Це не означає, що решта грошей втрачена. Частина активів може принести хороший результат. Але поки інвестор чекає, його власне життя продовжується. Потрібні гроші на бізнес, житло, освіту дітей або іншу інвестицію. Часткою у приватному стартапі за все це зазвичай не розрахуєшся.
У венчурі добре навчилися пояснювати, чому компанія через кілька років коштуватиме більше. Значно складніше відповісти, коли саме її інвестор зможе скористатися цим зростанням.
Коли зростання вартості не означає повернення грошей
Ризик втратити вкладення зрозумілий ще на вході. Стартап може не знайти клієнтів, програти конкурентам або закритися. Інвестор приймає цю можливість. Складніше підготуватися до ситуації, коли компанія працює, звітує про прогрес, а продати свою частку неможливо на прийнятних умовах. І так триває роками.
Масштаб уже значний. За оцінкою, наведеною авторами дослідження World Economic Forum і Stanford GSB у травні 2026 року, венчурні фонди тримали приблизно $3,2 трлн нереалізованої вартості. З них $1,7 трлн припадало на фонди, створені у 2019 році або раніше. Йдеться про оцінку непроданих активів, а не про гроші, які гарантовано отримають інвестори.
За цими сумами стоять різні історії: перспективні компанії, невдалі інвестиції, завищені очікування продавців. Об'єднує їх незавершений інвестиційний цикл. Гроші вже внесені, а результат ще залежить від майбутньої угоди.
Від SAFE до виходу: очікування може тривати роками
Для ангельського інвестора очікування може початися навіть раніше, ніж він отримає акції. На презентації обговорюють наступний раунд за 18−24 місяці. Людина підписує SAFE і запам’ятовує цей строк. Але стандартний SAFE Y Combinator не має дати погашення. Очікування нового раунду не створює обов’язку повернути гроші через два роки.
Коли раунд відбувається, SAFE конвертується в акції. Інвестор переходить до наступного етапу очікування: продажу компанії, виходу на біржу або покупця на власну частку. Компанія виконала план із залучення фінансування. Особистий фінансовий план інвестора міг при цьому зовсім не наблизитися до виконання.
Навіть хороший результат із часом змінюється. Подвоєння вкладення за п’ять років дає приблизно 14,9% річних. За дванадцять років — 5,9%, до витрат і податків. У презентації обидві інвестиції можна показати як 2x. Для власника грошей між ними велика різниця.
Скільки коштує тривале очікування
Іноді очікування потребує додаткових внесків, навіть якщо інвестор більше не фінансує стартап.
Наприклад, частки та позики можуть належати кіпрському холдингу. Компанію потрібно адмініструвати, готувати звітність, оплачувати роботу фахівців. Ці витрати тривають незалежно від того, чи відбувся вихід. За умовних €5 000 щорічних витрат додаткові шість років очікування коштуватимуть €30 000. Для невеликого портфеля це відчутна сума. Вимоги до фінансової звітності кіпрських компаній зберігаються і за відсутності виплат від інвестицій.
Процентна конвертована позика може додати податкове навантаження до отримання грошей. З 2026 року процентний дохід кіпрських компаній підпадає під корпоративний податок за ставкою 15%. За правилами нарахування оподатковуваний дохід може виникати раніше за фактичну виплату; конкретний результат залежить від договору, обліку та податкових коригувань.
Умовна позика €500 000 під 8% дає €40 000 процентів на рік. Якщо вся сума визнається оподатковуваним доходом і немає вирахувань чи заліків, податок становитиме €6 000. Стартап може нічого не виплатити, а холдингу знадобляться гроші для сплати податку.
Це не універсальне правило для всіх венчурних інвестицій і не розрахунок для стандартного безпроцентного SAFE. Але воно показує, чому перед угодою потрібно рахувати також вартість утримання активу. Особливо якщо очікуваний вихід зсувається на кілька років.
