Де найбільше шансів натрапити на підробку

«Найбільш вразливими традиційно є банкноти старих зразків, насамперед великого номіналу. Це логічно: чим більша цифра на банкноті, тим вища потенційна „вигода“ для злочинців. Водночас банкноти нового покоління мають суттєво кращий захист, тому їх підробляти складніше. Як правило, значна частина фальшивих гривневих банкнот розрахована не на професійну банківську перевірку, а на людську неуважність: у магазинах, на ринку, під час розрахунків між фізичними особами або при обміні валюти „з рук“», — каже Сергій Мамедов, віцепрезидент Асоціації українських банків, голова правління Глобус Банку.

Його головна порада — не варто проводити валютні операції поза банками або легальними обмінними пунктами., бо будь-яка «вигідніша» пропозиція з рук може обернутися втратою всієї суми.

За даними НБУ, з іноземної валюти найчастіше торік виявляли підроблені долари. Серед виявлених фальшивок 93% — долари (насамперед банкноти у $ 100) і лише 7% на євро.

Щодо гривень, то найчастіше виявляли 500 грн (80% від загальної кількості вилучених підробок) та

200 грн (13%). Тож при розрахунку готівкою, особливо на ринку варто уважно придивлятись саме до цих номіналів.

Чи може банкомат прийняти підробку за оригінал

Днями на Закарпатті викрили масштабну схему шахрайства: шахраї вносили у банкомати паперові купюри, які імітували справжні банкноти номіналом 200, 500 та 1000 гривень.

«Зовні такі „купюри“ були схожі на справжні, що дозволяло вводити в оману банкоматні системи під час внесення готівки. Зловмисники систематично поповнювали рахунки через банкомати, використовуючи ці підроблені паперові вироби. У низці випадків операції проводилися серіями — по кілька транзакцій поспіль протягом кількох хвилин. Після зарахування „коштів“ на рахунки зловмисники оперативно знімали вже реальні гроші в інших терміналах або переводили їх на інші картки для подальшого виведення», — повідомляє Закарпатська обласна прокуратура.

За попередніми оцінками, загальна сума завданих банку збитків становить близько 1,93 мільйона гривень. При цьому зазначає, що всі фальшивки вилучено, в обіг вони не потрапили.

«Теоретично повністю виключити технічну помилку неможливо, як і в будь-якій складній системі. Але на практиці сучасні cash-in термінали мають модулі перевірки банкнот і аналізують їх за цілою низкою параметрів. Тобто це не приймання купюри „за розміром“ чи „за картинкою“. Обладнання перевіряє захисні ознаки, а готівка, яка потрапляє до банку через такі пристрої, надалі проходить додаткову обробку, перерахунок і сортування, — каже Сергій Мамедов. — Тому навіть якщо припустити, що на першому етапі якась дуже якісна підробка пройшла через термінал, це ще не означає, що вона залишиться в банківській системі. На наступних етапах вона буде виявлена. Саме багаторівнева перевірка і є одним із запобіжників, які дозволяють банківській системі утримувати ситуацію з підробками під контролем».

Тобто, попри те, що у повідомленні Закарпатської прокуратури назвали фальшивки, які прийняли банкомати, «сувенірними купюрами», найімовірніше, що йдеться таки про доволі якісні підробки.

Від якості підробки може залежати вирок

Основна стаття Кримінального кодексу для фальшивомонетників — 199: виготовлення, зберігання та збут підробленої національної та іноземної валюти караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Якщо ж їх вчинила організована група чи в особливо великому розмірі, то покарання може сягати до 12 років позбавлення волі. Утім, виявляється від якості підробки може залежати кримінальна відповідальність за її виготовлення і збут.

«Якість підробки є ключовим критерієм для правової кваліфікації. Для статті 199 КК підробка повинна мати таку ступінь подібності до справжніх грошей (за кольором, формою, розміром), яка дає підстави вважати можливим її перебування в обігу протягом певного часу. Якщо підробка якісна, але збувається як справжня — це ст. 199 КК, — каже юрист мережі компаній»Центр правової допомоги« Владислав Нагорнюк — Якщо підробка груба, має очевидні невідповідності і спрямована лише на обман конкретної особи (наприклад, у темряві або при розрахунку з людиною з поганим зором) — це ст. 190 КК (шахрайство)».

