Нові вимоги НБУ щодо фінмоніторингу

У травні Національний банк видав декілька гучних анонсів та реальних кроків щодо обмежень для громадян при користуванні рахунками.

Перше — заступник голови НБУ Дмитро Олійник заявив про готовність регулятора лімітувати кількість вихідних p2p-переказів між рахунками фізосіб із зазначенням граничної суми — не більше 30 перерахувань на суму 100 тис. грн на місяць. Наразі обмеження в 100 тис. грн діє щодо зняття готівки з рахунків, але воно розраховане на одну добу. Готівкою стільки можна отримати за день, а безготівковий ліміт за p2p збираються встановити на 30 днів. Поки що збираються, заборона не оформлена офіційно, і тому ще не діє.

«Наголошуємо, що рішення, що обговорюється, знаходиться на етапі опрацювання. Ми заздалегідь та відкрито поділилися нашими планами, щоб вивчити думку громадськості, волонтерів та за потреби відкалібрувати окремі деталі», — йдеться в офіційній відповіді Нацбанку на запит «Мінфіну».

Друге — НБУ розіслав у банківській системі внутрішній лист № 25−0005/42076, в якому зажадав від фінустанов ретельніше перевіряти p2p-перекази своїх клієнтів щодо зарахування коштів. Причому навіть із невеликими сумами, але з аномальною частотою. Практику, що наразі діє, регулятор вважає формальною і неприпустимою.

У Нацбанку вважають, що через недостатній, на його думку, фінмоніторинг, українці зараз можуть використовувати свої рахунки зі злочинною метою, а саме — для обслуговування нелегальних азартних ігор. Сюди відносять весь гральний бізнес, який не пройшов ліцензування у КРАЇЛ (Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей) та не сплачує відповідні податки.

У зв'язку з цим НБУ прописав банкам ще 5 кроків перевірки операцій клієнтів:

  • Виявляти нетипову активність за рахунками, порівнюючи з іншими періодами, — збільшення кількості або обсягу перерахувань.

  • Аналізувати фінансові операції на відповідність профілю та діяльності клієнта, а також зіставляти їх із даними за джерелом коштів клієнта.

  • Збирати та аналізувати дані щодо одержувачів коштів, у тому числі й в інтернеті.

  • Вивчати web-сайти, на яких клієнти роблять покупки або отримують кошти, їхню доменну зону і навіть власників. Насамперед, щоб з'ясувати, чи мають ресурси відношення до незаконної гральної діяльності.

  • Перевіряти операції клієнтів на сприяння підсанкційним особам. Банки мають з'ясувати, чи не допомагають їх клієнти (самі чи за допомогою спеціальних web-сайтів) обходити їм санкції.

«Національний банк підготував цей лист на виконання рішення Ради Нацбезпеки та оборони про перекази на рахунки фізичних осіб із використанням реквізитів електронних платіжних засобів платника та одержувача (р2р-переказів).

У ньому наголошується на необхідності належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, що дозволить виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) і повідомляти про них спеціально уповноваженому органу, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінмоніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій у протиправних цілях", — прокоментував НБУ для «Мінфіну» свої нові вказівки.

Але ще раз наголосимо: запровадження для фізосіб ліміту на відправку не більше 30-ти p2p-переказів на суму до 100 тис. грн на місяць — лише обговорюється і остаточно не затверджено, а ось вимога посиленого контролю операцій із зарахування на рахунки українців уже запроваджена та має виконуватися банками.

На кого спрямовані посилення

У Національному банку запевняють, що обмеження у 30 операцій націлене насамперед на боротьбу з так званими дропами («грошовими мулами») — учасниками схем із відмивання коштів та тими, хто передає свої рахунки у користування третім особам. На практиці, на думку регулятора, ця схема використовується для підтримки роботи нелегального грального бізнесу та мінімізації оподаткування.

«Ми очікуємо, що неможливість використання карток «дропів» може вивести певний капітал та бізнес із «тіні». Наприклад, завдяки наглядовим процесам Національного банку у 2022—2023 роках значно зріс обсяг угод на сайтах ліцензованих операторів азартних ігор.

