► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Чому банк запідозрив ризикові операції
Підприємиця відкрила поточний рахунок восени 2024 року. В анкеті вона вказала, що очікує рух коштів на рівні 400 тис. — 1 млн грн за три місяці, а свій очікуваний дохід оцінила у 35 тис. грн.
Навесні 2025 року банк виявив, що за неповних п’ять місяців через рахунок пройшло близько 4 млн грн. Значну частину цих коштів переказували одному контрагенту — товариству з обмеженою відповідальністю.
Банк також звернув увагу на відсутність підтверджень того, як підприємиця організувала приймання, зберігання та відправлення товарів. Зокрема, масштаб торгівлі викликав запитання з огляду на відсутність найманих працівників і доказів наявності необхідних ресурсів.
За результатами перевірки фінустанова встановила клієнтці неприйнятно високий рівень ризику, розірвала договори банківського обслуговування в односторонньому порядку та закрила рахунки.
Підприємиця оскаржила це рішення. Вона пояснювала, що займається реальною торгівлею, а загальний рух коштів через рахунок не є її особистим чистим доходом, оскільки значна частина грошей була транзитною.
На підтвердження своєї позиції вона надала податкову звітність, договори, видаткові накладні, акти та квитанції про сплату єдиного податку й військового збору. Лише за IV квартал 2024 року підприємиця сплатила понад 163 тис. грн податків.
Читайте також: Невиплата зарплати: Верховний Суд пояснив, чому скасував рішення у справі про 201 тис. грн
Чому суди дійшли різних висновків
Господарський суд першої інстанції став на бік підприємниці. Він зазначив, що короткий період роботи та відсутність найманих працівників самі по собі не свідчать про порушення закону. Крім того, банк не довів, що надані клієнткою документи були фіктивними або недостовірними.
Однак Північний апеляційний господарський суд скасував це рішення. Апеляція наголосила, що ризики потрібно оцінювати в сукупності, а не розглядати кожну обставину окремо.
У цій справі суд врахував розбіжність між заявленими й фактичними оборотами, перекази коштів одному контрагенту та відсутність підтверджень того, як підприємиця забезпечувала реальну торгівлю.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд підтримав позицію банку. Суд нагадав, що фінансові установи зобов’язані постійно оцінювати ризики відмивання коштів, а за визначених законом обставин можуть відмовитися від обслуговування клієнта.
Правові підстави для цього передбачені статтями 1066, 1068, 1074 і 1075 Цивільного кодексу України, а також Законом України від 6 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Зокрема, стаття 7 цього закону визначає обов’язки банку щодо управління ризиками, а стаття 15 передбачає наслідки встановлення неприйнятно високого рівня ризику, зокрема відмову від ділових відносин у передбачених законом випадках. Визначення такого ризику міститься в пункті 39 статті 1 закону.
Суд також врахував вимоги Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65. Пункт 61 цього Положення визначає ознаки неприйнятно високого ризику ділових відносин.
За висновком Верховного Суду, самі лише договори, накладні та квитанції про сплату податків не спростовують ризиковості операцій. Важливо, чи відповідають документи реальній діяльності підприємця, чи можна пояснити рух коштів і чи має бізнес ресурси для виконання заявлених операцій.
При цьому банк не зобов’язаний доводити кримінальну фіктивність кожного документа або окремої операції. Його рішення має спиратися на обґрунтовану сукупність ризик-індикаторів у межах системи фінансового моніторингу.
Читайте також: Верховний Суд змінив правила стягнення захмарних відсотків за мікрокредитами
Що варто врахувати підприємцям
Ця справа показує, чому важливо вказувати в банківській анкеті реалістичні очікувані обороти та вчасно повідомляти про істотні зміни в діяльності. Якщо фактичний рух коштів значно перевищує заявлений, банк може запросити пояснення й додаткові документи.
Самих договорів і накладних може бути недостатньо, якщо підприємець не може пояснити, як організовані закупівля, зберігання та доставка товарів. Додаткові запитання можуть викликати й значні суми, які швидко переказують одному або кільком контрагентам.
Водночас право банку припинити обслуговування не є безумовним. Як зазначав Верховний Суд у постанові від 23 липня 2026 року у справі № 757/5609/24, самого встановлення неприйнятно високого рівня ризику недостатньо без належного обґрунтування. У тій справі банк не надав достатніх доказів порушень і не скористався можливістю запросити в клієнта додаткові пояснення та документи.
Підсумок
Рішення залежить від конкретних обставин: банк має оцінити ризики й належно обґрунтувати свої дії, а підприємець — бути готовим пояснити походження коштів і реальний зміст операцій