► Підписуйтесь на телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

Анатомія американських обмежень

Щоб об'єктивно оцінювати масштаб тиску, необхідно розрізняти інструменти, які використовує Вашингтон.

Найбільш жорстким механізмом є внесення до списку SDN (Specially Designated Nationals). Це означає повне блокування: активи банку в американській юрисдикції заморожуються, а громадянам і компаніям США суворо заборонено вести з ним будь-який бізнес. Фактично це відключає установу від доларової системи.

Менш радикальним інструментом є секторальні санкції (NON-SDN). Вони відрізають банки від специфічних інструментів, як-от залучення довгострокового фінансування на ринках Сполучених Штатів. Проте рахунки таких установ не заморожуються, що залишає технічну можливість проводити базові транзакції.

Глобальний зріз: скільки банків під санкціями

Кількість фінансових установ рф, що потрапили під санкційні обмеження, суттєво різниться залежно від юрисдикції:

  • США: близько 140 банків (із них 124 перебувають під жорсткими блокуючими санкціями SDN).
  • Австралія: 81 банк.
  • Європейський Союз: 55 банків.
  • Велика Британія: 41 банк.
  • Канада: 36 банків.
  • Нова Зеландія: 17 банків.

Статус системно важливих банків рф

Аналіз десяти найбільших установ російського банківського сектору свідчить, що більшість перебуває під тиском, але санкційне покриття залишається неоднорідним.

1. Тотальна ізоляція

Синхронні обмеження від усіх шести юрисдикцій (ЄС, Британією, Канадою, Австралією та Новою Зеландією, а також внесені до SDN-списку США) діють проти трьох установ:

  • Alfa-Bank (Альфа-Банк)
  • Sovcombank (Совкомбанк)
  • Promsvyazbank (Промсвязьбанк / ПСБ)

До цієї ж групи належать Sberbank (Сбербанк), VTB Bank (ВТБ) та Gazprombank (Газпромбанк). Однак щодо них у Сполучених Штатах паралельно із жорстким статусом SDN застосовуються ще й додаткові обмеження NON-SDN.

2. Банки з «прогалинами» в санкційних режимах

Деяким великим банкам вдається маневрувати завдяки відсутності єдиного підходу:

  • Credit Bank of Moscow (МКБ): перебуває під санкціями всюди, окрім Канади.
  • Bank Dom RF (Дом.рф): внесений до списку SDN у США, а також заблокований у ЄС, Великій Британії та Австралії, проте не має обмежень від Канади та Нової Зеландії.
  • T-Bank (Тінькофф): заблокований майже всюди, але уникнув потрапляння до санкційних списків Нової Зеландії.
  • Rosselkhozbank (Россельхозбанк): у США проти нього діють лише м'які секторальні обмеження (NON-SDN) без повного блокування, хоча решта п'ять юрисдикцій-союзників запровадили проти нього повноцінні санкції.

Контекст

Навіть наявність банку в найжорсткіших списках не гарантує його абсолютної ізоляції, оскільки уряди залишають галузеві винятки. Наприклад, наприкінці 2025 року Міністерство фінансів США випустило генеральну ліцензію (GL-115C), яка тимчасово призупинила дію санкцій проти низки найбільших російських банків, серед яких Газпромбанк, Сбербанк, ВТБ, Альфа-Банк та інші.

Послаблення дозволяє проводити транзакції, що пов'язані виключно з проєктами у сфері цивільної ядерної енергетики, які стартували до 21 листопада 2024 року. Дозвіл діятиме щонайменше до 18 червня 2026 року. Подібні ліцензії створюють легальні фінансові коридори та нівелюють ефект «глухого кута», демонструючи, що Захід поки не готовий до безкомпромісного розриву фінансових зв'язків в окремих стратегічних секторах.

Чому це важливо

Відсутність уніфікованого підходу дозволяє російській фінансовій системі адаптуватися та знаходити шляхи для розрахунків на глобальних ринках. Кожна «лазівка» в режимах Канади чи Нової Зеландії, а також точкові секторальні ліцензії від США істотно знижують загальну ефективність економічного тиску. Цифри вказують на те, що замість повного паралічу банківського сектору рф, світова спільнота досягла лише ускладнення операційної діяльності та здорожчання транзакцій. Без синхронізації списків між усіма країнами-партнерами ізоляція російських банків залишатиметься фрагментарною.