► Читайте телеграмм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Що дорожчає найбільше?
За словами експерта, динаміка цін залишається вкрай нерівномірною: у той час, як овочі дешевшають через сезонні фактори та погоду, енергоємні товари та продукти харчування стрімко додають у вартості. Понад 70% поточної інфляції сформовано саме продовольчою групою товарів.
Головні драйвери росту цін — енерговитрати, податки, світові ціни, погода.
Найбільше подорожчали:
- паливо +23% — через податки та світові ціни;
- яйця +20% — енерговитрати;
- риба +19% — енерговитрати, світові ціни;
- фрукти +17% — погодні умови;
- алкоголь, тютюн +16% — податки;
- м’ясо +15% — енерговитрати;
- олія +14% — світові ціни.
Знизились або майже не змінились в ціні:
- овочі −15% (погода);
- цукор −12% (світові ціни), валютний курс;
- одяг та взуття −6% (курс валют, непріоритетність витрат);
- ліки −2% (валютний курс);
- побутова техніка; +2% (валютний курс, непріоритетність витрат);
- комунальні послуги +2% (тарифи);
- відпочинок, культура +1% (курс, непріоритетність витрат).
«Тут ключову роль грають курс валют, фіксація тарифів для населення, погода та зміна споживчих пріоритетів під час війни. Тобто продукти та енергоємні товари — різко дорожчають, а імпортозалежні та непріоритетні витрати — дешевшають або ростуть в ціні повільно», — зазначив Данилишин.
Тиск та стримання
Інфляція знаходиться під домінантним тиском зростання цін промислових виробників (+23% в середньому за 2 місяці 2026 р. проти минулого року, переважно за рахунок росту цін на енергоносії: +39%). Інші фактори прискорення інфляції — підвищення акцизів на тютюн та пальне, ріст світових цін (зокрема на олію та енергоносії), фіскальний дефіцит, а також погодні умови
В той же час ряд факторів стримують інфляцію. Насамперед — це стабілізація обмінного курсу гривні за допомогою валютних інтервенцій НБУ (девальвація гривні за І квартал склала +3,7% проти минулого року, що значно нижче приросту інфляції). Інші фактори стримування інфляції — мораторій уряду на комунальні тарифи, невизначеність, статистичний ефект високої бази порівняння минулого року.
За словами експерта, фундаментальна причина української інфляції — це торговий дефіцит обсягом $55 млрд на рік, який розширюється з кожним місяцем. Торгові дисбаланси провокують локальні стрибки цін на певні групи товарів. Дефіцити доводиться компенсувати імпортом. Систематичне покриття дефіцитів імпортом рано чи пізно призводить до девальвації гривні, а звідси і до нового кола інфляції.
Імпортна інфляція
Близько 50% споживчого кошика становлять імпортні товари. Середньорічний темп девальвації гривні становить лише 2%.
«НБУ в ручному режимі корегує валютний курс шляхом проведення інтервенцій. Штучна стабілізація гривні є вагомим фактором зниження інфляції. Однак, це вимагає значних витрат валютних резервів (38 млрд. дол. на рік або 18% ВВП)», — заявив Данилишин.
Він також зазначич, що якби валютне регулювання знаходилося в рамках режиму фіксованого обмінного курсу — витрати валютних резервів були б значно меншими, оскільки ринок не страждав би від ажіотажного попиту, викликаного відсутністю валютних орієнтирів режиму «керованої гнучкості».
Боротьба з інфляцію ціною втрати кредитного плеча економіки
Високі процентні ставки знизили стимули банків до фінансового посередництва. Зараз НБУ пропонує банкам безризиково вкладати кошти у депозитні сертифікати під ставку до 18,5% річних (вдвічі вище інфляції). Частка кредитів у складі активів банків впала з 37% на початку війни до 28% станом на кінець лютого 2026 року.
Рівень банківського кредитування економіки в 2025 р. становить лише 13% ВВП (в т.ч. працюючі гривневі кредити — 10% ВВП) — найнижчі в світі показники серед країн з ринками, що формуються.
«Замість переорієнтації банків на роботу з перерозподілу заощаджень економіки на критично важливі сфери — країна отримала банківський сектор, який переважно займається перерозподілом коштів платників податків у власні приватні прибутки», — підкореслив експерт.
За 2025 рік банки отримали 212 млрд грн прибутку, а частка державних коштів у складі їх процентних доходів досягла 55%.
Висновки
Системне подолання української інфляції знаходиться на боці інструментів стимулювання пропозиції,
Поточна українська інфляція має переважно витратний характер. Чинники приросту цін здебільшого пов’язані із ростом енергетичних витрат, зовнішньою кон’юнктурою цін та податками. Енергетичні проблеми та очікуване підвищення тарифів на виконання вимог МВФ буде суттєвим фактором прискорення інфляції в 2026 році.
Процентна політика НБУ в нинішніх умовах не здатна помітно впливати на інфляцію як із-за характеру інфляції, так із-за слабкості трансмісії на фінансових ринках.
Вагомим інструментом стримування імпортної інфляції залишається ручне управління девальвацією гривні через валютні інтервенції НБУ. Однак, після вимог МВФ щодо посилення «гнучкості» валютного курсу, використання даного інструмента для стримування інфляції буде обмеженим. Середній темп девальвації гривні на 2026 рік прогнозується +5−7%, що прискорюватиме імпортну інфляцію.
Стримування української інфляції потребує заходів структурного характеру для розширення пропозиції товарів вітчизняного виробництва,