Легальний азартний бізнес за 12 місяців 2023 року сплатив 10,4 млрд грн податків, що у понад 14 разів перевищило суму сплачених ним податків у 2022-му (0,73 млрд грн). У лютому, березні, квітні 2024 року податкові надходження від грального бізнесу стабільно перевищували 1 млрд грн — 1,81 млрд грн, 2,02 млрд грн і 1,26 млрд грн, відповідно", — відповів Нацбанк на запит «Мінфіну».

Посадовці запевняють, що обговорили майбутні обмеження з волонтерами та намагатимуться зробити нові табу максимально безболісними для тих, хто займається допомогою людям та фронту.

До того ж у НБУ неодноразово запевняли, що нові ліміти не вплинуть на 95% власників карток. Це регулятор вирахував, виходячи з аналізу 91% карткової емісії.

Щодо посилення фінмоніторингу щодо зарахувань на карткові рахунки та 5-ки додаткових рекомендацій з № 25−0005/42076 Національний банк такої аналітики не надав. Але якщо узагальнити обидві ініціативи влади з фінмоніторингу, то можна виділити не менше 4-х напрямків, які вони покриють:

  • Незаконний гральний бізнес.

  • Обхід обмежень/заборон для підсанкційних особистостей за допомогою третіх осіб.

  • Боротьба з тіньовими зарплатами (аналог «зарплат у конвертах»), які за допомогою p2p-переказів розсилаються на особисті рахунки фізосіб без сплати відповідних податків.

  • Незаконна підприємницька діяльність не лише в інтернеті, а й на базарах, де торговці дозволяють покупцям перекидати їм гроші на особисті картки. Для того, щоб отримувати гроші за товари/послуги, потрібно щонайменше зареєструватися приватним підприємцем (ФОП) і користуватися для такої діяльності рахунком ФОП із подальшою сплатою профільних податків.

Чому банкіри бояться штрафів за фінмон

У Нацбанку нагадують, що вони лише здійснюють регулювання та нагляд у частині фінансового моніторингу. А політику у цій сфері формує Міністерство фінансів, а реалізує її на практиці Держфінмоніторинг.

Банки ж та інші фінустанови насамперед реагують на вказівки та вимоги саме НБУ. Адже саме Нацбанк наділений правом проводити у них перевірки та виписувати штрафи. А їхній розмір сильно зріс влітку 2023 року після затвердження нацбанківської постанови № 346, максимальний — сягнув 135,15 млн грн.

Ні за які інші провини фінансистів так сильно не карають, як за недопрацювання щодо фінмоніторингу. 135,15 млн грн — це 68% мінімальної вимоги щодо статутного капіталу українського банку, тобто, по суті, може припинити життя невеликого банку у разі застосування.

Випадків, коли максимальний штраф «з'їдав» більшу частину капіталу банку і той був закритий, поки що не зафіксовано. Хоча суворе покарання вже застосовувалося у вересні 2023 року, коли 135,15 млн грн за порушення довелося сплатити Комінбанку.

При цьому НБУ активно штрафував банки на порушення правил фінмоніторингу і у 2024 році:

  • лютий — 2 банки на 800 тис. грн: Кристалбанк (400 тис. грн) та Акордбанк (400 тис. грн),
  • березень — 2 банки на 21,9 млн грн: РВС Банк (21,4 млн грн) та Укргазбанк (500 тис. грн),
  • квітень — 1 банк (Банк ¾) на 10 млн грн,
  • травень — 3 банки на загальну суму 54,9 млн грн: Ощадбанк (33,8 млн грн), Банк Південний (11,1 млн грн), Абанк (10,1 млн грн).

Усього за 4 місяці (у січні обійшлося без штрафів) виходить 87,6 млн грн. Фінансисти вже звикли до фінансових санкцій, і навіть жартома називають їх «додатковим податком». Небагатьом після перевірок вдається відбутися лише письмовим попередженням, без штрафу. Тому банки продовжують ловити кожну вказівку НБУ щодо фінмону, і намагаються їх виконувати.

«За результатами здійснення нагляду, Національний банк на постійній основі дає роз'яснення та рекомендації суб'єктам первинного фінмоніторингу (банкам у тому числі — „Мінфін“) щодо питань практичної реалізації законодавчих вимог», — зазначили «Мінфіну» в Нацбанку.

До таких «рекомендацій» належать і листи, подібні до вищезазначеного (№ 25−0005/42076): вони сприймаються фінансовою спільнотою, як безпосередні накази.

