На графіці Roland Berger на даних Меддісона (світовий гуру економетрики) — періоди, коли роль праці (кількість та якість робочих рук) вище, ніж внесок факторної продуктивності (TFP — інститути, ефективність управління, технології).
В історії було лише два періоди, коли внесок праці був вищим або порівняним із TFP:
- період бурхливої урбанізації Британії після аграрної, але до промислової революції, коли величезна кількість сільських мешканців їхали до міст або колоній і економіка зростала навіть без технологій;
- після Другої світової війни, коли відбувалося включення до глобальних виробництва й торгівлі величезних «резервуарів села» — Південно-Східна Азія (в Європі та США «село» вже скінчилося), за рахунок чого бурхливо зростала світова економіка разом із включенням до неї мільярдів нових працьовитих робочих рук (і споживачів).
Із середини 1970-х років вплив праці падає — нових робочих рук все менше, «село» скінчилося в Азії, Африка «до верстата» не встала (й не факт, що встане).
Читайте також: Розчарування Сходу: чому європейські компанії скорочують інвестиції у Китай
Домінуючим чинником стали технології (в т.ч. в управлінні) та інститути. Не применшуючи проблему трудових ресурсів, вважаю: проблеми із факторною продуктивністю — технології, інститути, організація виробництва, ефективність використання ресурсів (розподілення їх відповідно здатності до найпродуктивнішого використання, підприємницького таланту) — є й лишатимуться в майбутньому головною причиною, яка стримує розвиток економіки України й підвищення її продуктивності.