Гаяна, яку ми втратили
Уявіть невелику країну Південної Америки. На Заході вона межує з Венесуелою. На Півдні з Бразилією. За площею вона трохи більша за Великобританію. Ось тільки якщо в європейській країні проживає близько 70 млн людей, то в цій — лише близько 900 тис.
Більшість території країни майже не придатна для життя — на 85% вона вкрита непрохідними джунглями, де немає доріг. Температура тут вдень близько 30 градусів, та висока вологість, через яку важко дихати.
Тому абсолютна більшість населення зосереджена на тоненькій смузі землі біля Атлантичного океану. Але й тут умови не надто гарні. Ці території знаходяться нижче рівня моря, а від затоплення їх захищає складна система дамб.
ВВП на душу населення в країні близько $5 тис. Приблизно такий самий в Парагваї та на Ямайці. В Україні навіть під час війни цей показник вищий — майже $6,4 тис.
Кілька десятиліть тому країна пережила владу соціалістів, коли всі ключові підприємства були націоналізовані, почались дефіцит базових товарів та гіперінфляція. Наразі держава виходить з тієї кризи, відбулись ринкові реформи, а економіка стабілізувалася. Хоча темп росту не вражає.
Понад 20% економіки країни займає сільське господарство, для порівняння в Україні цей показник 10−12%. Також в аграрному секторі зайнятий кожен третій житель країни. Вирощують переважно рис та цукрову тростину. Ці товари становлять і основу експорту.
Справжня гордість країни — знаменитий преміальний ром Demerara. Його дистилюють у старовинних дерев'яних перегонних апаратах, яким понад 200 років. Однак ключове джерело валютних надходжень в країну не міцний напій, а золото.
Щорічно його тут видобувають 13−15 тонн. Загалом для світу це невисокий показник, за обсягами видобутку країна посідає десь 35−40 місце в світі, але зважаючи на невелике населення, дорогоцінний метал робить відчутний внесок в бюджет.
В країні унікальна недоторкана природа, але туризм майже не розвинений. Вода на атлантичному узбережжі брудна і каламутна через повноводні річки, які впадають в океан. Тут знаходиться один з найбільших водоспадів у світі Кайєтур з висотою падіння води 226 метрів, але дістатись до нього вкрай складно. Ось і приїзджають сюди лише поодинокі любителі екстримального відпочинку в джунглях.
Країна розділена за етнічною приналежністю. Найбільша місцева група — це нащадки переселенців з Індії, що становлять майже 39% місцевого населення. Їхні предки масово приїздили сюди у XIX столітті для роботи на цукрових плантаціях.
Друга за чисельністю етнічна група (29%) — чорношкірі нащадки африканських рабів, привезених у колоніальний період. Ще близько 20% — змішаного походження, переважно нащадки темношкірих та індіанців.
Близько 10% — це представники корінних народів, багато з яких живуть у внутрішніх регіонах країни. Є тут також вихідці з Європи та Китаю, але небагато, на межі статистичної похибки.
Етнічна строкатість створює унікальний політичний ландшафт. Це демократична країна з вільними виборами. Але голосування — це фактично перекличка етнічних груп. Дві ключові політичні сили представляють жителів індійського та африканського походження. Для обох перемога вкрай важлива, адже визначатиме, на чию користь розподілятимуться обмежені ресурси. Тому вибори нерідко закінчуються вуличними конфліктами.
Водночас жодна з етнічних груп не має стабільної більшості. «Золота акція» в індіанців та змішаного населення, і коливання їх уподобань забезпечує зміну влади.
Ось такою ви побачили б Гаяну, якби приїхали до неї десять років тому. Однак зараз тут змінилося майже все.
Казка, яка стала реальністю
Починаючи з XVI століття безліч авантристів шукали міфічне Ельдорадо — «золоте» місто, заповнене незліченними багатствами. Його пошуки простягнулися по половині Південної Америки і одним з місць, де відбувся ряд експедицій, була Гаяна.
У 2015 році Ельдорадо все ж знайшли. За невеликим уточненням — воно виявилось не в джунглях, а глибоко на дні океану. І було тут не звичайне золото, а «чорне».
Власне, нафту шукали в Гаяні близько 100 років — не набагато менше, ніж міфічне місто. Логіка була проста, якщо в сусідній Венесуелі одні з найбільших покладів нафти у світі, то мали б бути й тут. Але результат залишався приблизно такий самий як і з пошуками Ельдорадо.
Серед місць де шукали нафту, була і ділянка в Атлантичному океані Stabroek. У 2014 р. Shell настільки змучилась досліджувати її, що продала 50% прав на видобуток тут лише за $1 — аби тільки забути про «безнадійний» регіон.
Та вже у 2015 році на цій ділянці були виявлені поклади сировини. Спершу їх оцінили в 1 млрд барелів. І для видобувних компаній це виглядало як виграш у лотерею. Однак подальша перевірка продемонструвала, що нафти там принаймні в 11 разів більше. Це були вже зовсім інші цифри, які автоматично виводили Гаяну до переліку основних нафтових держав світу. До того ж, на відміну від сусідньої Венесуели, тут нафта виявилась найвищої якості, а значить — дорога.
Ці багатства довго не могли відшукати, оскільки вони знаходились на екстремальній глибині — до 2 км води, а потім ще кілька кілометрів твердих порід морського дна. До того ж якби поклади відкрили на 10−15 років раніше, то їх відклали б до кращих часів — технології, які дозволяють економічно вигідний видобуток за таких умов, тоді лише проходили перші тести.
Та, на щастя, георозвідка продемонструвала результати саме тоді, коли нафтові компанії були здатні до роботи на глибинах. Стандартний термін початку видобутку на подібних шельфах сягає 7−10 років. Однак перший барель з покладів біля Гаяни було видобуто вже в 2020 р.
