«Мінфін» з'ясував, як змінилася частка євровалюти (витісняючи долар і золото) у резервах Національного банку, про держборг України, розрахунки та валютні торги, а також намагався прояснити плани регулятора.
Що НБУ заявив щодо євро
Нові валютні заяви Нацбанку були опубліковані 26 березня 2024 року, а розглядалися на Раді оверсайту (нагляду) грошового та валютного ринків ще 28 лютого — тоді відбувся перший огляд валютних індикаторів, у тому числі за офіційним, довідковим курсом та ціною банківських металів.
В результаті, робилися різні висновки, але громадськість більше зацікавив акцент на зростанні частки євро в загальному обсязі клієнтських угод — за купівлею євровалюти цей показник, за заявою регулятора, наблизився до 50%. Через це у НБУ і заговорили про зміну основної валютної прив'язки гривні від долара саме до євро.
«Продовження цієї тенденції, з огляду на євроінтеграційні прагнення України, може вже в недалекому майбутньому актуалізувати питання щодо доцільності переходу від долара до євро, як основної валюти курсової прив'язки. На нинішньому етапі, як зазначили зовнішні члени Ради оверсайту, учасники ринку вже потребують розрахунку індикатора довідкового значення курсу гривні щодо євро станом на 12 годин», — йдеться у підсумковому документі Національного банку.
Наразі НБУ щодня розраховує лише довідковий курс гривня/долар, і робиться це рівно опівдні за підсумками двогодинної торгівлі міжбанку (торгівля стартує о 10 годині). До вечора, вже разом із рештою угод (о 15:30), регулятор встановлює офіційний курс української валюти щодо американської.
Одночасно з доларом Нацбанк також розраховує офіційний курс ще до 32 грошових одиниць (загалом 33). Від данської крони та мексиканського песо до новозеландського долара та турецької ліри, за російським та білоруським рублями, до речі, також продовжує вести розрахунок. Звичайно ж, у цьому списку 33-х присутнє євро, але основна курсова прив'язка зберігається щодо долара.
Тепер же НБУ хоче щодня о 12 годині розраховувати довідковий курс гривня/євро (одночасно з гривня/долар), і подумати про перехід до основної курсової прив'язки нашої грошової одиниці до євровалюти. Коли саме це станеться, з якої конкретно дати — невідомо, але важливо, що вже відкрито заявлений такий намір. А з огляду на план нашої країни вступити до ЄС, можна оцінювати реалістичність цілей.
«Відповідних оцінок і прогнозів поки що немає. На засіданні Ради оверсайту індикаторів грошового та валютного ринків України 28 лютого 2024 року йшлося про те, що можливе подальше збільшення частки євро у розрахунках на валютному ринку може у майбутньому „актуалізувати питання доцільності переходу з долара до євро, як основної валюти курсової прив'язки“. Однак, про початок цієї роботи говорити поки що зарано», — відповіли «Мінфіну» у Нацбанку.
Де Нацбанк узяв 50% євроугод
Щоб зрозуміти, на чому ґрунтуються оцінки та прогнози регулятора, «Мінфін» надіслав офіційний запит до НБУ.
З відповідей Нацбанку зрозуміло, що показник купівлі євро впритул наблизився до 50% у покупках клієнтами безготівкової євровалюти на умовах spot («на місці»). Такий формат має на увазі миттєву угоду з одночасним визначенням курсу (постачання може відбуватися наступного дня), і йдеться про бізнес.
Якщо до війни частка євро у валютних безготівкових покупках рухалася в рамках 36−40%, то у 2023 році досягла 46%, а в січні-березні 2024-го тримається на рівні 45% через збільшення імпортних закупівель України в Євросоюзі. Одночасно Нацбанк показує поетапне скорочення угод за доларом із 57−61% до 53−54%.
Динаміка безготівкової купівлі/продажу долара та євро
Дані НБУ
Також очевидним є збільшення в Україні пропозиції безготівкового євро за 5 років із невеликим — із 22% до 30%. Наш бізнес активніше експортує свою продукцію до ЄС та укладає з місцевими компаніями контракти у євровалюті.
