Через Іран і нам може прилетіти.
Є проста математична модель та розуміння коли мережі АЗС почнуть рухати цінник. Ейфорія від того, що з 1 січня, після введення підвищених акцизів, мережі АЗС не підняли ціни, схоже скоро може розчинитись. Вся річ у двох, навіть трьох факторах, що почали активно тиснути на закупівлю.
1. Валюта. Її ослаблення майже на гривню з початку року автоматично «відгризло» більше гривні з маржі на літрі палива,
2. Нафта, на Ірані росте, що не в собі. Додала п'ять доларів на бочці за неповні два тижні також знежирила маржу на літрі гривні на 2 з копійками.
3. Логістика. За такої погоди фрахти і навіть не так самі фрахти, як пропускна можливість різко скоротилася. А ось попит, дуже неочікуванно, як для січня, злетів, зрозуміло на яких подіях, але ніхто цього не прораховував.
Є питання з логістикою, стан доріг, морози та інші фактори, досить нетипові, як для січня, також уповільнили рух пального.
Але є і гарні новини, стосовно якості. Вже мережі АЗС навчилися так чаклувати антигелями і присадками, що в бак вже потрапляє відносно нормальний варіант. Робимо «Арктику» своїми силами, так би мовити. Але це також потребує вкладень незапланованих на антигель та присадки (рахуй ще мінімум -1 грн від маржі)
Генератори, додаткові податки на заробітні платні та витрати на «новорічний» адмін ресурс, — це все давить також на собівартість… і рухає нас усіх до підвищенния цін.
Так ось, повертаючись до математики.
Половину шляху, навіть більшу до підвищення ціни ми вже так швидко пробігли. Ще курс гривні на 0,5−1 і 3−4 доллари до бочки нафти і почнуть мережі смикати цінник. Але поки що не нервуємо. Просто розуміємо як розгортаються події на ринку і сподіваємося на якнайшвидше потепління, зниження ажіотажного попиту та появи якихось фундаментальних факторів, на кшталт активного експорту з нової Венесуели, що пригальмує іранський фактор у нафті.