► Підписуйтесь на телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Нафтовий шантаж та втеча від ризиків
Перспективи дипломатичного врегулювання залишаються примарними. Ультиматум президента США Дональда Трампа щодо розблокування Ормузької протоки протягом 48 годин під загрозою знищення іранської енергетичної інфраструктури лише посилив напругу. Тегеран у відповідь підтвердив наміри продовжувати блокаду водного шляху.
Як наслідок, ціни на нафту марки Brent впевнено тримаються вище 100 доларів за барель. Така геополітична безвихідь запустила на ринках режим «розпродажу всього»: капітал стрімко тікає з фондових індексів, боргових паперів та металів. У цій ситуації долар США виступає головним і чи не єдиним бенефіціаром, особливо в парах з валютами, які чутливі до економічних циклів.
Ілюзії ринку щодо політики ФРС
Подальша траєкторія долара багато в чому залежатиме від риторики представників Федеральної резервної системи (ФРС) США. Наразі ринкові очікування суттєво розходяться з офіційними прогнозами регулятора. Учасники ринку оцінюють імовірність підвищення ставки до кінця року менш ніж у 30%, тоді як точковий графік прогнозів ФРС чітко вказує на її зниження у 2026 році.
Аналітики очікують, що публічні виступи чиновників ФРС можуть виявитися більш «голубиними» (м'якими), ніж очікує ринок. Регулятор має подвійний мандат, і війна може завдати крихкому ринку праці США більш тривалої та глибокої шкоди, ніж тимчасовий інфляційний сплеск. Втім, головним драйвером для долара залишатиметься нафта: падіння індексу DXY нижче позначки 99,0 стане можливим лише за умови появи реальних оптимістичних угод щодо завершення війни.