Бюджет війни та зовнішньої підтримки
Уряд пропонує збільшити видатки державного бюджету до 7,272 трлн грн, тоді як доходи мають становити 5,648 трлн грн. Прямий розрив між цими показниками дорівнює 1,624 трлн грн. Загальне фінансування бюджету планується на рівні близько 1,666 трлн грн, а дефіцит — 15% прогнозного ВВП. Це більше, ніж очікувані 12% ВВП у 2026 році. В умовах війни такий дефіцит може бути економічно виправданим. Однак називати бюджет збалансованим без пояснення джерел покриття цього розриву можна лише у формально-бухгалтерському сенсі.
На безпеку й оборону передбачено 4,885 трлн грн — 43,8% ВВП і 67,2% усіх видатків. Порівняно з уточненим планом 2026 року це на 517,9 млрд грн більше. За масштабом мобілізації ресурсів Україна фактично діє як воєнна економіка: після оборонного блоку на всі інші функції держави залишається 2,387 трлн грн. Саме тому якість кожної гривні цивільних видатків стає не менш важливою, ніж їхній загальний обсяг.
Уряд декларує, що всі власні доходи та внутрішні запозичення буде спрямовано на Сили безпеки й оборони. Проте внутрішні доходи становлять лише 3,155 трлн грн, а заплановані внутрішні запозичення — 544,4 млрд грн. Причому цей обсяг запозичень практично дорівнює погашенням внутрішнього боргу. Тобто чистого нового ресурсу внутрішній ринок бюджету майже не дає. Навіть сума власних доходів і валових внутрішніх запозичень на 1,186 трлн грн менша за оборонні видатки. Формула про фінансування оборони за рахунок внутрішніх ресурсів є правильною за напрямом, але не закриває всю арифметику.
Курс 47,1 грн за долар — технічне припущення для розрахунків, а не обіцянка
Сильною стороною проекту є те, що його побудовано не на припущенні про швидке завершення війни, а на консервативному сценарії. Уряд очікує:
- 1,3% реального зростання ВВП,
- інфляцію 8% у вимірі грудень до грудня,
- номінальний ВВП 11,144 трлн грн,
- середній курс 47,1 грн за долар і 48,3 грн за долар наприкінці року.
Це реалістичніше за складання кошторису на основі миру, якого ще немає.
Однак консервативний прогноз не усуває ризиків, а лише чесніше їх показує. Реальне зростання 1,3% за дефіциту 15% ВВП означає, що величезний бюджетний імпульс майже не перетворюється на розширення внутрішнього виробництва. Значна частина попиту витрачається на імпорт, оборону, енергетичне обладнання та компенсацію зруйнованих потужностей. Прогнозне від'ємне сальдо торгівлі товарами та послугами сягає $79,7 млрд. За середнім бюджетним курсом це понад третина ВВП у доларовому еквіваленті. Навіть з урахуванням воєнного імпорту та методологічних особливостей такий дисбаланс свідчить про критичну імпортозалежність економіки.
Звідси випливає головна умова валютної стабільності: зовнішні надходження мають приходити вчасно. Курс 47,1 грн за долар — це технічне припущення для розрахунків, а не обіцянка. Затримка допомоги означатиме швидше скорочення резервів, посилення девальваційного тиску і додаткові витрати бюджету на імпорт та обслуговування валютного боргу.
Головний ризик — міжнародне фінансування
Потребу в міжнародній підтримці уряд оцінює у $52,6 млрд. Це майже 2,48 трлн грн за середнім курсом, закладеним у бюджет. Водночас у структурі доходів передбачено 2,493 трлн грн зовнішньої допомоги, відображеної як гранти за програмами Ukraine Support Loan, Ukraine Facility та ERA. Окремо фінансова частина проекту містить 1,823 трлн грн зовнішніх запозичень і 162,3 млрд грн зовнішніх погашень. Публічна презентація поки не дає достатньо прозорої звірки цих величин.
Парламент має отримати повний паспорт зовнішнього фінансування: назву кожного інструменту, правову форму коштів, валюту, обсяг, графік надходження, умови, статус домовленості та сценарій на випадок затримки. Якщо окремі суми в дохідній і фінансовій частинах відображають ті самі програми за різними правилами обліку, це слід прямо пояснити. Якщо ж ідеться про додаткові потоки, фактична залежність бюджету від партнерів є вищою за заявлені $52,6 млрд.
Частина ризику вже зменшена рішеннями Європейського Союзу. ЄС погодив кредит до 90 млрд євро на 2026−2027 роки для бюджетних і військових потреб України, який має погашатися після отримання репарацій від Росії. Продовжує діяти й Ukraine Facility обсягом до 50 млрд євро на 2024−2027 роки, що поєднує позики та гранти. Але виплати залежать від виконання індикаторів, законодавчих рішень, процедур ЄС та графіка запозичень на європейському ринку. Крім того, 2027 рік є останнім роком чинної Ukraine Facility. Україні вже тепер потрібна рамкова домовленість про фінансування на період після 2027 року.
