► Читайте телеграм-канал«Мінфіну»: головні фінансові новини
Історія питання
У лютому 2021 року в М'янмі стався військовий переворот, результатом якого стало початок громадянської війни. Фактично влада в країні зараз залишається в руках військової хунти, проте бойові дії з її противниками тривають. За репресії проти протестувальників і порушення прав людини представниками хунти західні країни, включаючи США, Велику Британію, Канаду, ввели проти М'янми санкції.
В результаті політичної кризи багато громадян покинули країну. Економіка залишається у скрутному становищі: інфляція тримається на рівні близько 30%, а прямі іноземні інвестиції за 2025 рік склали лише $83 млн. Валютні резерви залишаються обмеженими — близько $8,5 млрд станом на березень 2024 року.
У зв'язку з важкою економічною та демографічною ситуацією влада М'янми у 2024 році запровадила правила, які вимагають від трудових мігрантів переказувати 25% свого доходу через офіційні банківські канали. Ці правила фактично забезпечують приплив міжнародної валюти в країну.
Контроль над іноземною валютою є критично важливим для військових, які використовують долари США для оплати імпорту палива, ліків та продовольства. Крім того, перекази, що здійснюються через офіційні банківські канали, допомагають владі закуповувати озброєння. Економісти зазначають, що кошти, які надходять до країни через ці канали, потрапляють у суворо контрольовану фінансову систему, де влада регулює використання іноземної валюти.
Згідно з повідомленнями ООН, фінансові установи, що є частиною офіційної банківської системи, пов’язані з військовою хунтою, беруть участь у закупівлі озброєння та причетні до злочинів проти людяності.
Яку вигоду отримує влада від переказів?
У 2025 році обсяг грошових переказів становив $5,6 млрд — близько 38% усіх валютних надходжень. Для порівняння, у 2022 році, через рік після приходу до влади військових, ця сума становила лише $670 млн. Звіт Світового банку щодо економіки країни за грудень 2025 року показує, що грошові перекази зросли на 46% у 2024−2025 фінансовому році й склали $2,1 млрд, що допомогло сформувати профіцит поточного рахунку, хоча надходження валюти з інших джерел скоротилися.
Як повідомляють правозахисники, раніше банки конвертували перекази за заниженим курсом, фактично отримуючи додаткову вигоду, але потім наблизили курси до ринкових, зменшивши втрати мігрантів, при цьому продовжуючи направляти валюту в регульовану систему.
Як влада змушує емігрантів переказувати гроші?
Недотримання вимог щодо переказу частини свого доходу впливає на рішення щодо продовження паспорта та надання права працювати за кордоном.
Працівники та правозахисні групи стверджують, що дотримання правил контролюється через мережу агентств та закордонних представництв, а трудові органи часто вимагають від мігрантів підписувати угоди про регулярні перекази. Сім'ї мігрантів можуть бути піддані перевіркам, якщо платежі припиняються.
Як правила впливають на емігрантів
Трудова діаспора вихідців з М’янми — одна з найбільших у Південно-Східній Азії: до перевороту близько 10% населення працювало за кордоном, з них приблизно по 2 млн осіб у Таїланді та Малайзії, згідно з даними Міжнародної організації праці.
Хоча грошові перекази є важливим джерелом валютних надходжень для багатьох країн, що розвиваються, правозахисні організації вважають, що правила, які пов’язують обов’язкові перекази з продовженням паспортів, порушують права людини.
«Відмова держави видавати або продовжувати паспорт на підставі розпливчастих міркувань щодо національних інтересів або адміністративних заходів може порушувати право людини на свободу пересування та можливість заробляти на життя», — заявив Джо Фріман, дослідник М’янми в Amnesty International.
Аунг Тейн Кяу, працівник консервного заводу в Таїланді, сказав, що виїхав за кордон, щоб «триматися подалі від політики та хаосу в М’янмі, спричиненого військовим переворотом». «Але, на жаль, ми все одно пов’язані божевільними правилами, які допомагають їм отримувати іноземну валюту. У нас немає іншого вибору, окрім як надсилати гроші», — каже він.
«Нам важко зводити кінці з кінцями, особливо коли ми беремо лікарняні або не можемо працювати понаднормово, — каже Мьо Ко У, який працює в Таїланді на підприємстві з переробки морепродуктів. — Було б добре, якби нам дозволили вільно розпоряджатися нашими заробленими грошима».
У Таїланді, за словами правозахисників, працівників змушують переказувати не менше 2 500 бат ($77) на місяць — іноді це більше 25% їхнього доходу. Міжнародна організація праці попереджає, що вимоги щодо обов’язкового переказу частини доходу можуть підштовхувати працівників до використання заборонених неформальних каналів переказу грошей (хунді).