Чи справді українцям належить така кількість крипти і на що дійсно потрібно звертати увагу
Наведену цифру можна перевірити у відкритому наборі даних економіста Марко Ройтера, автора роботи International Stablecoin Flows, Capital Controls and Currency Crises. Там йдеться про те, що на кінець грудня 2025 року українським резидентам належало криптоактивів на $8,633 млрд.
Однак методика підрахунку потребує пояснення, оскільки набір охоплює два стейблкоїни — USDT і USDC. Показник накопичених активів розрахований, як сума оцінених чистих надходжень із січня 2018 року. Це модельна реконструкція, а не перевірка майнового стану кожного власника гаманця, тому автор прямо попереджає про прогалини охоплення та похибки вимірювання, а географічна прив’язка криптооперацій також не дорівнює безпомилковому встановленню резидентства їх учасників.
За розрахунком на основі цього ж набору даних, на кінець 2024 року показник становив близько $4,58 млрд. Отже, протягом 2025 року він збільшився приблизно на $4,05 млрд, або на 88%, і саме зміни активів у часі значно інформативніші для аналізу валютного тиску, ніж їх сума на одну дату. Водночас навіть цей приріст не можна прирівняти до купівлі доларів на українському валютному ринку.
Так само співвідношення 4,1% ВВП характеризує масштаб запасу активів щодо річного виробництва. Воно не означає, що Україна втратила 4,1% ВВП, що така частка економіки працює у криптовалюті, або що відповідна сума була вилучена з резервів НБУ. Стейблкоїни, збережені на кінець 2025 року, не є одночасною заявкою на купівлю валюти сьогодні.
Як купівля токенів впливає на валютний ринок
Що саме купує власник стейблкоїна? У випадку USDT або USDC, цифровий актив, який має підтримувати вартість близько одного долара США, — це приватний фінансовий інструмент із власними ризиками емітента, резервів, зберігання та погашення, а прив’язка до долара не гарантує незмінної вартості у гривні й не усуває ризику втрати самої прив’язки. Дохідність у криптосервісі, якщо її пропонують, також передбачає додаткові ризики.
Економічно такі активи можуть стати зручною формою доларових заощаджень і їх вплив на гривню залежить передусім від того, як людина отримала токени та що відбувається з коштами на іншому боці операції. Тут варто розглянути декілька різних ситуацій: якщо резидент купує стейблкоїни за гривню, а посередник для поповнення їхнього запасу купує долари в Україні та розраховується із закордонним контрагентом, виникає додатковий попит на валюту.
За інших незмінних умов це посилює тиск на гривню і результатом може бути зміна ринкового курсу, збільшення валютних продажів НБУ або поєднання обох реакцій, залежно від курсової політики. Якщо ж одна людина купує вже наявні стейблкоїни в іншого українського резидента, гривня переходить продавцеві, а токени — покупцеві. Сукупна кількість цих токенів у резидентів від такої угоди не зростає, а кошти на банківських рахунках можуть лише змінити власника, тому подальший валютний ефект залежить від того, чи захоче продавець знову купувати іноземні активи, чи витратить гривню всередині країни.
Ще інша ситуація — отримання стейблкоїнів від іноземного замовника, родича або донора. Для одержувача це надходження зовнішньої купівельної спроможності, а якщо він продає токени за гривню, пропозиція стейблкоїнів може задовольнити попит інших резидентів і зменшити їх потребу в купівлі валюти для зовнішнього поповнення, і якщо зберігає токени, потенційний продаж валютного доходу відкладається. Однак називати всю таку суму виведеним із України капіталом некоректно.
Нарешті, стейблкоїни можуть купувати за долари, які вже зберігалися за кордоном, або отримувати від продажу інших криптоактивів. Тоді змінюється склад портфеля, а нового попиту на гривневому валютному ринку безпосередньо може не виникнути, тому потрібен аналіз джерел фінансування, зустрічних потоків і поведінки посередників.
Ціни, депозити та страх «цифрової доларизації»: наскільки реальні ризики для банків
Міжнародні дослідження підтверджують, що зв’язок між криптовалютним і звичайним валютним ринками реальний. У роботі, оприлюдненій Банком міжнародних розрахунків у березні 2026 року, проаналізовано чотири доларові стейблкоїни, 27 валют і 64 біржі. Автори виявили, що зовнішній шок попиту на стейблкоїни може спричиняти знецінення місцевої валюти через операції посередників між ринками, і це підтвердження механізму, а не готовий коефіцієнт для прогнозу курсу гривні.
Зв’язок із цінами переважно опосередкований, і якщо додатковий валютний попит спричиняє ослаблення гривні, дорожчають імпортні товари, пальне, обладнання та комплектуючі, через собівартість цей вплив поступово доходить до частини українських товарів і послуг, а швидкість та повнота перенесення залежать від конкуренції, запасів, контрактів, попиту й очікувань бізнесу.