Цікаво, що на міжбанк при цьому її потрапляє дедалі менше. НБУ звів для «Мінфіну» всі види євроугод між банками — tod (розрахунок/постачання сьогодні), tom (оплата сьогодні/постачання завтра) та вищезгаданий spot, виключив лише свої інтервенції, і вийшов на скорочення частки євро з 13−14% до 7 % у 2023 році, і взагалі до 4% у першому кварталі 2024-го.
Угоди в євро на міжбанку
Дані НБУ
Казначеї дедалі менше перепродують клієнтську євровалюту на міжбанківському ринку, а намагаються збути її материнським чи партнерським структурам. При цьому євро часто не обмінюють на гривню, а діють через долар. Деякі компанії за декілька днів-тижнів обмінюють отриманий долар на гривню, а деякі — притримують цей долар в очікуванні вигіднішого курсу.
Підприємство може потребувати гривню, наприклад, для закупівель сировини або виплати зарплат персоналу, але все одно притримуватиме інвалюту про запас, а для поточної діяльності братиме у банку короткострокові кредити. Це типова поведінка юросіб у періоди затяжної девальвації гривні. Тому Нацбанк зараз намагається дотримуватись політики руху курсу гривні в різні боки, щоб мотивувати експортерів швидше конвертувати свій валютний виторг.
«Переважна більшість операцій за EUR/UAH здійснюється із залученням пари EUR/USD. Тому деяка частина отриманої валюти за операціями в USD/UAH надалі спрямовується на купівлю євро і навпаки. Прямі операції в EUR/UAH між українськими банками також є, однак, вони незначні за обсягом. На міжбанківському валютному ринку основним джерелом ліквідності в євро залишаються іноземні банки», — пояснив «Мінфіну» ситуацію начальник управління інвестиційної діяльності Укрексімбанку Олег Сердюк.
За його словами, контрагентами у залученні таких коштів можуть виступати як банки-нерезиденти, так і вітчизняні банки з іноземним капіталом, які мають доступ до відповідної ліквідності зі своїх материнських установ.
Тобто прямих угод бізнесу з купівлі/продажу євро за гривню зовсім небагато. Найчастіше ці операції здійснюються через долар і включається крос-курс — курс міжбанку гривня/долар множать на міжнародний курс долар/євро, і отримують ціну у гривні. Активна міжбанківська торгівля євро за гривню на майданчиках Bloomberg або Refinitiv у щоденному режимі не ведеться, є лише поодинокі угоди, що проводяться у вузькому колі банків.
В інших напрямках вплив євровалюти також невеликий.
«У секторі кредитування нефінансових корпорацій (на лютий 2024 року) долар займає 22%, євро — 10%. Серед депозитів нефінансових корпорацій долар займає 17%, євро — 10%. За сектором споживчих кредитів домогосподарств американської валюти становить 3%, європейської — 0,1%. Валютний розріз наявних депозитів домогосподарств включає 28% у доларі США та лише 7%, номінованих у євро», — уточнив Сердюк.
Якщо обсяг безготівкових валютних операцій в євро в Україні справді наближається до 50%, то готівковому до цього поки ще далеко.
Структура готівкового валютообміну
Дані НБУ
Придбання євро українцями зросли з 22−23% до 24% після нападу країни-терориста, коли багато наших співвітчизників втекли від великої війни до Європи. А продаж європейської валюти зростає, коли наші люди відвідують свої сім'ї в Україні або повертаються на Батьківщину. Проте, домінуючим у готівковому валютообміні залишається долар, частка якого тримається на рівні 75%.
Читайте також: Яку валюту почали завозити активніше й де осідає валютна готівка
Євро у держави
Завдяки активній підтримці України під час війни країнами Євросоюзу дуже зросла частка євро у структурі залучень Кабміну. Як уточнили «Мінфіну» у Нацбанку, майже вдвічі — з 23,3% до 46,2%. Водночас, долар тут просів із 56,7% до 33,4%.
