Стратегічний запас: ідея правильна, питання — у зберіганні
Нагадаю контекст. Уряд наполягає на створенні стратегічних запасів нафтопродуктів. Ідея правильна, питань нема. Але в Україні, по-перше, немає де зберігати, бо все розтрощили. По-друге, створювати нові наземні резервуари немає сенсу, адже їх спіткає та сама доля.
Кабмін це розуміє й акцентує увагу на зберіганні за кордоном. Дійсно, це нормальна практика, яка працює і в Європі. Наприклад, чимала частина запасу Литви лежить… у регіоні АРА — Амстердам-Роттердам-Антверпен.
Згідно з українським законом про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів, на території сусідів можна зберігати до 50% запасу, а у сусідів сусідів — ще 25%. Наприклад, у тій самій Литві, яка є сусідом нашого сусіда — Польщі. У Латвії, наприклад, уже не можна.
Чому будівництво за кордоном — не варіант
Проблема в тому, що й у сусідів немає вільних ємностей. Усі члени ЄС зберігають запас на 90 днів споживання. Це величезні обсяги, резервуарів не вистачає. Тому й з’являються пропозиції побудувати нові об'єкти коштом українських компаній.
Мені навіть довелося колись ознайомитися з однією такою інвестиційною пропозицією польської держкомпанії. Скажу так: це просто не варіант.
Щоб зберігати пальне, ти маєш стати, по суті, польською компанією, отримати всі дозволи та ліцензії. Будувати треба три роки. Невідомим чином треба вивести валюту з країни на інвестиції. А якщо будувати польським коштом — треба гарантувати завантаження потужностей на десятиріччя.
Це тільки те, що на поверхні.
А тепер ідемо далі. Навіть якщо створити запас за кордоном, як його потім привезти в екстреній ситуації? Кордон тріщить навіть у штатному режимі — куди запхати ще додаткові десятки та сотні тисяч тонн?
Чи буде доступ до пального в момент кризи?
А головного нас вчить товариш (Орбан) Мадяр. Якщо буде тотальна опа, європейські уряди можуть просто закрити вивіз пального з країни.
Навесні, коли запалало в Ірані, на якийсь час це зробили поляки та румуни. Український уряд швидко врозумив колег, але осадочок лишився. А тепер угорці ще раз про це нагадали. Дякуємо їм!
Отже, що робити?
Будувати своє, інвестувати в інфраструктуру України! Але будувати треба підземні сховища: з таким сусідом вони нам завжди будуть потрібні.
А от що буде з резервом дорогих сусідів, не дай Б@г що, коли дрон за 50 тис. доларів почне палити наземні резервуари з пальним на мільйони?
Власний запас у разі потреби можна буде оперативно залучати в оборот.
Пільгові кредити є. Тепер треба прибрати бюрократію
І кроки в цьому напрямку вже є. Нещодавно ухвалено урядову постанову про пільгове кредитування будівництва підземних сховищ: до 1 млрд грн в «одні руки», уряд бере на себе 5,5% річних, є чіткі обмеження щодо стислих термінів введення в експлуатацію.
Наступним кроком має стати спрощення бюрократії — узгодження проєктної документації, що наразі може тривати понад рік.
Кілька приватних структур уже навіть почали будівництво, розраховуючи паралельно узгодити проєкти з чиновниками. Але так не має бути.
З ідеєю закордонного зберігання треба прощатися й розраховувати лише на себе.
P. S. Відчуйте різницю між сусідами
Загалом дуже контрастна картина вийшла. На тому самому «Карпатському форумі» «Нафтогаз України» також уклав угоду з ORLEN.
Польський напівдержавний гігант надасть кращі умови оплати нафтопродуктів на 500 млн доларів — орієнтовно імпорт «Укрнафти» за пів року — та сформує для нас величезний бензовозний парк. Це крім того, що ORLEN останні кілька років ставить рекорди із забезпечення України пальним.
Як то кажуть, відчуйте різницю між сусідами. Кажуть, що коли є спільний бізнес, прийде порозуміння й щодо решти питань. Щиро сподіваємося на це.