30 листопада американські фінансові регулятори закликали банки у 2021 році відмовитися від використання так званих еталонних ставок LIBOR у нових контрактах. А до червня 2023 року ця система розрахунку вартості позики повинна остаточно піти в минуле.

Читайте також: Чому світу не потрібна ставка Libor, що визначає вартість контрактів на $ 350 трлн

Дану новину в Україні можна було б і пропустити. Але справа в тому, що багато міжнародних фінансових інститутів видають кредити Україні зі ставками, прив'язаними до цих еталонних ставок LIBOR та EURIBOR. Зокрема, так робить Всесвітній Банк, Європейський Інвестиційний Банк і Європейський Банк Реконструкції та Розвитку.

Чому світ перейшов на LIBOR

Історія зі ставками LIBOR почалася у 1969 році, коли грецький банкір Мінос Зомбанакіс надав кредит одному з клієнтів, ставка за яким була плаваючою і прив'язувалася до шестимісячної міжбанківської ставки у Лондоні.

LIBOR (London InterBank Offered Rate) — це вартість кредитів, яка розраховується, виходячи зі середньозважених ставок Лондонського міжбанку.
Такий вид кредитування виявився дуже затребуваним у світі. Оскільки фіксовані ставки за кредитами мають свої недоліки, адже ніхто не знає майбутнього.

Якою, наприклад, буде інфляція, як зміняться курси валют, які будуть ставки за кредитами у майбутньому. А тому, видаючи позику, кредитор часто змушений закладати майбутні ризики у вигляді збільшення відсотка.

Плаваючі ставки, прив'язані до міжбанківських ставок LIBOR, виявилися зручним мірилом, яке усувало майбутню невизначеність. А, відповідно, дозволяв кредитору видавати дешевші позики. І для таких організацій, як, наприклад, Світовий Банк, який займається пільговим кредитуванням, і тому прагне видавати свої кредити за низькими ставками, еталонні ставки LIBOR стали дуже зручним інструментом.

Читайте також: Три міфи про МВФ

У 1986 році, у міру того, як подібний вид кредитування ставав все популярнішим, Британська банківська Асоціація стала спеціально розраховувати ставки LIBOR і щодня публікувати їх. У 90-ті роки ставки LIBOR стали головним орієнтиром вартості грошей на світовому фінансовому ринку. А Банківська Асоціація розраховувала еталонні ставки за різними валютами. Коли з'явився євро, з'явилася ставка EURIBOR, що розраховує ставки для кредитів у євро.

Обсяг кредитів, прив'язаних до ставок LIBOR, обчислювався сотнями трильйонів доларів, тобто сумами, що перевищують світовий ВВП. Ці ставки стали використовуватися повсюдно: і міжнародними фінансовими інститутами, і при видачі, скажімо, іпотечних кредитів, і на фінансових ринках при так званому маржинальному кредитуванні, і для розрахунку цін деривативів.

Чому вирішили відмовитися від старої системи

Але і у цього інструменту були слабкі місця, які виявилися згодом і стали причиною великого скандалу у 2012 році. Справа в тому, що ринок міжбанківського кредитування в Лондоні не такий великий і на ньому не відбувається достатня кількість угод, щоб визначити ринкову рівноважну ціну (ставку) за всіма параметрами.

Наприклад, в один день може пройти достатньо операцій за 3-х місячними позиками, але не буде операцій за 12- ти місячними, а за 6-ти місячними операціями обсяг буде дуже малий, щоб бути надійним індикатором. Але незалежно від того, чи були операції в Лондоні чи ні, еталонні ставки формувати було потрібно. Тому Банківська Асоціація стала розраховувати ставки за опитуваннями банкірів про те, на яких умовах в даний момент вони гіпотетично могли б дати або взяти позику.

На основі цього Банківська Асоціація, можна сказати, віртуально наповнювала міжбанківський ринок Лондона заявками з попиту і пропозиції на ринку і, спираючись на ці цифри, виявляла середнє значення, що і визнавалося як ставка LIBOR.

Це опитування банкірів згодом і стало проблемою. Адже банкіри не завжди хотіли відповідати чесно. Найчастіше вони були зацікавленою стороною, в руках якої, фактично, виявився інструмент маніпулювання ринками. Тим паче, це було актуально для глобальних банків, чиї позиції на світовому ринку, що залежать від ставок LIBOR, могли в тисячі разів перевершувати їх обсяг операцій на міжбанківському ринку Лондона.