Проте стейблкоїни не створюють автоматичної надбавки до інфляції, і коли людина відкладає споживання й заощаджує, безпосередній тиск її витрат на товарний ринок зменшується, а якщо продавець токенів витрачає отриману гривню, цей ефект може компенсуватися. Якщо надходження з-за кордону фінансують додаткове споживання, попит зростає; його вплив на ціни залежить від здатності виробництва та імпорту відповісти на нього, а сам обмін гривні на токен не є емісією гривні.
Для домогосподарства доларовий актив може частково захистити заощадження від девальвації, але від інфляції у самих доларах він не захищає. Виникає й розподільчий ефект: люди з валютними активами краще витримують падіння курсу, тоді як ті, хто отримує лише гривневу зарплату чи пенсію, несуть основний тягар подорожчання імпорту. Особиста фінансова обережність і стійкість усієї економіки не завжди збігаються.
Для банків важливий ризик заміщення стабільних заощаджень клієнтів зовнішніми активами, і якщо таке заміщення справді зменшує внутрішню депозитну базу, воно може підвищувати вартість фондування та ускладнювати кредитування, але купівля токенів у внутрішнього продавця не доводить відпливу депозитів із системи, навіть реальне скорочення депозитної бази не перетворюється механічно на таке саме скорочення кредитів: мають значення ліквідність банків, капітал, ризик позичальників і попит на фінансування.
Ширший ризик — поступове закріплення долара у фінансовій поведінці. Коли гривня залишається валютою поточних витрат, а заощадження й дедалі більше контрактів орієнтуються на долар, — можливості національної монетарної політики можуть звужуватися. МВФ розглядає валютне заміщення та мінливість транскордонних потоків, як важливі ризики стейблкоїнів, однак оцінка $8,6 млрд сама собою не доводить, що в Україні вже порушена дієвість відсоткової політики.
Тут потрібна стриманість і щодо міжнародних аналогій. Дослідження BIS, оприлюднене в липні 2026 року, вказує на стійкість доларизації та певні інфляційні ризики, але знаходить мало доказів значного погіршення монетарної трансмісії за помірної депозитної доларизації, а це додатковий аргумент вимірювати конкретні українські ефекти, а не оголошувати втрату монетарного суверенітету за одним показником.
Відповідь держави: як зберегти вплив на економіку в епоху криптовалют
Причинність також працює в обидва боки: попит на цифрові доларові активи може посилювати валютний тиск, але й очікування девальвації, обмеження переказів та потреба у зручних міжнародних розрахунках можуть збільшувати цей попит. У міжкраїнному дослідженні Ройтера після посилення обмежень на відплив капіталу активність зі стейблкоїнами зростала приблизно на 30% за пів року. Це результат для дослідженої сукупності країн, а не оцінка ефекту конкретного рішення НБУ.
Саме тому відповідь держави має починатися з якісних даних. НБУ та іншим відповідальним органам потрібні регулярні оцінки залишків, валових і чистих потоків, гривневих покупок, зовнішніх надходжень і використання активів для платежів. Необхідно публікувати методику та діапазони невизначеності, узгоджувати блокчейн-аналітику з банківською статистикою та не допускати подвійного обліку.
Наступний напрям — зрозумілі правила для посередників, прозорість резервів емітентів, захист клієнтів, належний фінансовий моніторинг і міжнародний обмін інформацією. Оподаткування має враховувати економічний зміст операцій: переказ між власними гаманцями, валовий оборот і реалізований фінансовий результат — різні речі, тому надмірно складні правила можуть стимулювати перехід у менш прозорі канали.
Водночас легальні перекази, оплата послуг і зовнішнє фінансування можуть давати економіці користь. Її потрібно оцінювати за повною вартістю операції, включно з комісіями, курсовими втратами та ризиками перетворення токенів на звичайні гроші. Технологічна швидкість сама собою не гарантує дешевизни чи надійності.
Головна економічна відповідь — зміцнення попиту на гривню через передбачувану інфляцію, довіру до інституцій, конкурентні фінансові послуги й доступні інструменти заощадження та інвестування. Відсоткова ставка є частиною цієї політики, але її підвищення не може замінити надійність правил, якість платежів і перспективи виробництва.
Оцінка у $8,6 млрд дає підстави поставити цифрову доларизацію в центр професійної дискусії, однак вона не дозволяє списати на стейблкоїни девальвацію, інфляцію чи слабке кредитування — для цього потрібні окремі докази, а найважливіший висновок полягає в іншому: технології роблять перехід до іноземної валюти простішим, тому довіру до гривні доведеться підтримувати переконливішою економічною політикою.