Чому дорожчає газ

Причин для такої ситуації на ринку декілька. Запаси газу в європейських сховищах станом на 8 вересня були на 25% меншими за аналогічну дату 2020 року, і це — найменший показник за останні 7 років. Азія успішно конкурує з Європою як ринок збуту скрапленого природного газу (СПГ), що призвело до різкого падіння поставок у 2020 році та в першому кварталі 2021 року. Експерти зазначають, що ситуація може дещо покращитись у жовтні, проте чи буде цього достатньо — питання відкрите.

Крім того, зростання цін підштовхує поведінка Росії: «Газпром» відмовлявся бронювати додаткові потужності української ГТС, навіть попри планові ремонтні роботи на газопроводах «Північний потік-1» та «Ямал-Європа». А зараз у РФ продовжують використовувати ситуацію для агітації за повноцінний запуск «Північного потоку-2».

Також у ЄС рекордно зросли котирування дозволів на вуглецеві викиди, які перетнули позначку в 60 євро за тонну. Таке здорожчання робитиме газ більш привабливою альтернативою вугіллю.

Що це означає для України

Слід розуміти, що до котирувань європейських хабів прив’язані ціни на оптовому ринку, тому вартість газу на «Українській енергетичній біржі» навряд чи буде зменшуватися, а скоріше зростатиме. Разом із тим, окремі сегменти ринку захищені від цінових коливань через квазі-адміністративні заходи регулювання.

Наприклад, сегмент побутових споживачів. Уряд та Регулятор захистили більшість українців від цінових коливань шляхом введення обов’язкових річних тарифів. Як свідчать дані «Газотеки», «Нафтогаз» та газзбути групи РГК, на яких припадає близько 76% побутових споживачів, запропонували річний тариф на рівні 7,8−8 грн/куб. м, що значно менше ринкових 18−19 грн. Ціна такого захисту — «замороження» конкуренції на роздрібному ринку та зловживання окремих постачальників.

Разом із тим, низка «газзбутів» (наприклад, на Донеччині та Полтавщині) припинила поставки населенню, відтак півмільйона українських сімей отримують газ від постачальника «останньої надії» і у вересні платитимуть 12 гривень за кубометр. Таким споживачам варто якнайшвидше обрати постійного постачальника, адже ціна ПОНа визначається в окремому порядку і точно не буде меншою за річні тарифи більшості постачальників.

Читайте також: Субсидії отримали тільки 56% з тих домогосподарств, що звернулися

Складна ситуація з цінами для виробників тепла. Чи не єдиною опцією для закупівлі газу для теплокомуненерго (ТКЕ) є трирічні контракти «Нафтогазу» з ціною на перший рік у 7,42 грн за кубометр. Попри позірну привабливість пропозиції, не всі ТКЕ поспішають скористатись нею — станом на 26 серпня лише 45% уклали трирічні контракти. Частина тепловиків невдоволені жорсткими умовами контрактів, частина скаржиться, що поточні тарифи на тепло не дозволяють покривати витрати на закупівлю газу. Враховуючи складність ситуації, уряд вже підготував методику розрахунку компенсації різниці в тарифах ТКЕ, що мало би покращити їх платоспроможність і зменшити борги.

Читайте також: Водень від українських АЕС як перспектива заміни природного газу

Проте ці заходи навряд чи дозволять запобігти зростанню тарифів на тепло, яке має місце вже зараз. У свою чергу, теплоелектроцентралі через підвищення цін просто відмовляються від використання газу для виробництва електроенергії, що вимагає компенсацію їх недовиробітку за рахунок атомної та теплової генерації, що у свою чергу актуалізує питання запасів вугілля.

Газ розганяє інфляцію

Найбільше ріст цін на «блакитне паливо» відображається на промислових споживачах, а це означає, що українці все одно відчують (і вже відчувають) на собі подорожчання товарів, в яких витрати на газ становлять частину їх собівартості. Загальний вплив вартості газу на індекс споживчих цін — лише 2,2%, але в сукупності з іншими галузями його здорожчання — серед причин пришвидшення інфляції в ІІ кварталі 2021 року. За прогнозами Нацбанку, інфляція збережеться на високому рівні (9,6%) до кінця 2021 року і тільки у 2022 піде на спад.

Читайте також: Ціна на газ в Європі б'є нові максимуми: вже $800

Загалом різке зростання вартості газу у 2021 році стало добрим лакмусовим папірцем для цінової та тарифної політики нашого уряду. Остання, як на мене, характеризується значною фрагментарністю та непослідовністю: в окремих сегментах ринку, керуючись політичною доцільністю, держава грає активну соціальну роль (як-от у випадку з постачанням газу населенню). Натомість в деяких — поки усувається від втручання, як у випадку з бюджетними установами.