Можна тільки вітати зусилля Нацбанку, які згідно з його інформаційних звітів сприяють зростанню частки кредитування у ВВП. Але ситуація дещо інша…
На кожні 100 грн залучених депозитів банки видали лише 34 грн кредитів (з яких понад 30% — на пільгових умовах). Понад $4 млрд банки вклали в іноземні боргові цінні папери замість кредитування національної економіки.
НБУ вміло використовує відсотки зростання, видаючи високі прирости зростання з майже нульового рівня за перемоги. Насправді абсолютні розміри приростів вимірюються десятими і сотими долями проценту ВВП.
Майже вся валютна допомога, що надійшла в економіку за останні 2 роки була конвертована назад в іноземну валюту і виведена з країни, або переведена в розряд пасивних валютних заощаджень.
Отримавши колосальні обсяги гривневої та валютної ліквідності (приріст депозитного фондування майже 1,5 трлн грн з початку війни) національна банківська система на чолі з НБУ так і не спромоглася забезпечити ефективний перерозподіл цих ресурсів на кредитно-інвестиційні цілі.
За роки війни кредити та інвестиції майже не змінюються у відсотках до ВВП навіть скорочуються!
Це значить, що Зовнішня допомога не формує мультиплікативного ефекту для внутрішньої економіки і просто трансформується у відтік капіталу з країни. Майже всю іноземну валюту, яку Уряд продає НБУ, Нацбанк спускає на валютному ринку.
Його перманентно жорстка процентна політика та посилення банківських регуляцій спричиняють гальмування кредитного процесу, а його політика валютної лібералізації з «керовано гнучким» валютним курсом — стимулюють активне виведення гривні в іноземну валюту замість її спрямування в продуктивний обіг.
Спочатку НБУ посилює банківські регуляції (наче у нас кредитний бум та перегрів економіки), а потім розказує, що 50% податку на прибуток «підважить» кредитну активність банків.
Цитата НБУ «Нещодавно запроваджено новий коефіцієнт левериджу. Найближчим часом НБУ оголосить графік активації буферів консервації капіталу та системної важливості».
Так не слід було спішити із вимогами Базель 3, які початково писалися для економік з високим рівнем кредитування.
Тим часом в Україні кредити становлять лише 15% ВВП, а 60% процентних доходів банки отримують від держави.
Виходить платники податків фінансують посилення регуляцій НБУ, тепер банки замість ризикового кредитування ще більше сидітимуть в безризикових державних активах — депсертифікатах, ОВДП, пільгових кредитах.