Україну включили до списку країн із доходами вищими за середні. Взагалі нам було соромно перебувати в групі країн із доходами нижчими за середні, оскільки в цьому кошику знаходилася лише екваторіальна Африка, Індія, Бангладеш, Пакистан і Афганістан.
Сектор Газа, наприклад, завдяки зовнішній допомозі арабських країн, перебував у групі держав із доходами вищими за середні. Тепер він у результаті війни пішов на наше місце, а ми піднялися на сходинку вище.
В чому причина? Ключова роль — скорочення населення в Україні. Міжнародна допомога та доходи сировинної економіки розподіляються на меншу кількість людей. Показник подушний.
Дефіцит кадрів у низці професій — зростання зарплат.
Світовий банк заклав до своїх розрахунків скорочення населення на 15%. Якби в Україні була багата економіка споживання, така міграція викликала б економічний шок. Це може статися зараз у Ізраїлі. Але в сировинній економіці — менше народу, більше кисню.
Виправдалася гіпотеза Мальтуса та Тіннбергена — у сировинній економіці скорочення населення призводить до зростання подушного доходу.
Це модель Монголії, Австралії, низки країн Перської затоки: мало людей — багато ресурсів. Звичайно, у нас не так багато сировини, і Австралією чи ОАЕ нам не бути, навіть якщо населення ще більше скоротиться за рахунок міграції.
У цій моделі повернення мігрантів може призвести до зниження подушного доходу. Тобто якщо ми хочемо запустити після війни репатріацію населення, нам потрібна двотактна модель зростання: економіка пропозиції, зростання продуктивності праці, складний експорт продуктів переробки. І потім — вихід на полицю розвиненої економіки попиту, споживання.
На цьому етапі, чим ширшим є внутрішній ринок, чим більше споживачів, тим краще для зростання економіки. Якщо така модель нам не під силу, краще нікого не повертати і сидіти на сировинній ренті. Австралією не станемо, але до рівня нинішньої Болгарії через 15−20 років доростемо. Інша модель нам потрібна лише в тому випадку, якщо ми маємо амбіцію зростання та розвитку, як у Туреччині чи Польщі.
До речі, міжнародна допомога безпосередньо не включається до валового національного доходу (ВНД). Але вона дозволяє стабілізувати курс гривні та поступово збільшувати валютний еквівалент ВНД. А також дозволяє платити зарплати, наприклад, військовим, та соціальні трансферти. До речі, чинник воєнних зарплат тут також відіграв свою роль.
Зверніть увагу: рф перейшла до групи країн із високим рівнем доходу. Тепер вона темно-зелена, як Європа, Північна Америка та Австралія. Виглядає на карті епічно — вплив санкцій?
Читайте також: Чи зможе Орбан створити антиукраїнську групу в Європарламенті
Іран, як і ми, у групі країн із рівнем доходу вищим за середній. Також приклад вивчення динаміки внутрішніх трансформацій під впливом санкцій.
А взагалі світ почав жити краще. Бідним бути зараз — не комільфо. Нижче за середнє — Індія та Африка.