Що відбувається в українській економіці прямо зараз
Перший квартал був для економіки дуже складний. Обстріли енергетики спричинили рекордний дефіцит електроенергії. За нашими оцінками, близько 15−20% середньоденного попиту. Звісно, це негативно впливало і на споживачів, і на промисловість, на сектори, що залежать від електроенергії. Тому в першому кварталі економіка скорочувалася — за офіційними даними, незначно, на 0,6 в.п., але це вперше за довгий період.
З березня ситуація змінилася: росія стала менше обстрілювати енергетичну інфраструктуру, дозволило доволі швидко відновити частину пошкоджених потужностей і допомогло економіці оговтатися. Тому в другому кварталі вже вийшли на невеличке зростання, дзеркальне до падіння, — плюс 0,6%. Але ми розраховували на суттєвіше відновлення. Десь із травня росія почала тероризувати населення великих міст балістикою, і це негативно вплинуло на бажання й можливість людей робити покупки — ми бачимо сповільнення роздрібного товарообороту. Також на економіку тиснуло зростання цін на пальне, насамперед на дизель, попри урядову допомогу — кешбек на пальне.
А з липня додався великий негативний фактор —обстріли нашої портової інфраструктури і, що важливо, прямі атаки на кораблі. Цей фактор сильно впливатиме на економіку, адже 90% нашого сільськогосподарського експорту йшло портами, 60% експорту сталі й десь половина експорту руди. Усі ці потоки повністю переорієнтувати на альтернативні канали неможливо. Тому, за нашою оцінкою, блокування портів протягом року — якщо припустити, що воно триватиме рік, а ніхто не знає, як довго, — знизить ВВП на 1−1,5%.
Останні події — росія почала атакувати шляхи до портів Дунаю і самі ці порти. Тож переорієнтація буде складнішою: можливо, і дунайські порти будуть недоступні. Тоді залишаються фактично лише наземні шляхи через кордони з сусідами — далі або до портів у Румунії, у Констанцу, або до портів у Польщі, у Гданськ. Це складний і дорогий шлях, з обмеженнями по пропускній спроможності. За результатами цього року вплив буде менший, ніж я казала, — близько пів відсотка, можливо, 0,7 в.п. ВВП, бо півроку ми вже прожили. Але впливати воно буде негативно. Ще одні важливі та негативні для економіки події — це атаки балістикою на логістику, на склади, на АЗС. Це додатковий негативний вплив до блокування портів.
Утім, поки що ми не бачимо якихось апокаліптичних сценаріїв. Гадаю, ми це переживемо, частково переорієнтуємо експортні потоки. Компанії, що постраждали в логістиці, теж переорієнтовуються — на дорожчу, але стійкішу, менш вразливу до атак модель: менше складів, можливо, постачання просто «з коліс», від дрібніших постачальників.
Консенсус неурядових макроекономічних прогнозів передбачає зростання ВВП на 2026 рік — 1,1%. До того ж ще наприкінці минулого року ті самі неурядові економісти очікували значно швидшого зростання — 2,4%. Dragon Capital нещодавно знизив свій прогноз із 1,5% до 1%.
Хто «вивозить» економіку
Якщо подивитися, як цей 1% розкладається на компоненти, то фактично ОПК нас вивозить: ми оцінюємо, що цього року цей сектор дасть внесок у ВВП 1,5% — тобто більше, ніж саме зростання ВВП. А це означає, що все інше падає. Те, що ми називаємо цивільною частиною економіки, за нашою оцінкою, матиме негативний внесок — мінус 1 в.п. Невеличкий плюс буде за рахунок того, що цього року сприятливі погодні умови й непоганий урожай зернових. Але я не можу назвати це частиною цивільної економіки — це радше додатковий бонус, який, на жаль, ми не зможемо повноцінно використати, якщо порти будуть заблоковані. Тобто технічно на показники ВВП воно вплине, але по суті цього року ми спостерігатимемо скорочення в цивільному секторі.
Уточню один важливий момент: і попередній наш прогноз, і цей уже враховують негативний вплив енергодефіцитів. Вони були на початку року, і ми очікуємо, що повернуться взимку, а можливо, і восени. Тобто оце скорочення на 1 в.п. — не тільки через порти й логістику, а й через те, що був і буде дефіцит електроенергії.
