Отже, в переговорах щодо реструктуризації українських єврооблігацій Україна та найбільші кредитори досягли компромісу. Вони зійшлися посередині між їх попередніми пропозиціями, але в ключових параметрах все ж таки ближче до позиції Мінфіну (МВФ):

  • Щодо списання боргу — кредитори погодилися на безумовне списання 25% боргу, і це найбільша їх поступка (в попередніх пропозиціях вони такого не хотіли бачити). Але це було очікувано — після африканських реструктуризацій.

Натомість вони отримали скромніше умовне списання (лише 12%), а також великий шанс, що це умовне списання не відбудеться, позаяк воно тепер залежить від перевиконання Україною прогнозів МВФ зі зростання нашої економіки (а МВФ систематично нашу економіку недооцінює).

  • Щодо відсоткової ставки на найближчі три роки — зійшлися ближче до пропозиції України (що теж очікувано).
  • Щодо приведеної (дисконтованої) вартості облігацій — перемогла позиція України (і це логічно, це більш-менш відповідає ринковим цінам облігацій).

Із поступок, на які довелося піти Україні (очевидно, задля того, щоб дотягнути приведену вартість облігацій до прийнятного рівня):

  • Запропоновано кредиторам разову «плату за згоду» в розмірі 1,25% від номінальної вартості облігацій (незрозуміло, чи враховує ця вартість накопичені за два роки відсотки).
  • Щодо відсоткової ставки за 2034+ роки, зійшлися ближче до позиції кредиторів.
  • Увесь борг має бути погашений до 2036 року (раніше уряд планував до 2040). Це мабуть найсуперечливіша частина угоди, бо за нею Україні доведеться сплатити приватним кредиторам до $17,3 млрд протягом усього трьох років (2034−2036).

Що буде далі

Далі ще потрібно, щоб більшість власників єврооблігацій ці умови підтримали (навряд чи тут будуть якісь сюрпризи). На це, а також на переоформлення боргів, може піти декілька місяців.

А поки що на нас ще чекає багато новин про дефолт:

  • Найближчі години/дні нам усі міжнародні рейтингові агентства поставлять «дефолтний» рейтинг.
  • Із першого серпня уряд запровадить мораторій на виплату за єврооблігаціями (або «оголосить дефолт»).

Але ж ми цього не боїмося, бо це такі процедурні моменти, які ми мусимо пройти на шляху до покращення стійкості українського боргу. Головне, що принципову угоду із реструктуризації боргу досягнуто.

Що у сухому залишку

1. Кажуть, що вийшли на параметри, що відповідають «стійкості» українського боргу на середньострокову перспективу, за оцінкою МВФ, тож можна вважати, що це перемога (оцінка: 4 із 4).

2. Економія на виплатах із обслуговування та погашення зовнішнього боргу $11,4 млрд протягом наступних трьох років (за даними Мінфіну) (оцінка: 3 із 4):

Це добре, бо кожен заощаджений долар — це більші можливості вкласти в оборону України. Можна було б краще, бо план від МВФ передбачав «потенціал» у майже $15 млрд економії за цей період.

3. Реакція кредиторів (оцінка: 3 із 4)

Станом на зараз, за один (неповний) день, єврооблігації України подорожчали на 13−16%. Тож можна сказати, що в уряді трохи недотисли, могли би більших поступок вимагати. От у тої ж Гани облігації після оголошення параметрів реструктуризації навіть трохи подешевшали (тобто, ймовірно, у них умови виявилися гіршими, ніж кредитори очікували).

Читайте також: Україна списала 37% боргу: чи так це насправді, та скільки ще доведеться заплатити

З іншого боку, після оголошення умов реструктуризації українських облігацій у 2015 році, в перший день ці папери зросли в ціні на 21−28% (от це вже точно забагато).

Реструктуризація — це все ж таки не «гра з нульовою сумою», коли треба повною мірою «віджати» опонента. Тут ми залишилися друзями із кредиторами. Не дарма Мінфін наполягає, що дана угода «створить умови для якнайшвидшого повернення України на міжнародний ринок капіталу, коли ситуація з безпекою стабілізується».

Питання лише, чи дуже нам треба отой якомога швидший вихід на міжнародний ринок капіталу. Бо за останні 2,5 роки ми отримали від неприватних кредиторів майже $90 млрд, чого приватні кредитори за всю історію України не назбирали для нас…

Отже, у результаті маємо 10 із 12 балів.