Ми звикли говорити про дефіцит людей як про одну абстрактну проблему. Але якщо подивитися на цифри, стає цікавіше.
Молоді чоловіки
За даними Пенсійного фонду, за рік кількість чоловіків віком 18−22 роки, за яких сплачувався ЄСВ як за найманих працівників, скоротилася зі 175 130 до 117 462. Мінус 32,9%.
Кордони для цієї категорії відкрили в останні тижні серпня 2025 року, і я пам’ятаю жах усіх HR, коли кожна компанія зіткнулася з масовим відтоком. Треба винести за дужки факт, що дехто звільнився, навіть не маючи закордонного паспорта, але історія вже забула про це.
Це не означає, що всі чоловіки віком 18−22 роки виїхали. Хтось навчається, хтось служить, хтось перейшов працювати «у тінь». Але факт залишається фактом: для офіційного ринку праці ця вікова група стала значно меншою.
І це тільки один шматок картини.
Зрілі працівники
Людей 60+ на ринку праці теж стає більше.
За даними OECD, частка людей старше 60 років, які працюють в Україні, зросла з 0,5% до 14%. Паралельно зростають вимоги до страхового стажу для виходу на пенсію у 60 років: у 2026 році потрібно вже 33 роки стажу, а у 2028-му буде 35.
За чотири роки кількість пенсіонерів віком від 65 років зросла майже у 20 разів.
Так, якщо у 2022-му серед нових пенсіонерів лише 971 людина вийшла на пенсію у віці 65 років (при цьому щороку пенсію призначають приблизно 430 тис. осіб, а у 2022-му норматив щодо стажу становив 29 років), то у 2023-му таких українців було вже трохи більше ніж 5 тис. У 2024-му — 8,9 тис., а минулого року — вже 18,6 тис. Загалом, імовірно, вже цього року близько 5% усіх нових пенсіонерів будуть віком від 65 років.
Тобто люди довше залишаються економічно активними не лише тому, що хочуть працювати. Для частини з них це ще й питання можливості вийти на пенсію.
Залучення центрів зайнятості та перенавчання
Станом на 1 вересня 2026 року за допомогою Державної служби зайнятості шукали роботу 170 тис. осіб, зокрема 93 тис. мали статус зареєстрованого безробітного.
Скільки з них реально отримали роботу — не знайшла інформації. Зате знайшла дуже цікавий факт (який ставлю під сумнів): в Україні на 10 шукачів роботи налічили аж 14 пропозицій. Звідки такі числа — невідомо (взяла на сайті Державної служби зайнятості, у матеріалі за вересень 2026 року). Тому не беру його до уваги.
Ще один показник: за січень-серпень 2026 року ваучери на професійне навчання отримали 7,5 тисячі людей. 4,6 тисячі з них — люди 45+. Серед професій, на які вони навчаються, — водії, трактористи, кухарі, електромонтери, зварювальники, сапери.
Саме ці дані було б цікаво покрутити в розрізі гендеру та спеціалізації навчання за ваучером, а також простежити кореляцію з уже здобутою основною освітою. Бо я знайшла інформацію тільки про напрями навчання за ваучерами: медсестринство, освіта, підготовка соцпрацівників, кухарів, водіїв, саперів, електрогазозварників та електромонтерів.
Тобто ринок не просто «дорослішає». Він ще й переучує людей під ті професії, де сьогодні фізично не вистачає працівників.
А тепер аналіз та гіпотези
ІМХО, виникає ще одна цікава конкуренція.
За людей конкурують уже не тільки ІТ та умовний «офлайн».
У 2026 році до цієї конкуренції дуже активно приєднався DefenseTech.
За даними DOU, у березні 2026 року на deftech припадало 1 120 вакансій — приблизно кожна сьома вакансія на DOU. Найбільше шукають фахівців із Hardware, Embedded, QA, PM, C++ та Python.
Тобто один і той самий Embedded Developer, Hardware Engineer чи Project Manager сьогодні може бути потрібен одночасно класичному IT, miltech і оборонному сектору.
Тому питання 1:
Що саме має запропонувати бізнес людині, яку одночасно хочуть три різні індустрії?
І ще цікавіше питання 2:
Що відбувається з людьми, яких ринок узагалі перестав бачити як кандидатів?
