За кордон доки не пізно

Ще з осені минулого року об'їжджаючи десятки сільських шкіл разом із Змінотворці ми постійно чули від вчителів та адміністрацій про проблему, коли хлопців-старшокласників батьки забирають на дистанційне навчання посеред року і потім вивозять за кордон. Вчителі пов'язували це із страхом батьків щодо зниження мобілізаційного віку до 18 років (ці вкиди тоді вдало тиражувалися росіянами і посилювалися зокрема нашими західними партнерами) і відповідно наближенням віку заборони їх синам на виїзд за кордон.

Отже, ми вирішили дослідити це питання. Перші результати були готові ще в січні. Ми ініціювали зустріч в Офісі Президента аби підсвітити цю проблему, та, на жаль, уваги до цього питання не відбулось.

Коли нещодавно Президент анонсував зміни щодо обмежень на виїзд — я спершу зрадів, бо подумав, що вочевидь над цим питанням хтось таки працює.

Власне про результати нашого дослідження.

Ми опитали 246 директорів сільських шкіл з 21 області України. Дані на основі спостережень попереднього навчального року.

53% підтвердили відчутне явище переведення посеред року хлопців-старшокласників (9−11 класи) на екстернатну/дистанційну форму навчання із подальшим виїздом цих хлопців за кордон.

88% директорів, що підтвердили це явище, суб'єктивно пов'язують причини із страхом батьків щодо зниження мобілізаційного віку до 18 років і наближенням віку заборони на виїзд (директори шкіл особливо в селах — це інформаційні хаби, тому їх суб'єктивна думка насправді дуже релевантна і цінна).

Серед опитаних шкіл по країні — 12% хлопців-старшокласників були вивезені батьками за кордон власне в такий спосіб.

Частка шкіл в яких спостерігалось це явище виросла з 65,5% до 68,8% порівнюючи 2023−2024 і 2024−2025 навчальні роки.

Регіональні топи і аутсайдери, де підтверджували явище:

  • Закарпаття — 100% (11 із 11 шкіл)
  • Полтавщина — 90% (9 із 10)
  • Вінниччина — 73% (11 із 15)
  • Одещина — 73% (8 із 11)

Найменше частка підтверджень:

  • Сумщина — 0% (0 із 5)
  • Харківщина — 25% (1 із 4)
  • Запоріжжя — 30% (3 із 10)
  • Миколаївщина — 30% (3 із 10)

І по регіонам середній відсоток хлопців від загальної кількості хлопців-старшокласників (9−11 класи в опитаних школах), яких батьки вивезли за кордон посеред року.

Найвища частка:

  • Закарпаття — 44% (233 із 529)
  • Полтавщина — 19,5% (47 із 241)
  • Івано-Франківщина — 16,9% (54 із 319)
  • Буковина — 15,88% (27 із 170)

Найнижча:

  • Чернігівщина — 2,48% (13 із 524)
  • Рівненщина— 3,93% (11 із 280)
  • Запоріжжя — 4,89% (15 із 307)
  • Миколаївщина — 5,06% (4 із 79)

Відповідні аналітичні довідки ми надали уряду і ОП.

Якими мали б бути зміни

Моє особисте бачення щодо змін в правила перетину кордону, яке я транслював — наступне: можна дозволяти виїзд громадян від 2008 року народження і пізніше. Це сьогоднішні 11-тикласники і молодші школярі.

Чому так? Бо так ми маємо шанс вгамувати істерію батьків, щодо наближення віку заборони на виїзд. Звісно поруч із цим мала б прозвучати потужна заява Президента щодо відсутності планів зниження мобілізаційного віку (як направду невиправданого кроку щодо зокрема мобпотенціалу), та задля справедливості, подібні заяви звучали.

Зменшення страху батьків знизить випадки явища вивозу хлопців-старшокласників за кордон. Ці хлопці матимуть змогу вступити в українські університети, пустити коріння, набутись своєї ідентичності і будучи вже потім повнолітніми могти самостійно визначати своє майбутнє.

Тобто по факту, ті, хто і зараз можуть виїхати отримали б гарантії, що вони зможуть виїхати і пізніше. І це власне допомогло б утримати їх в країні. І навіть таке рішення потребувало б додаткових досліджень і моделювань.

Читайте також: Простий рецепт: коли в Україні зростала народжуваність і як це повернути

Поточна Постанова уряду стосується усіх громадян у віці 18−22 років. Яку проблему цією постановою вирішує уряд — я не знаю. З моєї інформації додаткових досліджень чи комплексного моделювання теж не було проведено.

Цей варіант реалізації ініціативи Президента я категорично не підтримую. Принаймні супер бракує комунікації і пояснень, чому саме так все зроблено і як це вплине на суспільство і наше майбутє.