Чим американський борг відрізняється від інших
Насамперед, варто зауважити, що державний борг Сполучених Штатів Америки суттєво відрізняється від боргу інших країн. Позичаючи, американський уряд приймає зобов'язання через деякий час виплатити власнику облігації більше доларів, не гарантуючи того, скільки становитиме ця сума в інших валютах і якою буде її купівельна спроможність. Уряд не має зобов'язання обміняти долари на певний актив або інші валюти за фіксованим курсом.
Тобто основна відмінність США від інших країн полягає в тому, що більшість країн, що розвиваються, щоб залучити кошти на світових ринках, змушені позичати в іноземній валюті, а спроби активної додаткової емісії досить часто закінчуються високою інфляцією та нестабільністю національної валюти. Власне, з цим, зазвичай, і пов'язані дефолти країн, що розвиваються.
У США все інакше — для того, щоб залучити кошти, їм достатньо їх просто надрукувати. І вони просто друкують. Те, що Сполучені Штати активно друкують долар в умовах, коли він є фактично світовим платіжним засобом, дозволяє збільшувати обсяги імпорту, і таким чином підтримувати товарну масу, що протистоїть грошам.
Крім того, в даному випадку самі емітовані гроші опиняються за межами країни, не сильно впливаючи на внутрішню інфляцію. Така фінансова система дозволяє розвиватися реальному сектору як у країнах, які постачають до США свої товари, так і в самих Сполучених Штатах.
Читайте також: США визнали ризик підриву панування долара: що відбувається насправді
Чому зіграти проти долара неможливо
Знецінення долара, до якого підштовхує його надлишок у іноземних гравців, має розглядатися не як предтеча «дефолту», а як відкладений попит на американські товари, і в цій якості як «киснева подушка» на випадок криз, оскільки, «дешевий» долар активізує експорт товарів зі Штатів і таким чином стимулює розвиток виробництва в середині країни.
Якщо припустити, що в певний момент хтось вирішить, наприклад, зіграти проти курсу долара, то очевидно, що це буде надзвичайно складно зробити, якщо не сказати неможливо, враховуючи масштаби ринку.
Інший гіпотетичний варіант — бажання витратити всі доларові запаси поза США. Наприклад, власники доларів за межами США, розчарувавшись у ньому, або з політичних причин, спробують продати долари або придбати на них якісь активи на території Сполучених Штатів. І те, й інше виявиться Америці тільки у плюс: курс валюти знизиться, і це простимулює експорт із США до інших країн, зробивши його конкурентоспроможнішим. Водночас, додатковий попит на американські активи підвищить їхню ціну і тим самим збільшить оцінку національного багатства.
Це справедливо і для потенційно найпривабливіших груп активів у Сполучених Штатах — нерухомості та цінних паперів. Сьогодні в корзині резервів центральних банків долар США становить близько 60%, що в абсолютному вираженні складає близько $6,5 трильйонів. Водночас, загальна ринкова вартість фондового ринку США на кінець 2022 року оцінюється приблизно в $40,5 трлн, а ринок нерухомості — приблизно в $33,5 трлн.
Таким чином, вся сума доларових резервів центральних банків поза США всього близько 10% капіталізації американського фондового ринку і сумарної вартості американської житлової та офісної нерухомості.
Отже, при спробі одночасно (що є малоймовірним у принципі) конвертувати всі долари в нерухомість і акції, єдине, що відбудеться, — це різкий злет цін на нерухомість та на акції американських компаній.
Крім того, не можна не брати до уваги і той факт, що справжня роль долара полягає у виконанні ним функції універсальних кредитних коштів. Чим більше доларів бере участь у транзакціях за межами Сполучених Штатів, тим більшим виявляється попит на них у моменти будь-яких фінансових потрясінь.
Протягом багатьох років ми бачимо, як долар помітно зміцнюється практично до всіх світових валют у такі періоди. Це помітно як у тих випадках, коли кризи виникають на глобальній периферії, так і тоді, коли вони починаються в самих США. Це означає, що роль долара у світі не знижується, і навіть проблеми, які переживає Америка, роблять її валюту сильнішою, а не слабшою.
Читайте також: Конкуренти не змогли посунути долар останні 30 років: у чому його секрет
Ера панування долара може закінчитись, але нескоро
Усі, хто вірять в близький і неминучий крах долара, не надто задумуються над тим, наскільки змінилася система економічних координат. Насамперед, варто звернути увагу на те, що для емітента світових грошей не існує такого явища, як зовнішня торгівля чи зовнішній борг.
Уряд у даному випадку може не піклуватися про балансування торгівлі з рештою світу або побоюватися дефолту за зовнішніми зобов'язаннями. Це дозволяє практично без обмежень приймати на баланс зобов'язання уряду, випускаючи в обіг додаткову кількість грошей, які не викличуть проблем ані з боку валютного курсу, ані в контексті розрахунків за державним боргом.
Валютний курс і вартість активів на внутрішньому ринку виступають природними балансирами системи: масштабний «витік» валюти за кордон є гарантією від її переоціненості та формує відкладений попит на товари та активи, який згодом підтримає економіку-емітента.
Така ситуація трансформує саму природу грошей, перетворюючи їх на інструментальну цінність, яка використовується для згладження економічних циклів та забезпечення сталого зростання.
Звісно, ніщо в цьому світі не є вічним. Тому, не виключаємо ймовірність того, що, рано чи пізно, складуться такі обставини на світовому фінансовому ринку, які просигналізують нам про закінчення ери панування долара.
Але потрібно розуміти, що на сьогодні жодних об'єктивних причин для того немає, а також очевидно, цей процес мав би бути розтягнутий у часовому періоді поступовим заміщенням його іншою валютою. Тому слухати пророків «швидкого» кінця долара під час чергової кризи не варто.