У НБУ вирахували, що, в результаті, частка євро у валовому зовнішньому боргу Україна з 2020 до 2023 року зросла на понад 14% — із 23,7% до 37,8%.
А якщо дивитися сукупно на частку євровалюти в операціях поточного рахунку платіжного балансу нашої країни, то з I кв. 2014 року до ІІІ кв. 2023 року вона зросла з 15% до 31% у надходженнях, і з 23% до 46% — у виплатах. Хоча долар у надходженнях та виплатах зберігає домінуюче становище — 67% та 51% відповідно.
У золотовалютних резервах Національного банку, розмір яких на 1 квітня 2024 року сягнув $43,8 млрд, частка євровалюти становить 8,4% — це еквівалент $3,7 млрд.
Дані НБУ
Однак, для НБУ це не пік, а скорочення євроскладової. Максимальна частка євро в його резервах була на початку 2012 року — 28,5%, або еквівалент $9,1 млрд.
Європейська валюта потрапляє до ЗВР, переважно, у межах запозичень: або уряд залучає кредити/гранти у цій валюті, або розміщує у ній свої облігації (внутрішні, зовнішні).
Інтервенції (купівлі/продажі на міжбанку) у євро Нацбанк проводить дуже рідко. Востаннє він робив це на початку повномасштабного вторгнення.
Дані НБУ
«Наразі Національний банк зберігає частину міжнародних резервів у готівковій формі (долари США та євро), яку може використовувати для підкріплення ліквідності кас комерційних банків України, якщо виникне така потреба. Востаннє НБУ купував готівкову валюту наприкінці 2022 року», — йдеться в ексклюзивному коментарі Нацбанку для «Мінфіну».
У ньому регулятор також додав, що для безготівкових конверсійних операцій він використовує дві основні торгові системи — Bloomberg та Refinitiv FX Trading.
Читайте також: Інфляція сповільнюється: чому НБУ зберігає політику дорогих грошей
Золота в запасі не стає більше
Коли в резервах Нацбанку нарощується/зменшується частка євро, це найчастіше відбувається у плюс/мінус долару. Складові інших інвалют у ЗВР змінюються не суттєво. У тому числі й банківського золота (999,9 проби), яке також є валютною цінністю, згідно з чинним законодавством. Хоча, після нещодавнього подорожчання, експерти почали активніше радити НБУ купувати метал, за аналогією з центробанками інших країн (Туреччина, Китай, Індія, Казахстан, Чехія та ін.).
Із загальної звітності Національного банку можна побачити грошове збільшення частки золота у його резервах: якщо в лютому його було на $1,76 млрд (4,7% усіх ЗВР), то вже у березні — на $1,92 млрд (4,4%). Але це зростання досягнуто лише за рахунок ціни, подорожчання металу на світовому ринку. Перерахунок того самого запасу відбувається за новою вартістю.
Як підтвердили «Мінфіну» на запит у Нацбанку, фізичний обсяг золота в його резервах не змінювався з 2021 року, коли запас металу зріс на 30 тис. тройських унцій — тобто на 933 кілограми. Після цього досяг 27,1 тис. кг/27,1 тонн.
Посадовці пояснили, що ми тримаємо резервне золото у двох формах — у безготівковій на рахунках та у готівковій у злитках:
- 2,1 тонн — безготівкова,
- 25 тонн — готівка.
Зазвичай, центробанки формують резерви в афінованому золоті міжнародного стандарту LGD (London Good Delivery), злитках вагою 400 тр. унцій, або 12,5 кг, які прості люди навряд чи зустрінуть у продажу у комерційних банках та можуть побачити, здебільшого, у кіно.
У готівковій формі Україна накопичила в резервах близько 2 тис. таких злитків.
При цьому наша країна, на відміну від інших, не проводить оптових закупівель готових, опломбованих золотих брусків, а переробляє брухт — переплавляє його в 999,9 пробу. НБУ викуповує у ломбардів метал та вироби з нього (не викуплені людьми).
