, які володіють акціями фінустанови, або інших юросіб у структурі власності установи. Юридичні особи є ключовими учасниками, якщо розмір їхнього володіння перевищує 2%.

Ця інформація дає змогу побачити максимально повну картину щодо компанії, навіть у випадках використання складних конструкцій з декількома рівнями володіння корпоративними правами та розпорошенням структури серед значної кількості осіб.

Інформація про власників оновлюється на щорічній основі, а також у випадку суттєвих змін у структурі. Ці відомості ми будемо розміщувати на вебсайті НБУ, а фінустанови на своїх вебсайтах.

Отже, структури власності будуть детально розкриті й стануть доступними для усіх зацікавлених осіб у максимально зручному форматі. Ми завжди відкриті до діалогу з учасниками ринку і будемо публікувати чимало роз’яснювальної інформації на своїх ресурсах.