Найбільша помилка — трактувати очікувану допомогу як гарантований дохід. У воєнному бюджеті касовий розрив навіть на кілька тижнів може означати відкладення цивільних платежів, накопичення заборгованості або терміновий вихід на внутрішній ринок за високою ставкою. Тому ліквідність бюджету має плануватися помісячно, а не лише в межах річного балансу.
Доходи яких ще немає
Ще один ризик приховано всередині власних доходів. За оцінкою голови парламентського Комітету з питань бюджету, понад 131 млрд грн доходів залежать від податкових рішень, які на момент внесення проекту ще не ухвалені. Серед них — можливе підвищення стандартної ставки ПДВ із 20% до 21%, зміни акцизів на пальне, продовження 50-відсоткового податку на прибуток банків та оподаткування цифрових платформ.
Сам принцип формування страхового ресурсу для бізнесу правильний: без страхування воєнних ризиків приватні інвестиції залишатимуться обмеженими. Проте пропозиція акумулювати 58,7 млрд грн переважно через підвищення ПДВ потребує окремої дискусії. ПДВ сплачують усі споживачі, а вигоди від страхового фонду отримуватиме визначене коло підприємств. Без правил доступу, незалежного управління, міжнародного перестрахування, ліміту відповідальності та строку дії це може перетворитися на постійний податок із нечіткою віддачею.
Підвищення ПДВ також матиме інфляційний ефект і частково зменшить реальну купівельну спроможність запланованого зростання зарплат і соціальних стандартів. До підвищення базової ставки держава повинна показати, який додатковий ресурс вона отримає від скорочення схем на митниці, детінізації підакцизних товарів, електронного аудиту ПДВ, контролю трансфертного ціноутворення та оподаткування цифрової економіки. Підвищувати ставку простіше, ніж розширювати базу, але для економіки це дорожче.
Оборонний пріоритет і його внутрішня структура
Зростання оборонного бюджету саме по собі не відповідає на питання про посилення обороноздатності. Із загального приросту на 517,9 млрд грн близько 337,5 млрд грн припадає на оплату праці з нарахуваннями. На озброєння і військову техніку передбачено 2,2985 трлн грн — лише на 1,4 млрд грн більше за уточнений план 2026 року. За інфляції 8% це означає реальне скорочення купівельної спроможності відповідної статті приблизно на 7%, якщо не буде перерозподілу резерву або додаткової допомоги в натуральній формі.
Уряд має пояснити цю структуру в натуральних показниках: скільки одиниць ключової техніки, боєприпасів, засобів ППО, дронів і систем зв'язку планується закупити; яка частка контрактів припаде на українських виробників; як будуть профінансовані довгострокові замовлення. Для цього доцільно провести окреме закрите засідання. Оборонні видатки повинні одночасно забезпечувати фронт і розширювати виробничу базу країни. Інакше дедалі більший бюджет підтримуватиме імпорт, а не створюватиме власну технологічну спроможність.
Резерв сектору безпеки й оборони у 264,9 млрд грн дає уряду необхідну гнучкість. Водночас такий обсяг потребує посиленого парламентського контролю: чітких підстав для розподілу, регулярної звітності та аудиту результату, який не розкриває чутливої військової інформації. Секретність закупівель не повинна означати відсутність контролю.
Соціальні обіцянки під тиском
Проект містить помітне номінальне збільшення цивільних видатків. Освіта отримує 328,5 млрд грн, що на 18,3% більше за уточнений план 2026 року; охорона здоров'я — 292,5 млрд грн, або на 13,6% більше. За прогнозної інфляції 8% це реальне зростання, а не лише індексація. Підвищення оплати праці педагогів, розширення програми медичних гарантій і доступних ліків, фінансування реабілітації та ветеранських програм є необхідними. Війна виснажує людський капітал не менше, ніж фізичну інфраструктуру.
Проте соціальна частина є першою лінією ризику в разі затримки зовнішньої допомоги, оскільки внутрішній ресурс зарезервовано під оборону. Зростання зарплати досвідченого вчителя до 27,3 тис. грн і середньої зарплати лікаря до щонайменше 30 тис. грн повинно супроводжуватися гарантією фінансування на весь рік, а не лише бюджетним призначенням. Те саме стосується індексації пенсій, допомоги ВПО та житлових субсидій.
Законодавче підвищення мінімальної зарплати до 9 546 грн і прожиткового мінімуму до 3 559 грн перевищує прогнозну інфляцію. Але офіційний прожитковий мінімум і далі не відображає фактичної вартості базових потреб. Поки цей показник використовується переважно як розрахункова база для виплат і штрафів, а не як стандарт гідного життя, формальне підвищення не розв'язує проблему бідності.