«Основним джерелом поповнення монетарного золота в міжнародних резервах України є доведення золотого брухту до вищої якості та його подальше зарахування до резервів», — підтвердили «Мінфіну» в Нацбанку.
Україна не вважається країною з великим золотим резервом, наш запас 27,1 тонн у 2023 році поставив нас лише на 58 місце у світі. Його набагато більше, наприклад, в Узбекистану (395 тонн, 13 місце у світі) та Казахстану (352 тонни, 15 місце). А трійка найбільших світових власників золота у резервах центробанків виглядає так:
- США — 8 133 тонни;
- Німеччина — 3 355 тонни;
- Італія — 2 452 тонни.
Якщо говорити про валютні купівлі/продажі НБУ, то вони стосуються лише грошових одиниць та цінних паперів у резервах регулятора. Національний банк торгує не лише на нашому міжбанку, а й із зовнішніми контрагентами. Більшість угод проводиться на ринках Великобританії та США, а серед контрагентів основні центробанки світу та великі комерційні банки — повідомили у Нацбанку на запит «Мінфіну».
«Національний банк дотримується принципу закритої валютної позиції. Здійснюючи політику за структурою міжнародних резервів, НБУ враховує цей принцип, за винятком доларів США, які є основною валютою у міжнародних резервах України», — пояснили нам у Нацбанку.
Така закрита позиція передбачає, що сума вимог та його зобов'язань у кожній окремій валюті мають бути рівними.
Читайте також: Світові центробанки «затарюються» золотом: чому цього не робить НБУ
Що на практиці зроблять щодо євро
У Нацбанку не приховують, що зростаюча увага до євро викликана не лише збільшенням його частки у розрахунках, а й планомірним рухом України до Євросоюзу.
«Долар США є найпоширенішою валютою для міжнародних платежів. За цим критерієм євро ще не зможе скласти конкуренцію. Як наслідок, для переходу в євро, як основну курсоутворювальну валюту, необхідні інші, не тільки економічні, а й соціально-політичні чинники.
Зараз просування України шляхом до європейської інтеграції дає підстави, принаймні, ставити питання про доцільність переходу до євро, як основної курсоутворюючої валюти", — відповіли «Мінфіну» у Національному банку.
Фінансисти розуміють поточне завдання НБУ, але при цьому нагадують, що на доларових інструментах можна більше заробляти, ніж на євро.
«Безумовно, збільшення товарообігу з країнами ЄС — гарний аргумент для нарощування та резервів саме в євро, але існує такий ринковий момент, що резервні цінні папери в доларах дають вищу дохідність і, відповідно, з цього погляду, резерви в доларах виглядають вигіднішими для центрального банку», — сказав «Мінфіну» директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital Дмитро Чурін.
Основний критерій для резервних валют — їх вільна конвертованість. Чурін виділив найпоширеніші у світі ВКВ:
- долар США;
- євро;
- японська єна;
- фунт стерлінгів Великої Британії;
- канадський долар;
- швейцарський франк;
- австралійський долар;
- новозеландський долар;
- шведська крона;
- норвезька крона;
- данська крона;
- сінгапурський долар;
- гонконгський долар.
«Американський долар став основною іноземною валютою для пострадянських та постсоціалістичних країн після лібералізації валютних операцій наприкінці 1980−90-х років. Але після створення єврозони та розширення ЄС шляхом приєднання здебільшого таких країн, усі вони і навіть майбутні потенційні кандидати (країни Західних Балкан) цілком очікувано почали визначати курс національної валюти щодо євро. А дві з них (Чорногорія та Косово) перейшли на євро в односторонньому порядку, не будучи членами Євросоюзу.
Тому поступовий рух України до ЄС обов'язково призведе до подальшого зростання частки євро і в торговельних контрактах, і в безготівкових розрахунках громадян та компаній", — спрогнозував «Мінфіну» головний менеджер із макроекономічного аналізу Райффайзен Банку Сергій Колодій.
