Останні декілька місяців ціни на золото то стрімко зростають, то несподівано просідають на декілька десятків, а то й майже на сотню доларів на унції за сесію.
Вартість золота з 20 липня до 2 вересня 2026 року
Такі стрибки котирувань, здавалося б, мали б працювати проти золота, як захисного активу, який так люблять мати у своїх портфелях усі консервативні інвестори. Але зараз спостерігається парадоксальна ситуація: великих гравців фінансового ринку — від найагресивніших спекулянтів до поміркованих у ризиках гедж-фондів та максимально консервативних центробанків — такі стрибки «золотих» цінників не лякають.
Щобільше, навіть у період максимальних цінових ралі золота центральні банки продовжують активно його скуповувати, а просідання розглядають, як шанс дешевше поповнити золотом свої запаси. Лише за перше півріччя цього року центробанки світу вже купили близько 346 тонн золота. Із цього обсягу 57 тонн придбано у першому кварталі. А в другому — на тлі чергового загострення ситуації на Близькому Сході та «складних» меседжів нового голови ФРС США Кевіна Ворша про можливу швидку зміну глобальної політики Федрезерва відбулося різке збільшення закупівель до 289 тонн.
Раніше ФРС США розглядався інвесторами та центральними банками провідних країн, як головний «захисник» стабільності долара та основний гарант чинної світової фінансової системи. Але після того, як держборг США подолав позначку у $40 трлн, а вартість його обслуговування зросла до $1 трлн, а перспективи розблокування Ормузької протоки залишаються туманними, роль золота, як захисного активу, тільки посилюється, а ось роль ФРС, як головної опори світової фінансової стабільності, знижується.
Саме тому, згідно з недавніми опитуваннями керівництва центральних банків, близько 45% з них планують подальше збільшення своїх золотих резервів у 2026 році, навіть незважаючи на всі останні стрибки цін на цей метал.
Постійні ралі золота зі стрибками цін у межах $200−300 на унції протягом декількох днів перетворюють оцінку золотовалютних резервів центробанків на рулетку: при просіданнях котирувань золота банки зазнають колосальних втрат, або стрімко отримують величезний «плюс» у доларовому еквіваленті — за чергових злетів котирувань золота на світовому ринку.
Читайте також: 5 несподіваних фінансових трендів, яким дав старт теракт у США 11 вересня
Але будь-якому керуючому центральним банком складно пояснити своєму уряду та громадянам, чому резерви їхньої країни то «худнуть» у доларах на декілька мільярдів за декілька днів, то збільшуються «на рівному місці». У результаті, навіть за найвиваженішої політики диверсифікації ризиків за золотовалютними резервами, будь-якому керівництву центробанку ситуація через постійну глобальну переоцінку золота «подобатися» не може.
З іншого боку, альтернатив у центральних банків щодо формування своїх резервів зі здоровою структурою і без перекосів за ризиками не так уже й багато. Зазвичай, це долар (із усіма описаними вище проблемами держборгу США), декілька інших валют (переважно євро, швейцарський франк, британський фунт та японська єна). Але кожна з них зараз не є панацеєю від усіх економічних бід. Далі — цінні папери, номіновані в цих валютах, активи та цінні папери у власній грошовій одиниці. У крипту центробанки особливо вкладати кошти на рівні своїх резервів не можуть через високу волатильність, а нерухомість, акції, облігації та інші фондові інструменти — теж активи зі своїми проблемами та ризиками.
У результаті через ці причини золото залишиться для центробанків одним із головних інструментів збереження своїх резервів. Щобільше, його роль, як захисного активу, для інвесторів посилюватиметься на тлі всіх геополітичних катаклізмів останнього часу. А стрибки у $200−300 на унції, які ще 5−10 років тому були б сенсацією для світових ринків, в поточних умовах тепер сприйматимуться фінансовим ринком тільки як поточні коливання, але не більше.
Що ще характерно для останнього часу, так це те, що навіть раніше найдієвіші важелі поточного управління світовими фінансами, як, наприклад, підвищення/зниження Федрезервом своїх відсоткових ставок і наступна за цим зміна дохідності американських трежеріс (що впливає на приплив капіталів інвесторів в американську економіку), наразі не завжди позначається на ставленні інвесторів до золота.