Цивільна економіка України на межі рецесії. Але, на жаль, рухаємося туди: вже немає драйверів, які так сильно підтримували б цивільну економіку, як у перші роки війни.
Що стосується ОПК, то, за нашими оцінками, що цього року виробництво всього сектору перевищить $20 млрд. Минулого року, за оцінками, було $12−13 млрд. Це суттєвий стрибок, який став можливим завдяки додатковому фінансуванню, зокрема, європейському кредиту на €90 млрд.
Про внесок ОПК в економіку після війни
Думаю, це залишиться великою перевагою української економіки. А от чи буде це формально велика частка — не факт. Навіть зараз, попри це зростання, ОПК займатиме у ВВП близько 4−5%, тоді як сільське господарство — 10%.
Тобто навіть за дуже активного зростання сектор формально не досяг тієї частки, яку мають наші традиційно найбільші сектори. Але це не означає, що його роль вимірюється лише часткою: не було б ОПК — не було б і сільського господарства. Тому я б казала, що це сектор, який став і буде великою українською перевагою порівняно з іншими країнами, зокрема економічною.
Чому сповільнюється споживання
Споживання зростає, але не так швидко, як раніше. При цьому, зарплати зростають приблизно на 20% на рік, і це триває вже з 2023 року, а в приватному секторі зростання навіть швидше — близько 25% на рік.
Але водночас ми всі бачимо, як зростають ціни. Хоча якщо порівняти початок цього року з інфляцією на початку минулого, то зараз зростання цін не таке швидке — воно теж сповільнюється. Тому реальна купівельна спроможність у більшості населення радше зростає, бо інфляція не така висока. І все ж ми бачимо сповільнення товарообігу. Це наштовхує на думку, що люди не готові витрачати всі свої доходи на споживання: задумуються, якою буде зима, чи не варто більше заощадити — можливо, щоб переїхати в інший регіон України чи тимчасово виїхати за кордон.
Скоріше це «під матрац», умовно, і на зиму. Навіть якщо покласти на депозит — максимум на три місяці, бо зима вже близько, — можливо, немає особливого сенсу: багато за три місяці все одно не заробиш. Гадаю, більшість тих, хто перестав споживати й вирішив більше заощаджувати, думають радше про те, щоб відкласти на зиму, ніж кудись це інвестувати.
Про курс долара
Динаміку курсу, як і в більшості світу, у нас визначає передусім Національний банк. Тому яким буде курс на кінець цього чи наступного року — залежить від Нацбанку. Звісно, у своїх діях він враховує дуже багато показників: що відбувається на валютному ринку, з резервами, з інфляцією. Це комплексний набір факторів, і на його основі Нацбанк вирішує, з якою швидкістю гривня має, наприклад, девальвувати щодо долара США, бо долар для нашої економіки залишається основною валютою.
Тому, у певному сенсі, всі прогнозисти вгадують, як Нацбанк реагуватиме на ті чи інші події. Є загальне розуміння, що Нацбанк абсолютно не зацікавлений, щоб курс став джерелом нестабільності — і так вистачає різних шоків, особливо з боку ворога. Тож різких рухів курсу точно не буде.
Ми очікуємо повзуче, поступове послаблення гривні до долара — чи це буде 46 на кінець цього року, чи 47, чесно, важко сказати, залежить від Нацбанку. Так само й наступний рік: 49 — це і наш прогноз. Очікуємо поступову девальвацію, яка посилюватиметься внаслідок негативних подій на валютному ринку. Ось, наприклад, війна в Ірані: зросли ціни на нафту й на пальне, люди теж почали нервувати, скуповувати валюту — Нацбанк дозволив гривні швидше девальвувати, ситуація заспокоїлася, і курс заспокоївся. Приблизно так, гадаю, буде й найближчим часом.
Що робити людям і бізнесу: економити, інвестувати, скуповувати валюту?
Давати поради зараз дуже й дуже складно. Мені здається, кожен вирішує сам. Зважаючи на те, що ми проговорили про курс, за девальвацію гривні точно не варто переживати.
Якщо є бажання і можливість, цілком можна придивитися до інвестицій у гривні. Загалом парадигма, в якій працює Нацбанк, така, що своєю політикою він намагається підтримувати привабливість гривневих активів — щоб на них можна було заробити більше, ніж інфляція. Тому варто принаймні подумати, придивитися до таких альтернатив.