Хочеш зробити щось добре — зроби сам?
Вибираючи напрям для інвестицій, багато хто не просто переоцінює значення власних рішень, але й сприймає їх, як додаткову цінність. Проведене на базі Цюрихського університету дослідження продемонструвало існування «премії за контроль».
У серії лабораторних та фінансових експериментів учасники систематично відмовлялися делегувати рішення іншим особам (навіть коли делегування гарантувало вищий прибуток). Учасники були готові втратити в середньому 16,7% від свого потенційного доходу лише для того, щоб зберегти право вирішувати самостійно.
Про подібні результати заявляла і група американських вчених. Відповідно до їх роботи, інвестори відмовляються від послуг керованих фондів чи фінансових радників, бо переоцінюють свої шанси на успіх, порівнюючи з іншими, лише за рахунок того, що вони «тримають кермо». Експерименти продемонстрували, що люди відмовляються передавати повноваження партнерам із об'єктивно вищою експертизою. Учасники досліджень систематично оцінювали свої шанси на успішний результат на 8−15% вище, ніж вони були насправді.
В Україні експерти на практиці також помічають таку особливість. «В наших українських реаліях ця проблема загострена роками хронічної турбулентності: інфляція, девальвації, пандемія, війна та, власне, історична недовіра до цивілізованих фінансових інститутів. Це все сформувало в українців прагнення „брати все у власні руки“. Можливо, це навіть наша національна риса. Як то кажуть, хочеш зробити щось добре — зроби сам. Тому роздрібний інвестор часто намагається бути водночас і трейдером, і аналітиком, і кризовим менеджером для власних заощаджень», — відзначає комерційний директор S1 REIT Віктор Бойчук.
Ми пам’ятаємо себе кращими
Здавалося б, якщо інвестор припуститься помилки чи, тим паче, декількох помилок, він зробить висновки і надалі буде менш самовпевненим. Як би не так!
Поглянемо на дослідження макроекономіста Бруно Біаїса та експерта з поведінкових фінансів Мартіна Вебера. Вони зібрали групу із 67 студентів і попросили їх зробити прогнози економічних показників та ринкової волатильності. Через деякий час, коли реальні результати стали відомі, їх повідомили студентам та попросили нагадати, які ж прогнози вони робили. Як виявилося, студенти систематично викривляли свої спогади, підганяли свої минулі здогадки під вже відомі факти.
Подібним чином, коли ми бачимо, що певні акції зросли чи впали, ми можемо «згадати», що саме таке майбутнє їм пророкували. Хоча насправді цього ніколи не було.
А як щодо професіоналів? Виявляється, вони теж схильні до синдрому «я ж так і думав». Дослідники опитали високооплачуваних трейдерів та фінансових аналітиків. Їх попросили дати розрахунки щодо економічних показників. А коли настав час звірити прогнози, багато з них запевняли, що давали кращі прогнози, ніж було насправді. Що цікаво, трейдери, пам’ять яких найсуттєвіше «переписувала» прогнози, мали гірші показники в роботі.
Оскільки ж як професійні, так і приватні інвестори схильні приписувати свої прогнози, вони не вчаться на помилках та залишаються впевненими у геніальності власних рішень. Інколи навіть «мінуси» на рахунках не доводять їм зворотного.
Активність спалює гроші
Багато інвесторів полюбляють не лише самостійно ухвалювати всі рішення, але й активно торгувати на ринку. В теорії виглядає непогано: актив подорожчав — продав і зафіксував прибуток, подешевшав — докупив. Однак науковці переконані, що це погана стратегія.
Одне з найфундаментальніших досліджень на цю тему відбулося ще декілька десятиліть тому. Тоді каліфорнійські економісти Бред Барбер та Терренс Одін проаналізували торгівлю 66 тис. брокерських рахунків приватних інвесторів протягом 6 років.
Як виявилось, інвестори з найвищим рівнем оборотності портфеля (тобто найчастіше купували та продавали) отримували чисту дохідність на 5,5% на рік нижчу, ніж ринковий індекс S&P 500, та на 6,2% нижчу, ніж пасивні інвестори, які дотримувалися стратегії «купив і тримай».
