Що відбулося
22 грудня 2023 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про початок переговорів щодо нової, справедливішої глобальної податкової архітектури. Ця ініціатива отримала підтримку 125 країн, переважно тих, що розвиваються. 48 країн, переважно розвинених, включаючи Україну, проголосували проти. Це голосування відображає суперечливість питання реформування міжнародної податкової системи, де інтереси різних груп країн часто не збігаються.
Наступним важливим кроком стала публікація 7 червня 2024 року проєкту Умов для Рамкової конвенції ООН про міжнародне податкове співробітництво. Цей документ надав конкретніше уявлення про майбутню структуру та зміст Конвенції, окресливши її цілі, принципи, основні елементи та часові рамки для переговорів.
Як це стосується безпосередньо України
Згідно з проєктом, ключовими цілями Конвенції є встановлення фундаментальних принципів для забезпечення повної інклюзивності та ефективності міжнародного податкового співробітництва, створення системи управління, здатної реагувати на існуючі та майбутні податкові виклики, та встановлення справедливої і прозорої міжнародної податкової системи для сталого розвитку.
Особлива увага приділяється таким питанням, як оподаткування цифрової та глобалізованої економіки, доходів від транскордонних послуг, боротьба з податковими аспектами незаконних фінансових потоків та оподаткування осіб із високим рівнем доходу.
Ці напрямки мають особливе значення для України, з огляду на необхідність збільшення надходжень до держбюджету в умовах військової агресії рф.
Хто писатиме «правила гри»
Наразі існує низка потенційних проблем та викликів, пов'язаних із ініціативою ООН. Зокрема, це дублювання роботи між ООН та Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), особливо щодо оподаткування цифрової економіки. Держави ЄС, США та Велика Британія висловили застереження щодо прийняття Рамкової конвенції ООН та проголосували проти цієї резолюції.
У 2021 році ОЕСР розробила комплексний підхід до реформування міжнародної податкової системи, відомий як «Двостовпове рішення» (Two-Pillar Solution). Ця ініціатива спрямована насамперед на вирішення податкових викликів, пов'язаних із цифровізацією та глобалізацією економіки.
Перший стовп (Pillar One) спрямований на перерозподіл прав на оподаткування між країнами щодо найбільших та найприбутковіших транснаціональних корпорацій. Він застосовується до компаній з глобальним обігом понад 20 млрд євро та рентабельністю понад 10%.
Згідно з цим підходом, 25% прибутку, що перевищує 10% рентабельності, перерозподіляється між країнами, де компанія має споживачів або користувачів. Крім того, перший стовп передбачає механізм запобігання та вирішення податкових спорів.
Другий стовп (Pillar Two) встановлює глобальну мінімальну ставку корпоративного податку. Він пропонує ефективну ставку в 15% для компаній із річним обігом понад 750 млн євро. Цей підхід включає механізми для забезпечення сплати мінімального податку, навіть якщо країна, де отримано прибуток, має нижчу ставку.
Конвенція ООН пропонує ширший підхід, який може включати питання, не охоплені ОЕСР, такі як оподаткування видобувних галузей та осіб із високим рівнем доходу. Підхід Конвенції ООН є інклюзивнішим, оскільки дає рівний голос усім країнам-членам, тоді як ОЕСР критикують за домінування розвинених країн.
Ще одна ключова відмінність полягає в тому, що ініціатива ООН більше зосереджена на потребах країн, що розвиваються. Цей аспект часто наводиться, як аргумент на користь підходу ООН, оскільки підхід ОЕСР критикують за надмірну орієнтацію на інтереси розвинених економік.
Проте США, країни ЄС та Велика Британія стверджують, що ініціатива ООН може дублювати вже виконану роботу в рамках ОЕСР, створюючи зайве регулювання та невизначеність для бізнесу. Крім того, ці держави вважають, що процес ОЕСР є ефективнішим та технічно компетентнішим для вирішення складних питань міжнародного оподаткування.