Хоча такі дії Федрезерва і впливають безпосередньо на цінники золота. І, здавалося б, у певний час інвестори мали б позбавлятися цього активу і переходити в дохідніші інструменти, але цього не відбувається.
Інвестори продовжують «сидіти» у золоті, навіть коли воно просідає. І навпаки — розглядають такі моменти, як можливість просто купити його більше. Тобто криза глобальної довіри до світової фінансової системи на тлі зростаючих геополітичних ризиків призводить до того, що кількість інвесторів, які довіряють золоту більше, ніж будь-яким іншим активам, поступово зростає.
Як приклад: зараз саме за рахунок того, що заява голови ФРС США Кевіна Ворша в Джексон-Хоулі 28 серпня 2026 року вказала на жорстку «яструбину» позицію регулятора, інвестори розраховують на зростання відсоткових ставок Федрезерва найближчим часом і, як наслідок, на зростання дохідності трежеріс. А отже, вони мали б активно йти із золота в американські активи і зміцнювати цим позиції долара.
Нагадаю, що Ворш заявив, що інфляція суттєво не сповільнюється і залишається вищою за цільовий рівень у 2%, а ринкові умови недостатньо суворі. Також він відмовився давати конкретні орієнтири щодо подальшої зміни відсоткових ставок, зробивши політику регулятора менш передбачуваною. У результаті долар США і дохідність казначейських облігацій зросли, а котирування золота опустилися нижче за $4,4 тисячі за тройську унцію.
Але при цьому звертаю увагу, що «скидання» золота ні центробанками, ні інвесторами особливо не відбувається. Вони готові зараз зазнавати «поточних втрат» від ситуативних просідань котирувань золота і не поспішають розлучатися із цим активом, як вони б обов'язково зробили за подібних подій ще років 10−15 тому.
Так само себе поводив ринок і зовсім нещодавно, коли котирування золота на подіях навколо близькосхідної кризи ситуативно просідали до рівнів близько $3 900 за унцію.
Дуже швидко цінники на золото знову злетіли суттєво вище за $4 200 за унцію, а самі центробанки «під шумок» у цей період саме і скуповували золото за «низькими» цінами. Таким чином, подібні покупки центробанків були усвідомленим кроком, який не лише утримав ціну золота від подальшого падіння, а й знову розгорнув її у бік зростання.
Встигли на цьому тоді заробити і ті спекулянти, які вчасно вловили «примарність» падіння золота до рівнів $3 900 і купували золото, що подешевшало, і заробили на цьому до $500−600 на унції, продавши його нещодавно вже за $4 300−4 500.
Читайте також: Хто заробив на ШІ-бумі і хто втратить все: розбір перепису мільярдерів 2026
Вартість золота із початку 2026 року до вересня 2026 року
І навіть поточні, вже переглянуті прогнози аналітиків (той самий Barclays) про підвищення ставок ФРС США на 0,25% річних у вересні та грудні 2026 року поки що цього розкладу в настроях інвесторів не змінили. Заробляючи додатково на зміцненні долара та потенційному підвищенні дохідності американських трежеріс, інвестори проте особливо із золота не виходять. А навпаки, конвертують отримуваний виграш від ситуації, що склалася на момент на світовому фондовому ринку, в нові покупки золота, що ситуативно трохи просіло.
Мій прогноз при поточному розвитку подій навколо можливого підвищення відсоткових ставок ФРС США на 0,25% річних вже 16 вересня цього року — коридор на вересень-жовтень в межах $4 075−4 790 за унцію. Причому ситуативні просідання котирувань до рівнів близько $4 100 можливі в моменти оприлюднення рішень Федрезерва щодо відсоткових ставок, а також у дні опублікування у вересні-жовтні американських даних щодо безробіття, ринку праці та інфляції у Штатах.
Але після опублікування цих даних золото знову швидко відновлюватиме свої позиції з поступово висхідним трендом. І основною причиною такої не зовсім стандартної поведінки золота буде саме «страх» значної частини інвесторів щодо перспектив долара на тлі зростаючої геополітичної напруженості у всьому світі. А «тихі» та триваючі постійно покупки золота центробанками лише цьому сприятимуть.