Підтримка економіки та бізнесу збільшується до 96 млрд грн. Але 45 млрд грн із цієї суми передбачено на програму «єОселя», 29 млрд грн — на доступні кредити та гарантії Національної установи розвитку, 10,1 млрд грн — на оборонні інновації. Ці інструменти мають різні цілі, тому їх не варто об'єднувати одним показником «підтримки бізнесу». Для кожної програми потрібні вимірювані результати: приватні інвестиції, робочі місця, частка української продукції, експорт і повернення коштів.
Борг курс і зовнішній дисбаланс
Граничний державний борг може зрости до 12,31 трлн грн, або 110,4% ВВП. Близько 84% боргу становитимуть зовнішні зобов'язання. Сам по собі рівень понад 100% ВВП не означає неминучої боргової кризи: значна частина фінансування є довгостроковою, пільговою або пов'язаною з майбутніми російськими репараціями. Вирішальними є вартість, строки та умови погашення. Проте валютна структура боргу робить бюджет чутливим до курсу й політичної стійкості партнерських програм.
На обслуговування боргу планується близько 474,1 млрд грн. Очікувана ставка нових внутрішніх інструментів — приблизно 14,8%, зовнішніх — 5,4%. Висока дохідність ОВДП підтримує попит на державні папери, але водночас задає дорогу ціну грошей для всієї економіки та витісняє приватне кредитування. Коли чисті внутрішні запозичення дорівнюють майже нулю, держава фактично витрачає значні відсотки заради постійного рефінансування старого боргу.
Тому фіскальна і монетарна політика не можуть діяти в різних напрямах. Пряме фінансування дефіциту Національним банком створило б інфляційні та курсові ризики та не повинно бути базовим рішенням. Водночас зниження інфляції, краще управління ліквідністю та передбачувана боргова стратегія мають поступово зменшувати вартість внутрішніх запозичень. Дешевший борг вивільняє ресурс для оборони та відновлення без підвищення податків.
Що має змінити Верховна Рада
1. Затвердити окремий план зовнішнього фінансування. До другого читання уряд має подати поквартальний перелік підтверджених і непідтверджених джерел, умов та індикаторів. Потрібно окремо показати гранти, позики, обмежено-регресні інструменти, кошти від доходів на заморожені російські активи та допомогу в натуральній формі.
2. Передбачити несприятливий сценарій. Бюджет повинен містити автоматичний порядок дій у разі затримки 10%, 20% і 30% зовнішнього ресурсу: які видатки захищені, які переносяться, який мінімальний буфер ліквідності зберігає Казначейство. Це зменшить ризик хаотичних секвестрів протягом року.
3. Переглянути структуру оборонного приросту. Зарплати та забезпечення військових є безумовним пріоритетом, але майже нульове номінальне зростання закупівель озброєння потребує пояснення. Частину резерву варто пов'язати з довгостроковими контрактами українського ОПК, локалізацією і збільшенням фізичних обсягів виробництва.
4. Не рахувати неухвалені податки як гарантовані доходи. Кожне податкове рішення має супроводжуватися оцінкою впливу на ціни, споживання, бізнес і доходи громадян. Якщо ставка ПДВ підвищується для формування фонду воєнних ризиків, закон повинен встановити цільове використання, незалежний нагляд, міжнародне перестрахування та дату припинення додаткової ставки.
5. Захистити видатки розвитку. Публічні інвестиції у 116 млрд грн, енергетична стійкість, освіта, наука, медицина та програми зайнятості не повинні стати резервом для автоматичних скорочень. Без них бюджет підтримуватиме поточне споживання, але звужуватиме майбутню податкову базу.
6. Встановити прозорі показники результату. Для великих програм потрібні не лише суми, а й фізичні та економічні індикатори: вироблена техніка, введені енергетичні потужності, застраховані інвестиції, створені робочі місця, охоплення лікуванням і навчанням. Парламентський контроль має оцінювати результат, а не відсоток освоєння коштів.
Реалістична перспектива
Перспектива для України полягає не у механічному скороченні дефіциту під час війни. Передчасна фіскальна консолідація могла б послабити оборону і поглибити спад. Завдання інше: зробити великий дефіцит керованим, пільговим за вартістю та продуктивним за наслідками. Бюджет-2027 необхідно ухвалити вчасно, але парламент не повинен перетворювати голосування на формальне підтвердження урядових цифр. Цей документ має стати контрактом між державою, суспільством і міжнародними партнерами, у якому чітко визначено не лише скільки витратити, а й звідки надійдуть кошти, що відбудеться у разі їх затримки та який економічний результат отримає країна. Саме це відрізняє бюджет виживання від бюджету стійкості.