Як розділяють нафту
За останніми статистичними даними 5 платформ на шельфі країни видобувають близько 900 тис. барелів на добу. Це близько 0,8−0,9% від загального світового обсягу. При цьому показники країни стрімко зростають. Вже цього року видобуток сягне 1 млн, це приблизно стільки ж, як у Венесуелі, а Лівія видобуває близько 1,3 млн барелів на добу.
Очікується, що в 2027 р. видобуток Гаяни також становитиме 1,3 млн, а в 2030 — 1,7 млн барелів. Цей величезний і несподіваний нафтовий потік вважається одним із факторів, який допомагає світовій енергетиці легше пережити санкції проти росії та блокування Ормузької протоки.
Видобутком нафти на шельфі займається консорціум, що складається з ExxonMobil, Chevron та китайської CNOOC. За умовами договору спершу він забирав 75% доходів для того, щоб окупити інвестиції, а решту ділили навпіл — половина уряду Гаяни, а інша половина тим самим нафтовим компаніям, але вже як прибуток. Плюс держава отримувала 2% роялті з усього видобутку.
Таким чином загалом Гаяна мала лише 14,5% доходу від видобутої на її узбережжі нафти. Можливо, якби в країні була диктатура, то вона вирішила б, що це несправедливий розподіл і націоналізувала ресурси. Та на щастя цього не сталося, видобуток зростає, а оскільки початкові інвестиції вже окупилися, то частка Гаяни від загального пирога зросла і сягає 40%. При цьому сама держава не вклала у розробки жодного цента.
Що Гаяна робить з грошима
На перший погляд видобуток нафти у Гаяні невеликий порівняно зі США чи Саудівською Аравією. Однак все змінюється, якщо поглянути, скільки нафти припадає на кожного жителя країни.
Вже зараз цей показник становить близько 1 бареля на добу — це абсолютний світовий рекорд, а далі буде ще більше. Для порівняння на другому місці Катар, де на кожного громадянина щодня видобувають 0,66 бареля, далі йдуть Кувейт — 0,58 та ОАЕ — 0,4.
Коли уряд Гаяни отримав доступ до цих шалених грошей, постало логічне питання, що з ними робити. І тут одна з проблем держави зіграла їй на користь. Неважливо, яка з етнічних груп була в той час при владі — інша вкрай пильно слідкувала за її діями і в разі чого була готова діяти.
За допомогою міжнародних експертів в країні розробили спеціальний закон про нафтові доходи. Кошти зберігаються у Федеральному резервному банку Нью-Йорка на рахунку Суверенного фонду Гаяни.
Також встановлюються ліміти від нафтових доходів за попередній рік, який уряд має право витрачати. Заплановані витрати влада прописує у бюджет, який розглядає парламент. Понад узгоджену суму грошей взяти не можна.
Перше, на що йдуть кошти — це пряма допомога громадянам. Кожен повнолітній мешканець Гаяни отримує щороку близько $480. Трохи менша сума передбачена на школярів.
Середня пенсія в країні становить $220 — це не багато, але приблизно втричі більше, ніж до нафтового буму. Також зросли всі соціальні виплати та сума доходів, яка не оподатковується. «Вертолітні гроші» не просто полегшують життя людям, але й сприяють росту витрат, а значить і всього бізнесу.
Другий напрям — це інфраструктурні проєкти. По всій країні будуються лікарні, мости, електростанції. Один з наймасштабніших проєктів — дорога, яка з'єднає узбережжя країни з Бразилією, тобто пройде через джунглі. Також зводиться новий глибоководний порт.
Величезні кошти йдуть на субсидії для аграріїв, мета — зробити Гаяну продовольчим лідером карибського регіону.
Разом з державними вливаннями зростають і приватні інвестиції. Оскільки країну заполонили нафтові спеціалісти з-за кордону, Hyatt, Hilton та ще десяток інших великих мереж будують тут нові готелі.
Маючи більше грошей, місцеві жителі частіше купують житло. До того ж держава створила програму пільгової передачі землі під будівництво та забезпечує його комунікаціями. Так, в містах «з нуля» з'являються цілі нові мікрорайони.
Минулого року будівельна галузь зросла в країні на 31%, а цього року має додати ще 25%.
У свою чергу розвиток інфраструктури відкриває країну для туристів. Цьогоріч її відвідає понад півмільйона іноземців.
За темпами росту ВВП Гаяна світовий лідер. У 2020 р., коли почався видобуток нафти, її економіка злетіла відразу на 43%. А в 2022 р. (запуск другої плавучої платформи) — на 63%, що вважається абсолютним рекордом.
Зараз показники дещо уповільнилися, але все одно найвищі в світі — 16,2%. А в найближчі роки очікується приблизно по 14%. Для порівняння, в іншого світового лідера Гвінеї економіка цього року зросте на 7,9%, у В'єтнамі — 7,1%, Індії — 6,5%. Завдяки стрімкому росту ВВП на душу населення в країні вже приблизно на одному рівні з Польщею.
Історія Гаяни — це вже давно не про міфічні скарби в джунглях, а про наймасштабніший економічний експеримент XXI століття. На відміну від автократичних нафтових монархій Перської затоки чи сусідньої Венесуели, ця маленька країна намагається довести, що «чорне золото» не обов’язково стає ресурсним прокляттям.
Дізнайтесь більше
Якщо ви хочете ще дізнатися про Гаяну, то ось стаття про її унікальну природу, включаючи гігантських видр та броньованих риб.
А тут про століття виготовлення рому в Гаяні та збереження давніх традицій.