► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Про що йде мова
Йдеться про виплати, передбачені законом № 2980-IX. Він встановлює одноразову допомогу для працівників об'єктів критичної інфраструктури, державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, яким шкоду життю або здоров’ю завдала військова агресія росії проти України. Закон набрав чинності у 2023 році.
Документ передбачає 800 тис. грн для осіб з інвалідністю I групи, 500 тис. грн — для осіб з інвалідністю II групи, 200 тис. грн — для осіб з інвалідністю III групи. У разі загибелі працівника родина має право на 1 млн грн. Такі розміри допомоги також наводить Пенсійний фонд України у своїх роз’ясненнях.
Де виникає проблема
За словами Гетманцева, на папері механізм виглядає зрозуміло: якщо людина постраждала, виконуючи роботу на об'єкті критичної інфраструктури, держава має надати допомогу. Але для призначення виплати потрібно підтвердити не лише факт поранення, каліцтва, контузії або встановлення інвалідності.
Потрібно також довести, що підприємство чи об'єкт, де працювала людина, належить до критичної інфраструктури та внесений до відповідного державного Реєстру. Саме тут часто виникають труднощі.
«Частина підприємств могла не потрапити до Реєстру через неповні або неточні дані, подані державними органами. Інші можуть роками чекати внесення або виправлення інформації. У результаті працівник, який реально постраждав від обстрілу під час роботи, ризикує отримати відмову не через відсутність права на допомогу, а через формальні проблеми в державних базах.
Окрема складність — прив’язка до адрес. Юридична адреса підприємства не завжди збігається з місцем фактичного виконання робіт. Енергетик, зв’язківець, комунальник або працівник пошти може отримати поранення не в офісі, а на аварійному об'єкті, терміналі, підстанції чи ділянці мережі. Але під час розгляду заяви державні органи можуть перевіряти саме формальні ознаки — адресу, об'єкт, дату внесення до Реєстру", — пише Гетманцев.
Судова справа
Показовою є одна з нещодавніх справ. Чоловік отримав тяжкі поранення внаслідок російського обстрілу під час виконання трудових обов’язків на поштовому терміналі. Після лікування йому встановили інвалідність I групи, що за законом дає право на одноразову допомогу у розмірі 800 тис. грн.
Пенсійний фонд відмовив у виплаті. За даними правозахисників, замість перевірки статусу підприємства на момент поранення державний орган надіслав запит щодо іншої дати. Крім того, перевірявся не статус самого підприємства, а окремого об'єкта за адресою. Саме така відповідь стала підставою для відмови. Після судового оскарження право чоловіка на допомогу вдалося захистити.
Ця справа показує системну проблему: навіть гарантована законом виплата може стати предметом довгого спору, якщо державні органи надто формально підходять до перевірки статусу підприємства або об'єкта.
Механізм переглянуть
Мінсоцполітики вже повідомило, що рішення щодо одноразової допомоги працівникам критичної інфраструктури та постраждалим на її об'єктах переглядатимуть без повторних заяв. У відомстві заявили, що працюють над оновленням механізму призначення допомоги, щоб він запрацював швидше та без зайвих звернень з боку громадян.
Це означає, що частину відмов можуть переглянути автоматично. Для постраждалих працівників це важливо, бо багато з них фізично та фінансово не можуть роками вести спори з державою після поранення, втрати працездатності або тривалого лікування.
Право на соціальний захист не має залежати від технічних помилок у Реєстрі, різниці між юридичною та фактичною адресою чи неправильно сформованого запиту. Якщо людина постраждала під час виконання роботи, без якої не можуть функціонувати міста, енергосистема, зв’язок, пошта або комунальні служби, держава має забезпечити простий і передбачуваний механізм допомоги.
Як раніше писав «Мінфін», війна зробила працівників критичної інфраструктури однією з найбільш уразливих категорій цивільних фахівців. Вони працюють у місцях, куди найчастіше спрямовані атаки: на енергооб'єктах, транспортних вузлах, у комунальних службах і на об'єктах зв’язку. Тому проблема виплат — це не лише питання соціальної політики, а й питання довіри до державних гарантій.