Відносно невелике відставання від пасивних інвесторів пояснюється невеликою часткою успішних торговців. Більшість же взагалі втрачають гроші. Це довів аналіз даних усіх індивідуальних інвесторів Фондової біржі Тайваню з 1995 до 1999 рр. Як з'ясувалося, понад 85% активних приватних трейдерів систематично втрачали гроші. Сукупні збитки роздрібних інвесторів від надмірної торгівлі, комісій та спредів склали еквівалент 2,2% від усього ВВП країни за рік.
Емоції — таємний ворог
Мабуть, всі розуміють, що інвестувати потрібно з «холодним розрахунком». Але розуміти — це одне, а діяти, відповідно до очевидних правил, — зовсім інше.
Ще у 80-х роках американські піонери дослідження поведінкових фінансів Херш Шефрін та Меїр Статман відзначили, що інвестори ухвалюють рішення не на основі аналізу, а під впливом власних емоцій. Продаж прибуткової акції дарує їм сплеск гордості, тому, щоб отримати це відчуття, вони можуть продати актив занадто рано. Натомість продаж збиткової акції змушує відчути біль і сором, як наслідок, інвестори можуть роками тримати «токсичні» активи, аби лише не фіксувати свій емоційний стан.
Але не тільки торгівля впливає на емоції, але й навпаки, від поточного стану людини залежить її торгівля. На початку нульових команда дослідників із Гарварду та Єлю штучно викликали у піддослідних різні емоції за допомогою перегляду фільмів. Після цього їм пропонували ухвалювати фінансові рішення. Виявилося, що смуток змушує людей переплачувати за активи та скидати наявні за безцінь, оскільки мозок прагне отримати нові емоції та змінити свій поточний стан.
«Виробити імунітет та повністю позбутися емоцій в інвестуванні неможливо. Та й не потрібно. Потрібно знати свої особливості, характер і схильності та, базуючись на цьому, вибудувати систему, яка не дозволятиме страху, паніці чи ейфорії перетворюватися на блискавичне фінансове рішення в моменті», — радить Віктор Бойчук.
Гроші мають різну цінність?
Всі гроші, які лежать у вашій кишені чи на картці, мають однакову цінність. Здається, це твердження очевидне і не потребує доведення. Але не для нашого мозку. Як зазначав Нобелівський лауреат Річард Талер, люди легковажно ризикують «легкими грошима». До них ми відносимо, наприклад, дивіденди, заробітки зі зростання активів чи випадкових підробітків.
Сприйняття цих грошей, як «бонусних», сприяє як емоційним покупкам у магазинах, так і непродуманим інвестиціям. Певною мірою людям цих грошей не шкода. Натомість до основних заробітків вони ставляться значно серйозніше та відповідальніше.
Група дослідників перевірила цю теорію експериментально. Вони давали людям чек на $50, але частині повідомляли, що це бонус, а іншим, мовляв, повертають частину переплачених податків. Як виявилося, перша група набагато легше витрачала ці гроші.
Так буде завжди
Наш мозок підсвідомо малює пряму лінію з минулого в майбутнє. Наприклад, якщо вчора було спекотно, то, ще не перевіривши прогноз погоди, ми вважатимемо, що сьогодні буде так само. При цьому з досвіду знаємо, що погода постійно змінюється, але однаково очікуємо на те, що було.
Як відзначають дослідники з Гарвардського університету, якщо акції або криптовалюта зростають тривалий час, інвестор щиро вірить, що так буде роками. Якщо ж ринок обвалився, то виникає паніка, що економіка ніколи не відновиться.
При цьому ця пастка діє далеко не лише на початківців. Науковці опрацьовували дані найрегулярніших опитувань інвесторів і саме там виявили відповідну закономірність.
Чи варто довіряти ШІ
Більшість людей дедалі більше довіряють у повсякденних справах штучному інтелекту. Тому виникає, здавалося б, логічна думка, що якщо наш мозок недосконалий, то варто віддати управління коштами ШІ.