Перший сигнал про проблему надійшов від The ​​Wall Street Journal у 2008 році. Видання провело своє розслідування і заявило, що найважливіший еталонний фінансовий індикатор дає неправдиві дані. Згодом у 2011 році Комісія з цінних паперів США почала розслідування відносно формування ставок LIBOR.

До цього розслідування приєдналася влада ЄС, Японії, Швейцарії та Великобританії. Британський банк Barclays першим визнав факт маніпуляцій даними зі свого боку. Пізніше один із колишніх співробітників Morgan Stanley опублікував статтю, в якій заявив, що маніпулювання ставками LIBOR — звичайна справа.

У ряді країн справа дійшла до парламентських слухань. Американський банк JPMorgan, німецький Deutsche Bank, Швейцарський UBS та інші банки були звинувачені в маніпуляціях. Загалом банки, що беруть участь у формуванні ставок LIBOR, були оштрафовані на $ 9 млрд. Але головне, що дискредитований був сам LIBOR.

Що добило LIBOR

Фінансова влада світу почала реформування еталонних ставок. У цей період виникла інша проблема: для підтримки економік центробанки почали активно друкувати гроші. Через це обсяг операцій на міжбанківському ринку кредитування став падати. Оскільки вільних грошей стало дуже багато, і необхідність в кредитуванні між банками стала знижуватися. Міжбанківський ринок Лондона вже сам по собі став не кращим джерелом для відображення ситуації на грошовому ринку.

Плюс до цього самі ставки LIBOR дуже сильно знизилися. Більше того, наприклад, ставки EURIBOR взагалі з 2016 року стали негативними. А такий стан справ просто ламав багато формул для розрахунку прив'язаних до LIBOR кредитів у всьому світі.

В результаті Управління з фінансового регулювання і нагляду Великобританії прийняло рішення припинити після 2021 року публікацію ставок LIBOR.

Що прийде на заміну

Країни і регіони світу вирішують проблему за еталонними ставками окремо. Наприклад, Європейський Центральний банк у 2017 році вирішив розраховувати власну еталонну ставку, на основі операцій запозичення незабезпеченого кредитування «овернайт» у ЄС (Euro Short-Term Rate — € STR).

Читайте також: Якими будуть мобільні платежі та інші новинки фінтеху-2021

У США, навпаки, розраховуватимуть ставку за забезпеченими позиками «овернайт», із забезпеченням у вигляді паперів Казначейства США (Secured Overnight Financing Rate — SOFR). В Японії, Великобританії та інших країнах так само створюють свої еталонні ставки.

Проблема в тому, що національні ставки не зможуть стати повноцінною заміною LIBOR, яка була єдиним стандартом і фактором об'єднання світової фінансової системи. До того ж у нових еталонних ставок можуть проявитися власні «болячки».

Наприклад, у США еталонні ставки дуже сильно залежатимуть від ринку казначейських облігацій США, і будь-які проблеми на цьому ринку автоматично позначаться і на еталонній ставці, яка залежить від них.

Найбільше може постраждати ринок деривативів. Адже якщо зараз опціони на Чиказькій, Лондонській і Шанхайській біржах в базисі свого ціноутворення мають єдиний стандарт і за рахунок цього між ними є певна кореляція, то в майбутньому без єдиного еталону цей зв'язок може бути втрачено.

В майбутньому Україна, можливо, зможе позичати гроші у Світового Банку за американською ставкою, а у ЄБРР за європейською ставкою. Це створить невеликі незручності під час розрахунків, але з цим можна буде жити.

Світ рано чи пізно придумає новий єдиний еталон. Але примітно, що питання за ставками LIBOR і майбутніми еталонними ставками виникло, коли світ стоїть на порозі глобальних фінансових проблем: з величезним обсягом накопиченого світового боргу, з величезним обсягом надрукованих грошей, і, можливо, вибухового зростання інфляції після завершення пандемії.

Всі ці проблеми світу належить вирішити в майбутньому, в тому числі і за рахунок реформування всієї фінансової системи, як це було у 70-х роках минулого століття, коли Ямайська валютна система замінила Бреттон-Вудську. Питання з еталонними ставками — ще один аргумент на користь майбутнього перезавантаження світової фінансової системи.

Михайло Федоров