Якщо покарання за статтею 199 ККУ — від 3 до 7 років позбавлення волі, то за ст. 190 КК — від штрафу у 2 тис. неоподатковуваних мінімумів до позбавлення волі до 3 років. До речі, якщо йдеться про підробку грошей, які вийшли з обігу і їх вже не можна обміняти на чинні, тож мають лише нумізматичну цінність, то це теж кваліфікується як шахрайство.

Що робити, якщо виявили підробку

Як пояснює Владислав Нагорнюк, Національний банк України встановив детальні вимоги до захисних елементів банкнот, які дозволяють як професіоналам (касирам банків), так і звичайним громадянам відрізнити справжні гроші від підробок. Це наявність водяних знаків, захисної нитки, рельєфного друку та мікротекстів. Порушення цілісності або відсутність хоча б одного з цих елементів дає підстави вважати банкноту сумнівною. І от саме від того, як ви далі поведетеся з сумнівною банкнотою, залежатиме, чи зможуть вас притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 199 Кримінального кодексу України.

«Слід усвідомити, що використання підробки з моменту виявлення ознак фальсифікації є свідомим злочином, — каже юрист. — Якщо особа не знала і не могла знати, що купюра підроблена (наприклад, вона була отримана з банкомата або в офіційній установі), її дії щодо розрахунку цією купюрою не є злочином. Проте, як тільки людині стає відомо про підробку (наприклад, після зауваження продавця або спрацювання детектора), будь-яка наступна спроба використати ці гроші автоматично створює склад злочину».

Тобто якщо раптом продавець на касі виявив у вас підроблену банкноту (чи банкноти) і викликав поліцію, то для притягнення до відповідальності правоохоронні органи повинні довести, що ви усвідомлювали, що грошові знаки є підробленими.

За словами Владислава Нагорнюка, у судовій практиці важливим прецедентом є постанова Касаційного кримінального суду у справі № 736/707/16-к. Обвинувачений намагався розрахуватися підробленою купюрою на ринку. Коли один продавець вказав йому на підробку та повернув гроші (100 гривень), він пішов до іншого продавця і знову намагався розрахуватись. Суд визнав це прямим доказом наявності умислу, оскільки особа продовжила збут після отримання достовірної інформації про те, що банкнота фальшива.

Юрист радить такий алгоритм дій у разі виявлення підробки:

  • зберегти купюру як речовий доказ. Не варто її рвати, спалювати або викидати, оскільки вона може знадобитися для слідчих дій та проведення експертизи. Найкраще покласти її в окремий паперовий конверт.

  • зафіксувати обставини отримання. Згадати, де, коли і від кого була отримана банкнота.

  • пошук свідків та камер відеоспостереження. Якщо купюра була отримана як решта, слід негайно звернутися до адміністрації закладу з вимогою переглянути записи камер.

«Звернення до поліції особисто є логічним кроком для людини, яка стала жертвою шахрайства та отримала фальшивку. Подання заяви дозволяє офіційно зафіксувати статус потерпілого та довести відсутність умислу на збут. Під час допиту слід детально описати ланцюжок подій, що призвів до отримання грошей», — радить він.

Як перевірити справжність банкноти

Якщо ви не впевнені, справжня це банкнота чи підробка, це можна перевірити у банку. Як зазначає Владислав Нагорнюк, згідно з інструкціями НБУ комерційні банки зобов'язані приймати сумнівні банкноти від клієнтів для професійного дослідження. Процедура вилучення є суворо регламентованою. Касир складає акт про прийняття банкнот на дослідження, де вказує всі реквізити купюри та дані клієнта. Клієнту видається довідка, яка підтверджує вилучення грошей для експертизи, а банк передає сумнівні гроші до НБУ. Фахівці проводять дослідження від 20 до 60 днів.

