Вже проходили
Не все пропало. Ми у схожій ситуації вже були на початку війни. Нас ніхто не фінансував, нам ніхто не постачав техніку та озброєння. Нам давали 3 дні на захоплення Києва та 2 тижні на захоплення всієї України. Але ми не лише первинно виграли бій за Київ, а й відсунули, та стабілізували фронт в інших місцях. А перше реальне фінансування припало аж на 29 червня, якщо мені не зраджує пам'ять, а до цього ми мобілізувалися та фінансували своїми грошима армію.
Зараз, насправді, ситуація, з одного боку, гірша (ми втомилися), з іншого боку, краща — ми знаємо, що можемо бити ворога, навіть який навчається. Тож, тут будуть мої думки, щоб я зробив, якби нас припинили взагалі фінансувати, хоча особисто вірю, що цього не станеться, ні з боку ЄС, ні з боку США.
Я особисто буду навіть радий, якщо нас припинить фінансувати МВФ. Тому що 7% у валюті кредит від МВФ — це виглядає, як відкат українського уряду МВФ, щоб він благословляв усі погіршення бізнес-середовища, і його краще взагалі не брати.
Читайте також: Як змінилася економіка України та чому важко зростатиме
Як вести війну без західного фінансування
- Для початку, економіка має бути економною. Купувати треба саме те, що необхідно для фронту, і те, що просять реальні частини у реальній обстановці. Тому замовлення повинні йти від частин, що безпосередньо воюють. Відповідно, необхідно максимально забезпечити горизонтальні зв'язки виробників «воєнки» (дронів), і все, що ми можемо виробити із замовниками на місцях. Якщо частини готові брати те, що пропонує наш виробник, отже, це потрібно просто оплачувати і все. Використання в реальних бойових умовах — це і є реальне випробування будь-якої техніки та спорядження. Ніхто в Україні не зацікавлений, щоб вона була поганої якості, — Ніхто! І військові частини наступного разу просто не замовлятимуть погане, і все.
- Щодо «немає грошей». У нас на рахунках банків — 700−800 млрд гривень вільної ліквідності, яка, через абсолютно неадекватну політику Нацбанку, складується в депозитні сертифікати, і використовується на шкоду економіці — тільки нарощуючи борги, рухаючи Україну до дефолту (Нацбанк перерахує до держбюджету всього 17 млрд гривень, тоді як має на балансі 700 млрд боргів держави — фактично, вимиває 100 млрд гривень доходів бюджету).
Тому моя пропозиція тут така: необхідно опустити ставку НБУ до 8%, а максимальну ставку за депозитними сертифікатами обмежити 6%. Тоді Мінфін зможе пропонувати ОВДП за ставкою 10% у гривні, і банки почнуть займатися, нарешті, тим, чим мають займатися, — кредитувати економіку та дефіцит бюджету. А для стимулювання військових підприємств — дати можливість банкам брати кредити рефінансування НБУ за ставкою 8% у гривні на суму виданих кредитів військовим підприємствам, у яких частини через Міноборони викуповуватимуть вироблену продукцію. Зі зменшенням рівня ліквідності у банків, банки надалі зможуть брати кредити рефінансування у НБУ для подальшої купівлі ОВДП уряду. - Скасувати, нарешті, блокування підприємств назавжди. Прибрати ПДВ та акциз на закупівлю дешевих авто, які потрібні у великих обсягах для фронтової логістики. Це не місце для заробітку. Якщо Міноборони платить, воно просто заплатить набагато менші суми.
- Заборонити НБУ транжирити валюту на міжбанку. Обмежити її не більше 1−1,5 млрд доларів на місяць. Ми приречені на девальвацію у будь-якому разі. Але якщо ми запускаємо свою військову промисловість або її частини, то НБУ має, нарешті, почати вирівнювати наш дикий торговий дефіцит, заодно стимулюючи кредитами наших виробників.
- Не повертати борги МВФ. У нас форс-мажор — війна на виживання. Або якщо МВФ хоче свої гроші назад — передомовитися щодо ставки не більше 2%. Водночас, посадивши до в'язниці посадовців із України, які лобіювали ставку 7%.
- Приймати будь-які пропозиції західних приватних компаній щодо створення в Україні військових підприємств для випуску необхідної нам військової продукції, та давати їм майданчики для будівництва з підведенням електрики та всього необхідного.
- Активізувати приватні канали залучення донатів до України — можливо, навіть не через державу, а через благодійні та волонтерські організації.
- Запровадити заборони на капітальні інвестиції, ремонти, внесення коштів до статутних фондів підприємств. Тільки ремонти критичної інфраструктури, та місць попадання дронів та ракет окупантів на рівні місцевих бюджетів та держбюджету. Відновлюватимемося після війни. Зараз немає сенсу марнувати кошти.
- Розпочати оптимізацію шкіл/садків та іншої інфраструктури на місцевому рівні. Це, у будь-якому разі, треба буде робити після війни, бо демографія іншого рівня + ще більша частина дітей виїхала. Багато об'єктів будуть не затребувані.
- Ну, і, нарешті, починати садити чи розстрілювати мародерів.
Читайте також: Міжнародна фінансова допомога не безумовна: що робити Україні