Мало хто вірить, що Україна змінить основну курсову прив'язку гривні з долара на євро найближчим часом, до кінця 2024 року або навіть у 2025-му. Це вважається більш далекою перспективою.
«За повної інтеграції України до Євросоюзу (особливо це стосується товарних імпортно-експортних відносин) цілком логічно „прив'язати“ гривню до євро. Однак, це аж ніяк не означає, що все відбудеться в якійсь найближчій перспективі. Це, радше, вектор, наміри, для втілення яких знадобиться низка рішень», — запевнили «Мінфін» у пресслужбі Глобус Банку.
Заяву Нацбанку про те, що він готовий подумати у майбутньому про прив'язку гривні до євро на фінансовому ринку назвали суто політичною, ніхто не чекає від нашого регулятора конкретних кроків у цьому напрямку чи опрацювання дорожньої мапи. Але всі розуміють, що НБУ потрібно було це сказати в рамках спільної кампанії зі вступу України до Євросоюзу.
Єдине, що на практиці планують отримати банківські казначеї у 2024—2025 роках, — це регулярну публікацію Національним банком довідкового курсу гривня/євро о 12 годині. Але очікується, що регулятор вираховуватиме його так само, як зараз це роблять на ринку: помножуючи курс міжбанку гривня/долар на міжнародний курс долар/євро.
Читайте також: Чи варто Україні запроваджувати євро до вступу до ЄС і коли можна відмовитися від гривні
Ще більш далекою і навіть нереальною опитані «Мінфіном» експерти вважають відмову України від гривні та перехід на євро. Хоч би колись.
«Перехід України на євро точно не на часі. Україна має зберігати можливість своєї монетарної політики задля забезпечення нормального функціонування економіки. У принципі, у нашій країні значна частина ВВП перерозподіляється через витрати бюджету, і, відповідно, власна грошова одиниця допомагає легше створювати механізми швидкого грошового обігу», — вважає Дмитро Чурін із Eavex Capital.
Його колеги говорять і про інші причини, що заважають переходу на євро.
«Питання потенційного запровадження євро в Україні замість гривні зараз точно неактуальне. Крім цього, не існує поки що єдиної думки про те, наскільки це ефективно для країн із нестійкою демократією та нерозвиненими ринками. Адже кризи в них часто мають внутрішню політичну природу, а стандартним методом абсорбції валютних і фінансових шоків, спричинених кризою, є саме девальвація національної валюти, чого не можна робити після входження до зони євро», — зазначив Сергій Колодій.
У НБУ нагадують, що, відмовляючись від національної валюти, центральний банк упускає можливість проведення незалежної відсоткової політики, оскільки ключова відсоткова ставка у євро визначається Європейським Центробанком. Вона однакова всім країн і враховує специфіку економічних тенденцій, і навіть фази бізнес-циклу в окремих країнах.
«Якщо бізнес-цикли в Україні та в єврозоні не співпадатимуть, аутсорсинг відсоткової політики матиме низку негативних ефектів. Те ж саме стосується неможливості здійснення незалежної курсової політики. Можливості зміни обмінного курсу національної валюти мають допомагати українській економці адаптуватися до шоків та зміни фаз бізнес-циклу.
Курс гривні може виконувати це завдання, реагуючи на зміни у балансі попиту та пропозиції на валютному ринку. Курс євро часто змінюється не в тому напрямі, який відповідає ситуації в українській економіці. Це може призвести до накопичення макроекономічних дисбалансів, генерувати кризові явища та стримувати економічне зростання.
Отже, виконання критеріїв конвергенції є важливою умовою перед вступом до єврозони. Саме тому вступ до монетарного союзу, такого, як єврозона, є останнім кроком на шляху інтеграції", — йдеться у висновку Нацбанку для «Мінфіну».
Оглядову перспективу переходу України на євро (вступ до єврозони) не можуть визначити ані учасники нашого фінансового ринку, ані його регулятор.