Власне, технології почали використовуватись на ринку задовго до розробок ШІ, зокрема, автономні алгоритми набули популярності у 2000-х роках. Ці системи працювали за чіткими правилами — як реагувати на ті чи інші події на ринку. Такі механізми дійсно усували емоційну складову торгівлі, що часто приносило позитивні результати. Водночас, за дослідженням, яке провів індійський регулятор фондового ринку SEBI, понад 93% роздрібних трейдерів, які використовували автоматизовані або напівавтоматичні алгоритми для торгівлі деривативами, зазнавали систематичних збитків.
Річ у тім, що алгоритми знімали психологічний бар'єр, викликаючи надмірну торгівлю, як наслідок, прибуток «з'їдали» комісії та волатильність.
Особливості роботи ШІ з грошима лише починають вивчатися науковцями, але попередні результати вже є. Деякі дослідження демонструють, що усунення за допомогою машин емоційної складової дійсно підвищує ефективність торгівлі.
Водночас пастка тут теж є. За словами професора фінансів Брайана Веллера, штучний інтелект миттєво реагує на публічні новини, але він не здатен проводити глибокий якісний аналіз бізнесу «на землі».
Також головний фінансовий регулятор Європейського Союзу (ESMA) проаналізував реальну прибутковість інвестиційних фондів, які повністю управляються штучним інтелектом. Як наслідок, вони не продемонстрували суттєво вищої або стабільнішої дохідності, порівнюючи з фондами, якими керують люди. До того ж під час різких змін ринкових циклів вони вчасно не розпізнавали розворот макроекономіки, який вимагає «якісного», а не суто «кількісного» аналізу.
Тому ШІ поки що варто використовувати як допоміжний інструмент, а не повністю йому довірятися. Як відзначає Віктор Бойчук, людська недосконалість має свою незаперечну перевагу, яку не здатен замінити ШІ — інтуїцію, сформовану на досвіді. «Завдяки „надивленості“ та експертизі у досвідченого інвестора розвивається сильне внутрішнє відчуття. Це не магія чи містика, а здатність мозку миттєво розпізнавати знайомі сценарії та помічати сигнали ще до того, як їх свідомо раціоналізує розум. До такого відчуття варто прислухатися й довіряти собі, але з важливою умовою: відразу ставити запитання — чи є факти, що це підтверджують», — пояснює він.
То що робити
Звісно, ми не можемо змінити свою психологію та виключити її з процесу ухвалення рішень. Але важливо знати, в чому можуть полягати пастки і підготуватися до них.
За словами комерційного директора S1 REIT, головне правило протидії психологічним пасткам — не ухвалювати важливих рішень на хвилі емоцій. Якщо ринок стрімко падає або, навпаки, всі навколо говорять про актив, який шалено дорожчає, експерт радить дати собі хоча б добу перед угодою. Це дозволить приглушити паніку чи синдром втраченої вигоди (FOMO) і тверезо оцінити факти. «Щоб не діяти хаотично в моменти турбулентності, заздалегідь прописуйте логіку інвестиції: чому ви купуєте актив, на який строк, який ризик готові прийняти та як будете виходити. Тоді вам не доведеться вигадувати рішення заново — достатньо буде просто звіритися зі своїм початковим планом», — наголошує Віктор Бойчук.
Крім того, фахівець рекомендує створювати свідому паузу між отриманням новин та фінансовою дією. За його словами, постійне стеження за котируваннями лише посилює хибне відчуття, що реагувати треба на все. Натомість довгостроковому інвестору краще мати визначений графік перегляду портфеля (хоча активна торгівля окремими акціями іноді дійсно вимагає швидкості).
«Перед кожною значною операцією використовуйте власний чек-лист. Запитайте себе: я дію за планом чи через страх? Продаю тому, що актив став гіршим, чи просто панікую від падіння ціни? Такі запитання не вимкнуть ваші емоції повністю, але стануть чудовим інструментом, щоб зробити дабл-чек самому собі», — наголошує експерт.