Отже, Гаазький саміт НАТО для України. Коротко по гарячих слідах:

1. Вдалось зберегти статус-кво щодо майбутнього членства України в НАТО.

«Незворотність» шляху України до Альянсу залишилась недоторканою. Як і позиції попередніх самітів, які, так чи інакше, передбачають можливість майбутнього членства в Альянсі для України.

В умовах, в яких відбувався саміт та які наративи передували йому щодо майбутнього членства України в НАТО, статус-кво — це однозначно позитивний результат, точно не регрес.

2. Росія стала єдиною країною, яка була визнана довготривалою загрозою в фінальному комюніке (нагадайте мені інші саміти останнім часом за участі лідера США, де про таке йдеться), а Україна стала єдиною країною партнером, яка отримала окрему згадку в цьому комюніке (попри драматичні анонси в міжнародних медіа, що жодної згадки про Україну не буде).

І не просто згадку: а фіксацію в пункті, в якому відображений основний результат саміту — а саме збільшення видатків на оборону до 5% ВВП країн-членів. У декларації чорним по білому відображено зобовʼязання країн-членів Альянсу передбачити в цих 5% допомогу Україні загалом і нашій оборонній промисловості, зокрема.

Що насправді відбулося? Підтримку оборони України та нашої оборонної промисловості країни-члени де-факто вмонтували в бюджет країн-членів НАТО.

3. Рада Україна-НАТО відбулась (знову ж таки, попри різні суперпесимістичні прогнози). Так, на рівні міністрів закордонних справ. Але міністри закордонних справ традиційно відіграють дуже важливу роль в історії НАТО — починаючи з того, що і Вашингтонський договір про заснування Альянсу був підписаний міністрами закордонних справ (хоча й в присутності президента США).

Читайте також: Гірше за мита Трампа: які обмеження запроваджують країни ЄС проти сусідів

4. І, звісно ж, окремим «бонусом» саміту стала окрема тривала, і за словами Президента Зеленського, змістовна зустріч із президентом Трампом, але про це якось окремо.

Загалом загальний діагноз, чи, даруйте, висновки, такий: Україна «витиснула» з цього саміту максимум, який могла.

У НАТО немає консенсусу щодо нашого запрошення, але ще більше бракує консенсусу, щоб знімати майбутнє членство в НАТО з порядку денного взагалі, як того вимагає агресор.

На тлі інших самітів, які відбуваються останнім часом, Гаазький виявився досить позитивним.

І, відверто кажучи, позитивнішим, аніж багато хто міг очікувати ще навіть декілька тижнів тому.