«Якщо у касу банку потрапляє банкнота з ознаками підробки, вона не може бути використана як звичайний платіжний засіб. У таких випадках банк не діє „на око“ і не на власний розсуд касира, а за чітко визначеною процедурою, — каже Сергій Мамедов. — Головне завдання банку — не допустити потрапляння сумнівних грошей в обіг і водночас захистити добросовісного клієнта, якщо йдеться не про підробку, а про пошкоджену чи зношену банкноту».

Під час роботи з готівкою банк використовує спеціальне касове обладнання — лічильники, сортувальники, детектори, які перевіряють елементи захисту банкнот. Йдеться, зокрема, про ультрафіолетовий, інфрачервоний, магнітний контроль та інші параметри.

«Тобто банкнота оцінюється не лише візуально: сучасна касова інфраструктура дає можливість досить швидко відокремити сумнівні купюри від тих, що можуть перебувати в обігу. Якщо після такої перевірки залишаються сумніви щодо справжності банкноти, банк не повертає її клієнту як звичайну платіжну банкноту і не зараховує її автоматично як кошти. Така купюра оформлюється відповідно до внутрішніх процедур і може бути передана на дослідження до Національного банку. Далі за результатами експертизи визначатиметься її статус».

Чи компенсують клієнту вартість підробки

За словами Сергія Мамедова, якщо банкнота виявиться справжньою і платіжною, то клієнт не втратить свої кошти. Якщо ж експертиза встановить, що це підробка, її вартість не відшкодовується, а сама банкнота вилучається з обігу.

«Це принципова річ: банківська система не може компенсувати вартість фальшивих грошей, адже інакше це створювало б додатковий ризик для всього готівкового обігу», — каже він.

Утім, якщо клієнту у касі раптом заявляють, що одна чи декілька банкнот — фальшиві і їх вилучають, але при цьому не видають жодного документу про вилучення, то це уже може бути спробою шахрайства з боку касира. Скажімо, внутрішня служба безпеки одного з банків викрила касирку на тому, що вона «вилучила» у клієнта фальшиві долари, а йому сказала, що за регламентом, якщо вона оформить довідку про вилучення, то змушена буде викликати поліцію і йому загрожує кримінальна відповідальність за збут. Тож краще нічого не оформляти. Як виявилось, долари були справжніми, але старого зразка.

Чи обов’язково банк викликає поліцію через підробку

Як пояснює Сергій Мамедов, касири не викликають правоохоронців у відділення при кожній підозрілій купюрі.

«Зазвичай банк діє за встановленим алгоритмом: фіксує факт виявлення сумнівної банкноти, оформляє відповідні документи, передає її на дослідження. Якщо підроблення підтверджується, інформація передається правоохоронним органам у передбаченому порядку, — каже банкір. — Якщо ж ситуація має ознаки свідомої спроби збуту підроблених грошей — наприклад, йдеться про кілька банкнот або повторюваний характер таких дій, — банк, звичайно, діятиме жорсткіше і в межах процедур безпеки».

За його словами, готівковий обіг тримається на довірі. І завдання банків у цьому процесі — бути фільтром, який не допускає поширення фальшивих грошей, але водночас поводиться максимально коректно з клієнтами.

«Саме тому в роботі з підозрілими банкнотами важливе чітке дотримання алгоритмів і процедур: перевірка, фіксація, експертиза і, за потреби, передача інформації правоохоронним органам», — каже він.

Тим часом Владислав Нагорнюк зазначає, що виявлення фальшивки — це завжди фінансовий збиток для останнього власника, однак не варто забути, що межа між статусом потерпілого і статусом злочинця дуже тонка.

«Головною порадою є пильність: перевіряйте великі купюри безпосередньо при отриманні. Якщо ж фальшивка вже потрапила до рук — забудьте про її вартість і дійте в межах закону, звернувшись до відповідних органів, адже свобода та чиста репутація коштують значно дорожче за будь-яку банкноту», — каже юрист.

Автор:
Зіновія Водзянська