► Читайте сторінку «Мінфіну» у фейсбуці: головні фінансові новини
На Лондонській біржі металів (LME) у п'ятницю тримісячні ф'ючерси на мідь торгувалися по $13 791 за тонну, що близько до історичного максимуму $14 527,5, зафіксованого 29 січня. Водночас мідь дорожчає значно швидше, ніж інші кольорові метали, зокрема алюміній і нікель.
Чому дорожчає мідь
Однією з головних причин зростання цін залишається дефіцит мідної руди.
Видобуток на індонезійському родовищі Grasberg, другому за обсягами у світі, сповільнився після зсуву грунту у вересні минулого року. Якщо раніше очікувалося, що в другому півріччі 2026 року шахта відновить роботу приблизно до 85% потужності, то тепер прогноз знижено до близько 65%.
Ще одним чинником стало різке збільшення закупівель міді американськими компаніями напередодні можливого запровадження нових мит.
У липні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа заявила про намір із 2027 року запровадити 15-відсоткове мито на імпорт рафінованої міді. Хоча офіційного рішення поки немає, ринок уже враховує цей ризик.
США активно накопичують запаси
Від початку року запаси міді на біржі COMEX у Нью-Йорку зросли більш ніж на 40%.
Через активне постачання металу до США запаси на складах, акредитованих Лондонською біржею металів, скоротилися до найнижчого рівня майже за п'ять місяців.
Попит на мідь стрімко зростає завдяки розвитку нових технологій. Метал широко використовується для будівництва електромереж, які забезпечують роботу дата-центрів зі штучним інтелектом. Крім того, електромобілі потребують у три-чотири рази більше міді, ніж автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння.
У Китаї дефіцит посилюється
Китай, на який припадає близько 60% світового споживання міді, також стикається з нестачею металу.
Наприкінці липня запаси міді на Шанхайській ф'ючерсній біржі становили близько 69 тис. тонн — це найнижчий рівень приблизно за два з половиною роки. Порівняно з піком, зафіксованим у середині березня, вони скоротилися майже на 80%.
Попри те, що Китай є найбільшим виробником міді у світі, активний експорт, зокрема до США, посилює дефіцит на внутрішньому ринку. Водночас влада країни поки не обмежує такі поставки.
Про напружену ситуацію також свідчить так звана «шанхайська премія» — різниця між ціною імпортної міді в Шанхаї та котируваннями LME. 22 липня вона сягнула $115 за тонну, що стало найвищим показником із листопада 2022 року. Зростання цього індикатора означає, що китайські покупці готові платити більше, аби забезпечити себе імпортною сировиною.
Китай нарощує імпорт
У лютому одна з галузевих асоціацій Китаю повідомила, що розглядає можливість створення комерційної системи накопичення запасів міді для стабільного забезпечення ринку.
За даними китайської митниці, у червні імпорт мідних зливків сягнув близько 280 тис. тонн — це максимум за останні дев'ять місяців.
«Схоже, дедалі більше занепокоєння викликає відтік міді, яка є критично важливою для нових галузей, зокрема штучного інтелекту», — зазначив співкерівник Market Risk Advisory Наохіро Ніїмура.
Попит на ШІ підтримує ринок
Економіка Китаю переживає період слабкого внутрішнього попиту. У другому кварталі 2026 року реальний ВВП країни зріс на 4,3% у річному вимірі після 5% у першому кварталі.
Керівник економічних досліджень японського інституту Daiwa Наото Сайто пояснює, що головною причиною є криза на ринку нерухомості, яка негативно впливає на споживчі настрої.
Втім, за його словами, галузь штучного інтелекту залишається винятком.
«ШІ є одним із пріоритетів державної політики Китаю. Саме цим, імовірно, пояснюється збільшення імпорту міді та інших необхідних ресурсів», — зазначив експерт.
«Доктор Мідь» уже не такий точний індикатор
Мідь традиційно називають «Доктором Міддю» (Dr. Copper), адже її ціна часто вважається одним із головних індикаторів стану світової економіки.
Втім, нині, попри побоювання щодо уповільнення глобального зростання через ситуацію на Близькому Сході, ціни на мідь продовжують зростати насамперед завдяки високому попиту у США та Китаї.
«Останнім часом уже складно сказати, що мідь виконує роль „Доктора Міді“ як універсального індикатора світової економіки», — підсумував Ніїмура.