За оцінкою UNHCR, станом на лютий 2025 року 10,6 млн українців були вимушено переміщені: 3,7 млн — усередині країни, 6,9 млн — за кордоном. Понад 2 млн домівок в Україні були пошкоджені або зруйновані. (The United Nations in Ukraine) Це не могло не змінити побутові фінансові рішення: від оренди й покупок до кредитів, заощаджень і переказів родині як повідомляє представник CreditPlus.

Бюджет став коротшим

До війни багато людей планували витрати від зарплати до зарплати або на місяць уперед. Після переїзду горизонт планування часто звузився до тижня, кількох днів або до наступного платежу.

Причина — у новому місці більше невідомих витрат. Оренда, застава, комунальні, дорога, документи, школа або садок для дитини, лікування, базові речі для житла. Навіть якщо дохід зберігся, структура витрат стала іншою.

Внутрішній переїзд часто б'є саме по фіксованих платежах. За даними досліджень, які посилаються на IOM, для 31% ВПО оренда й комунальні могли забирати близько 70% доходу домогосподарства, а для 54% — понад половину доходу. (Renner Institut) У такій ситуації людина починає інакше дивитися на будь-який регулярний платіж. Підписки, розстрочки, кредити, сервіси, додаткові покупки вже не здаються дрібницями.

Наявність роботи не завжди дорівнює фінансовій стабільності

Для багатьох українців переїзд не означав повну втрату доходу. Частина людей знайшла роботу в новому місті або країні. Але дохід часто став нижчим, менш стабільним або не відповідає попередньому досвіду.

UNHCR у січні 2026 року повідомляв, що 57% українських біженців у Європі працюють, але цей показник на 22 в.п. нижчий, ніж серед громадян країн перебування. При цьому 60% працюють нижче свого рівня кваліфікації. (data.unhcr.org)

Це добре пояснює зміну фінансової поведінки. Людина може мати роботу, але не відчувати опори. Наприклад, раніше вона працювала за спеціальністю, мала прогнозований дохід і планувала великі покупки. Після переїзду працює в іншій сфері, отримує менше, частину грошей витрачає на оренду, частину переказує родині, частину відкладає про всяк випадок.

Житло стало головною фінансовою змінною

Переїзд майже завжди починається з питання житла. Для українців це стало однією з найболючіших витрат. Світовий банк оцінює, що 14% житлового фонду України пошкоджено або зруйновано, а це зачепило понад 3 млн домогосподарств. (worldbank.org)

Тому житло впливає не лише на комфорт, а й на всі інші фінансові рішення. Якщо оренда забирає половину доходу або більше, людина скорочує витрати на все інше: медицину, одяг, навчання, відпочинок, побутову техніку, ремонт, заощадження.

Після переїзду багато хто почав обирати не краще житло, а житло, яке можна витримати фінансово. Це може бути менша площа, інший район, спільне проживання з родичами, відмова від частини зручностей або повернення додому попри ризики.

Родинні фінанси стали міжнародними

Міграція розділила багато сімей між країнами й містами. Частина людей заробляє за кордоном і допомагає родині в Україні. Частина, навпаки, живе за кордоном, але залежить від заощаджень, соціальних виплат або підтримки близьких.

Грошові перекази залишаються важливим каналом підтримки, але їхній обсяг зменшився. За даними НБУ, які цитували українські медіа, приватні перекази в Україну у 2025 році скоротилися на 14,7% — до $8 млрд. У 2024 році вони становили $9,6 млрд.

Це означає, що сім'ї поступово переходять від режиму екстреної допомоги до більш обережного розподілу коштів. Якщо на початку повномасштабної війни перекази часто були реакцією на термінову потребу, то тепер вони дедалі частіше стають частиною постійного бюджету: на оренду, лікування, дітей, комунальні платежі, борги або підтримку батьків.

Заощадження допомагають швидше реагувати на зміни

Раніше заощадження часто асоціювалися з великою ціллю: квартира, авто, ремонт, освіта, подорож. Після переїзду для багатьох українців вони стали інструментом виживання й мобільності.
Гроші потрібні не лише на чорний день, а й на швидкий виїзд, зміну житла, нову роботу, документи, квитки, лікування, ремонт після обстрілів, допомогу родині. Через це люди частіше тримають частину коштів доступною, а не вкладають усе в довгострокові плани.

Світовий банк у 2025 році зафіксував погіршення фінансового самопочуття домогосподарств і зростання нерівності: індекс Джині зріс із 0,41 у 2023 році до 0,50 у 2025 році. Одна з причин — нерівномірне падіння трудових доходів, яке сильніше вдарило по домогосподарствах із нижчими доходами.

Змінилося ставлення до кредитів

Після переїзду кредит може сприйматися по-різному. Для одних це спосіб швидко закрити побутову потребу: купити техніку, оплатити лікування, дотягнути до зарплати, перекрити витрати на житло. Для інших — додатковий ризик, бо майбутній дохід менш прогнозований.

У новій реальності головне питання не лише, чи потрібні гроші зараз, а й чи буде з чого повернути їх у конкретну дату. Якщо людина платить оренду, допомагає родині, має нестабільну роботу або чекає на виплати, навіть невеликий кредит може стати відчутним навантаженням.

Саме тому після переїзду варто рахувати не тільки суму кредиту, а весь фінансовий місяць: обов’язкові платежі, дату доходу, запас на непередбачувані витрати, можливі затримки з оплатою роботи або виплатами.

Після переїзду гроші частіше рахують наперед

Міграція змінила фінансові звички в бік обережності. Люди частіше порівнюють ціни, відкладають великі покупки, тримають запас, менше довіряють довгим планам, уважніше ставляться до документів, житла й регулярних платежів. Та за цією обережністю часто стоїть не впевненість, а втома від постійних рішень: де жити, як платити, кому допомогти, що відкласти, від чого відмовитися.

Переїзд змушує людину зібрати бюджет заново. Іноді — кілька разів за рік. Тому фінансова стійкість сьогодні виглядає не як ідеальна таблиця витрат, а як здатність швидко адаптуватися: бачити свої обов’язкові платежі, не ігнорувати борги, не брати зайвого навантаження й мати хоча б мінімальний запас для рішень, які неможливо передбачити заздалегідь.