Про головну проблему нового уряду

Насамперед варто зазначити, що суттєвих змін, а отже, і суттєвого впливу на економіку ніхто не очікує.

Колись, перед призначенням нового уряду, коли всі думали, то буде Яресько чи Гройсман, фігура премʼєр-міністра багато що визначала. Окреслювала шлях, яким країна піде. Зараз такої дилеми немає. Всі шляхи, всі дорожні мапи малюють в інших будівлях. Що лише частково пояснюється війною.

Таким чином, головна вада нового уряду, головний недолік повторює ситуацію з урядом попереднім. А саме — низький рівень субʼєктності. Чи може нас тут очікувати сюрприз і раптово виявиться, що новий уряд, нова премʼєрка, самостійніші у прийнятті рішень? — Тоді це буде приємний сюрприз. Приємна несподіванка, на яку можна сподіватись, але навряд чи хтось наважиться поставити на це гроші.

Про персоналії

Що ще? Можна сказати, що персональних змін на гірше не сталось. Жодної. Були побоювання, що може вилетіти міністр освіти, де повернуться цінності Шкарлета-Табачніка, але цього не сталось.

Сама премʼєр-міністр (Юлія Свириденко — ред.) на хорошому рахунку у бізнеса. І вона зібрала дуже непогану команду у себе в міністерстві. Що яскраво проявилось під час перемовин із американцями щодо угоди про корисні копалини. Те, що прислав Трамп, і що в результаті було підписано, відрізняються, як небо і земля. І це заслуга команди перемовників.
Власне, ми бачимо, що вони якраз і отримали промоцію, ставши міністрами.

Олексій Соболєв — певно, найсильніший міністр економіки, принаймні, в питанні розуміння, як працює економіка, за всю історію України. Хто ходив на його лекції хоч раз, не дасть збрехати. Плюс, у нього дуже позитивна кредитна історія, а саме успіх Prozzoro sale і малої приватизації, де він був лідером проєкту. І де проявились його цінності. Якщо від когось і можна очікувати проривів у тій самій дерегуляції (не плутати зі зниженням податків), то це від нього.

Тарас Качка очолив євроінтеграцію. З огляду на те, що левова частина нашого процесу євроінтеграції — це будуть перемовини в питанні аграрки з європейцями, дуже логічне призначення. В цих питаннях, певно, ніхто не розбирається краще за, здається, вічного відповідального за питання зовнішньої торгівлі.

З плюсів, як не парадоксально, призначення Дениса Шмигаля міністром оборони. Хоча воно і дивно виглядає, коли поточний премʼєр іде на пониження в наступному уряді. Але це до болючого питання субʼєктності. Основною проблемою міністерства оборони при Рустемі Умєрові був управлінський хаос. А в чому Шмигаль і сильний — так це в кропіткий системній бюрократичній роботі.

Про переформатування міністерств

Із мінусів — це чергові обʼєднання/розʼєднання міністерств, що завжди породжує технічні проблеми. І вже, здається, мало б довести свою безглуздість. Але ні. Тут, радше, знову маємо імітацію, і з часом повернемось назад, відродивши і аграрне, і екологічне міністерство.

Натомість за допомогою цього інструменту вдалось загубити дорогою Міністерство єдності. Причин губити яке у нас безліч. Десь 120 мільйонів причин, згідно рішення суду. 120 млн, плюс одна — а саме повна непотрібність такого міністерства. Краще б вже створили Міністерство міграції. Але ж це непопулярно…

Ви скажете, а як же дивне призначення Германа Галущенко міністром юстиції? Так, дивне. Але, з огляду на те, що він вже був міністром, то фактично нового негативу в уряді не зʼявилось. І зараз просто треба поспостерігати, чи зміниться якось ситуація в Енергоатомі, наприклад. Може там, нарешті, зʼявиться наглядова рада. Тим паче, що до попереднього міністра юстиції у суспільства були дуже схожі запитання, як до міністра енергетики. Тож тут все гармонійно.

До речі, те, що свої посади втратили Чернишов і Галущенко, свідчить, що такий-сякий зворотній звʼязок ще зберігається. Не на рівні Швеції, звісно. Що, такий-сякий зворотній звʼязок все ж існує, дуже важливо, на тлі дуже лякаючих подій навколо БЕБ і політичних переслідувань Шабуніна, де ДБР відкриває незвідані далі в процесі досягання дна і копання далі.

Міністр фінансів (Сергій Марченко — ред.) лишився на місці. І тут із полегшенням видохнули всі, хто відповідає за залучення коштів у наших західних партнерів. А на додачу і ті, хто відповідає за витрачання цих коштів.

Таким чином, призначення уряду не несе негативних сюрпризів для економіки. І це головне. Головне ж — мати реальні очікування.