Вони віддають перевагу консенсусному підходу ОЕСР, тоді як у рамках Генеральної Асамблеї ООН рішення приймаються голосуванням більшості. Це потенційно може призвести до прийняття рішень проти інтересів розвинених країн Заходу.
Що буде, якщо світова система розвиватиметься за сценарієм ООН
Ця суперечка між підходами ОЕСР та ООН відображає ширшу дискусію про глобальне економічне управління та роль різних міжнародних організацій у формуванні правил для світової економіки. Вона також підкреслює складність досягнення глобального консенсусу щодо питань оподаткування, які глибоко пов'язані з національним суверенітетом та економічними інтересами.
Для України ці дискусії створюють як нові можливості, так і потенційні ризики. З одного боку, нова система міжнародного оподаткування, запропонована в ООН, може допомогти у боротьбі з ухиленням від сплати податків та збільшити податкові надходження. За оцінками Tax Justice Network, Україна щорічно втрачає близько $0,5 млрд через корпоративні податкові зловживання. Участь у новій глобальній податковій системі могла б допомогти повернути значну частину цих коштів.
З іншого боку, для швидкого відновлення економіки нашій державі необхідна можливість використовувати податкову політику, як інструмент для стимулювання окремих секторів економіки або залучення інвестицій. Якщо буде встановлена глобальна мінімальна ставка корпоративного податку, Україна не зможе запропонувати нижчі ставки для залучення інвесторів.
Що може зробити українська влада
З огляду на ці фактори, нашій державі варто вже зараз розпочати роботу над оцінкою можливостей та ризиків міжнародного податкового співробітництва.
По-перше, необхідно, аби українські органи державної влади нарешті долучилися до цієї дискусії. Державна податкова служба Україна наразі, вочевидь, зайнята важливішими справами, на кшталт створення «клубів білого бізнесу». Але, попри початкове голосування проти резолюції, Україні варто активно приймати участь у формуванні нової глобальної податкової системи.
Друга сесія Спеціального комітету з розробки Умов для Рамкової конвенції ООН про міжнародне податкове співробітництво відбудеться з 29 липня до 16 серпня 2024 року у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Комітет відкритий для участі всіх держав-членів ООН, включаючи Україну. Переговори щодо Рамкової конвенції планується провести у 2025 та 2026 роках під керівництвом комітету, сформованого з держав-членів. Фінальний текст Конвенції та ранні протоколи мають бути подані на розгляд Генеральної Асамблеї ООН на сесії у вересні 2026 року.
По-друге, з огляду на євроінтеграційні прагнення України, важливо ретельно вивчити позиції ЄС та інших ключових партнерів щодо Рамкової конвенції та узгодити власну позицію з урахуванням цих чинників. Особливу увагу варто приділити питанням, які стосуються оподаткування цифрової економіки та транскордонних послуг, з огляду на важливість ІТ-сектора для України. Необхідно оцінити можливі наслідки нових правил для цієї галузі та розробити стратегію захисту її інтересів.
По-третє, український уряд, зокрема, Міністерство фінансів, має посилити співпрацю з експертами та неурядовими організаціями для вироблення позиції у сфері міжнародного оподаткування. Це допоможе Україні ефективніше брати участь у міжнародних переговорах та впроваджувати нові правила.
Таким чином, ініціатива ООН щодо реформування міжнародної податкової системи створює для України потенційно вигідну ситуацію. Необхідна активна участь у переговорному процесі, яка дозволить максимізувати потенційні вигоди та мінімізувати ризики.
Читайте також: До 23%: як хочуть змінити податки при продажу нерухомості
У довгостроковій перспективі, участь у новій глобальній податковій системі може сприяти економічному розвитку України, підвищенню її міжнародного статусу та покращенню інвестиційного клімату. Однак це вимагатиме ретельного планування, дипломатичної майстерності та готовності до адаптації в умовах мінливого глобального економічного ландшафту.