Причина такої поведінки криється в мікроструктурі ринку. Він складається з великої кількості учасників з різними цілями, часовими горизонтами та обсягами капіталу. Навіть якщо значна частина учасників орієнтується на одну й ту саму цінову позначку, фактичні ордери розподіляються навколо неї. Частина заявок розміщується заздалегідь, інша з’являється в процесі руху ціни, формуючи діапазон, а не точку. У результаті ринок реагує не на лінію як таку, а на область, де концентрація інтересу стає достатньою для уповільнення руху або розвороту.
Класична модель технічного аналізу передбачає два сценарії — відбій від рівня або його пробій. Однак на практиці між цими варіантами існує проміжна фаза, в якій ціна коливається всередині зони. Якщо покупці або продавці починають діяти заздалегідь, розворот формується в межах діапазону, не доходячи до умовної лінії. Якщо ж частина учасників входить із запізненням або великі ордери виконуються повільніше, ціна може короткостроково вийти за межі зони, створюючи ефект хибного пробою. Як зазначалося в оглядах BIS (Bank for International Settlements), ліквідність на валютному ринку розподіляється нерівномірно і в періоди підвищеної волатильності може різко скорочуватися, посилюючи цінові відхилення поблизу значущих рівнів.
Аналітика центральних банків, зокрема Федеральної резервної системи США, також вказує на те, що в моменти публікації макроекономічних даних ринкова ліквідність тимчасово погіршується, а цінові рухи стають менш передбачуваними. У таких умовах навіть незначний дисбаланс заявок здатен розширити зону та змістити виконання ордерів відносно очікуваних цін.
Саме в подібних ситуаціях ціновий люфт стає найбільш помітним і часто сприймається не лише як технічна помилка платформи, а й як підозра в спотворенні котирувань або затримках виконання. Насправді ж першопричина, як правило, полягає в динаміці ліквідності та структурі ринку, а не в діях посередника. У XFINE наголошують, що рівень доцільніше розглядати як область ринкового інтересу, а не як точну цінову позначку.
Масштаб цінового люфту безпосередньо пов’язаний із волатильністю інструмента та обраним таймфреймом. На високоліквідних валютних парах, таких як EUR/USD, у спокійні періоди зона на денних графіках зазвичай обмежується діапазоном 15−25 пунктів. На більш волатильних інструментах, зокрема GBP/USD, зони значно ширші й можуть сягати 40−60 пунктів, а протягом дня ціна нерідко кілька разів перетинає межі діапазону, формуючи хибні пробої без зміни тренду.
На товарних ринках ефект проявляється ще сильніше. Золото, чутливе до інфляційних очікувань і політики центральних банків, рідко реагує на рівні з точністю до десятих долара. На годинних таймфреймах зона може становити 3−5 доларів, а на денних розширюватися до 10−15 доларів. У XFINE зазначають, що в цих областях великі учасники часто використовують короткострокові цінові викиди для перерозподілу позицій. Нафта демонструє ще ширший діапазон, оскільки її волатильність посилюється геополітичними чинниками та рішеннями OPEC+.
Дані за 2025 рік наочно підтверджують відмінності між ринками. Середньоденна волатильність EUR/USD перебувала в межах 0.55−0.65%, тоді як за GBP/USD вона досягала 0.75−0.90%, за оцінками Європейського центрального банку. Золото у 2025 році демонструвало коливання на рівні близько 1.0−1.3%, згідно з даними CME Group, тоді як нафта Brent коливалася в діапазоні 1.8−2.4%, з окремими сплесками вище 3.0%. Найбільш виражений ціновий люфт спостерігався на криптовалютному ринку, де bitcoin зберігав середньоденну волатильність близько 2.5−3.5%, що робило точкові стоп-ордери особливо вразливими.
Розуміння того, що ринок оперує діапазонами, а не точними точками, дозволяє відмовитися від ілюзії точності та перейти до більш гнучкого управління ризиками. У XFINE вважають, що врахування цінового люфту та робота із зонами замість точних рівнів стають ключовим чинником стабільності торгових стратегій в умовах сучасних ринків, де волатильність і швидкість цінових рухів продовжують зростати.