Наприклад, із людьми в СЗЧ.
Тут теж важливо не повторювати цифри без контексту.
За даними Офісу генерального прокурора, із січня 2022 року по вересень 2025-го було зареєстровано 235 646 кримінальних проваджень за СЗЧ. Ще 53 954 — саме за дезертирство.
Але це не 235 тисяч людей. Це кількість кримінальних проваджень, і одна людина потенційно може фігурувати більше ніж в одному провадженні.
Більше того, з грудня 2025 року ОГП перестав публікувати цю статистику.
Тому оцінки на кшталт «у нас приблизно 100 тисяч людей у СЗЧ» я б не називала офіційною статистикою.
Але саме питання 3 нікуди не зникає.
Чи шукають ці люди роботу в цивільному секторі?
Якщо так — де саме?
Чи готові їх наймати підприємства у сферах виробництва, будівництва, ритейлу та HoReCa?
Чи роботодавці взагалі перевіряють цей статус?
І що відбувається з людиною, яка має професію, хоче працювати, але юридично не може просто вийти на цивільний ринок праці?
Мені здається, що ми поки дивимося на ринок праці занадто просто — через кількість вакансій, зарплати та кількість відгуків.
Насправді зараз відбувається набагато цікавіше.
Різні сектори економіки починають конкурувати за одних і тих самих людей.
І паралельно змінюється сам склад тих, хто залишається в економіці: менше молоді, довше працюють люди 60+, більше ветеранів, більше людей, яких треба переучувати, і більше професій, які раніше взагалі не сприймалися як дефіцитні.
Тому мені цікаве питання 4:
Чи не час бізнесу перестати рахувати просто «скільки людей нам потрібно» і почати рахувати, за яких людей ми реально конкуруємо з іншими секторами?
І головне питання 5:
«Що ми можемо запропонувати кандидатам, щоб вони пішли саме до нас, а не в іншу сферу чи в іншу компанію нашої сфери?»
Відповіді на питання, чим залучити кандидата, можуть бути різні:
-
вищою оплатою, якщо ми справді конкуруємо за дефіцитну компетенцію;
-
можливістю швидше рости, якщо людина обирає не тільки роботу, а й наступний крок у кар'єрі;
-
нормальним менеджментом і зрозумілими правилами гри — тим, що досі чомусь вважається конкурентною перевагою, хоча мало б бути базовою гігієною;
-
можливістю навчатися і переходити в нові професії всередині компанії;
-
іншою організацією роботи — коли ми не намагаємося вписати всіх людей в одну модель зайнятості;
-
і, можливо, найважливіше — нормально поясненою відповіддю на питання «Навіщо мені ця робота?».
Бо зараз кандидат порівнює не тільки дві вакансії.
Він може порівнювати офісну роботу з віддаленою, ІТ з miltech, виробництво з навчанням нової професії, найм із фрилансом або взагалі роботу в Україні з роботою за кордоном.
І тут є неприємний момент для бізнесу.
Дефіцит людей сам по собі не змусить хорошого кандидата піти до вас.
Якщо у вас та сама зарплата, ті самі умови, той самий керівник, який «завжди зайнятий», той самий хаос у процесах і вакансія, написана ще у 2021 році, — чому людина має обрати саме вас?
Ринок праці змінюється швидше, ніж багато компаній встигають змінити свої підходи до найму.
Тому питання вже не тільки в тому, де взяти людей.
Питання в тому, чому вони мають залишитися саме у вас.
І якщо на це питання немає хорошої відповіді — можливо, проблема вже не в дефіциті кадрів.
Завершую цей пост свіжою статистикою про вакансії
-
За даними Work.ua, у вересні кількість вакансій впала на 9%, а кількість резюме зросла на 28% через удари по інфраструктурі.
-
DOU фіксує скорочення IT-вакансій на 12% за рік. При цьому експорт IT-послуг зріс на 4% — до $4,46 млрд. Це рівень 2023 року і на 9% нижче піку 2022-го.
-
Тиск на зарплати слабшає вперше за два роки — це вікно для найму кваліфікованого персоналу дешевше, ніж навесні.
Тому в роботодавців із відкритими вакансіями зараз вікно можливостей — користуйтеся ним із розумом!