Чому брак повернень впливає на нові фонди
Поступово проблема переходить від окремого інвестора до всього ринку. Фонди залежать від готовності вкладників фінансувати наступні фонди. Частину цих грошей люди та інституції розраховують отримати з попередніх інвестицій. Коли повернень недостатньо, новий чек доводиться відкладати або зменшувати.
У червневому опитуванні Preqin 62% венчурних інвесторів назвали умови виходу ключовим предметом занепокоєння. Це ще не свідчення масової відмови від венчура, але вже прямий показник того, наскільки проблема важлива для тих, хто його фінансує.
Нові гроші надходять дедалі вибірковіше. У першому півріччі 2026 року американські венчурні фонди залучили $72,4 млрд. З них 48,1% отримали три управляючі компанії: Andreessen Horowitz, Thrive Capital і Founders Fund. Досвідченим управляючим загалом дісталося 89% капіталу. PitchBook пов’язує концентрацію повторних вкладень із недостатніми виплатами за попередніми інвестиціями.
Тому загальна сума залучених грошей може створювати оманливе враження доступності капіталу. Кілька великих фондів успішно закривають збір, тоді як іншим доводиться довше переконувати інвесторів або скорочувати плани.
Найнебезпечніший для індустрії сценарій виникне, якщо тривале очікування перетвориться на стійке небажання вкладати знову. Інвестор може зберегти інтерес до технологій і водночас вирішити, що наступні гроші мають залишатися доступними. Для цього йому не обов’язково втратити весь попередній капітал.
Вторинний ринок: можливість вийти з інвестиції
Вторинний ринок частково вирішує проблему. Він дозволяє продати позицію іншому інвестору, не чекаючи продажу всієї компанії. Але доступність такого виходу дуже нерівномірна. У матеріалі WEF і Stanford наведено показник: 20 найбільш торгованих компаній забезпечували 86,4% обсягу вторинних угод.
Для власника невеликої частки у менш відомому стартапі продаж залишається окремим проєктом. Потрібно знайти покупця, надати інформацію, перевірити документи, погодити передачу. Якщо вартість юридичного супроводу та перевірки завелика щодо розміру позиції, угода може не мати сенсу навіть за наявності інтересу.
Ціна теж має значення. За даними Jefferies, у першому півріччі 2026 року венчурні частки фондів на вторинному ринку оцінювалися приблизно у 79% чистої вартості активів. Отже, можливість вийти могла передбачати дисконт близько 21% до звітної оцінки. Це показник часток фондів, а не універсальна знижка для будь-якого стартапу.
Що варто передбачити до укладання угоди
Поліпшувати цю ситуацію потрібно ще на етапі укладання угоди. Інвестор має розуміти обмеження продажу, порядок отримання згоди, переважне право викупу та доступ майбутнього покупця до інформації. Такі домовленості не гарантують виходу. Вони зменшують кількість перешкод, коли покупець з’явиться.
Управляючим варто регулярно оцінювати можливості часткового продажу й пояснювати вкладникам його економіку. Інвестор повинен мати достатньо інформації, щоб порівняти запропоновану ціну з ризиком подальшого очікування. Інколи повернення частини вкладень дозволяє спокійніше тримати решту позиції ще кілька років.
Чому повернення інвестицій важливе для України
Для України це безпосередньо пов’язано з фінансуванням нових компаній. Кошти від виходу можуть стати першим чеком для наступної команди. Якщо ранні інвестори роками не отримують повернень, можливість підтримувати нові проєкти обмежена незалежно від їхнього бажання.
Тому поряд із розмірами раундів нам варто обговорювати, скільки грошей повернулося інвесторам, за який строк і скільки вони вклали повторно. Саме ці показники допоможуть зрозуміти, чи здатен ринок фінансувати наступне покоління бізнесів.
Після багатьох років очікування запитання «коли я зможу продати свою частку?» цілком закономірне. Відповідь на нього впливатиме на наступний чек сильніше, ніж чергове підвищення оцінки.