Як запроваджуються нові вимоги з фінмону

Базовим для фінансового моніторингу в Україні є закон № 361-IX, ухвалений ще 6 грудня 2019 року. З того часу він доповнювався 21 раз. Постанова Нацбанку № 65 від 19 травня 2020 року описує практичне застосування ключових процедур (коригувалася 5 разів).

Основним у цьому документі є опис ознак підозрілих операцій, на які орієнтуються при проведенні фінмоніторингу (за ними можна приблизно зрозуміти, як банки стежать за клієнтами). Проте це не вичерпний список.

НБУ вимагає від банкірів постійно його доповнювати новими моментами, за якими потрібно визначати потенційно небезпечні/незаконні операції українців та вимикати їхні рахунки. Кожна фінустанова тут діє на власний розсуд і за своїми правилами, а змінює їх регулярно.

Наприклад, як повідомив «Мінфіну» керівник департаменту фінансового моніторингу Абанку Сергій Журавльов, наразі у робочій обоймі його структури близько 50 правил та процедур лише за процедурами фінмону. «Основні чинники, які вплинули на кількість запитань щодо клієнтів, — це зміна суми перевірки обсягу надходжень на рахунки клієнтів. У 2023 році суми перевірки були вищими, ніж у 2024-му», — сказав він.

Провідний експерт із фінансового моніторингу Глобус Банку Марина Павленко розповіла нам про роботу з 20−25 ознаками підозрілих операцій. «Виявлення інших здійснюється комплексними аналітичними заходами», — зазначила вона.

Але при цьому додала, що у 2023—2024 роках банки, по-перше, почали частіше звертати увагу на можливі зв'язки клієнтів та їх транзакцій із країною-агресором. А по-друге, — на платежі, які можуть бути хоча б віддалено пов'язані з незаконними азартними іграми.

«Також додалися ризики, пов'язані зі схемами фінансування тероризму, зокрема, через залучення суб'єктів до нелегального бізнесу, пов'язаного з азартними іграми. У 2024 році особлива увага приділяється клієнтам, які здійснюють велику невмотивовану кількість p2p-переказів та витрачають кошти на азартні ігри», — уточнила Павленко.

Варто людині почати робити щось нетипове для себе чи зайнятися чимось новим, наприклад, покупками в незвичних місцях — банк може, у кращому разі, почати запитувати, а в гіршому — заблокувати або навіть закрити рахунок.

Третя поширена проблема зараз — це все, що пов'язано з купівлею/продажем криптовалют.

«Ця причина на другому місці після підозри у шахрайстві. Банк просить не проводити операції з криптовалютою, оскільки вбачає в них ознаки підприємницької діяльності. Це порушує режим рахунку, не призначений для ведення бізнесу. Якщо йдеться про купівлю-продаж криптовалюти через біржу, то банк може запитати скріншоти облікового запису на криптомайданчику та скріншоти відповідних ордерів.

При цьому розміри відповідних платежів у фіатній валюті на картку/з картки повинні співпадати з еквівалентом криптовалюти. І, звичайно, про жодне продовження криптовалютної діяльності з цього рахунку після його розблокування вже не може бути й мови", — розповів нам адвокат, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Місечко та Партнери» Володимир Місечко.

Раніше банки не чіплялися до операцій із криптовалютою, а люди не приховували цих угод. Навіть вищезгаданий заступник голови Нацбанку Дмитро Олійник офіційно задекларував у звіті за 2023 рік монету Bitcoin Cash (ВСН), у чому можна переконатися на офіційному сайті НАЗК. Купівля крипти сталася ще у 2017 році і нічого протизаконного в ній не вбачали.

Проблемні точки під час роботи з банками зазвичай виявляються лише досвідченим шляхом. Жодних чітких правил чи заборон фінансисти ніколи не оприлюднювали і не обіцяють цього робити у майбутньому. Точний перелік ознак операцій, які банк може вважати підозрілими та заарештувати рахунок, кожен банк тримає в секреті.

Володимир Місечко намагався узагальнити для «Мінфіну» ситуації, які можуть призвести до блокування рахунків та відмови в обслуговуванні — примусового закриття рахунку:

  • підприємницька діяльність без реєстрації;
  • проблеми з верифікацією клієнта, якщо людина не може підтвердити свою особу;
  • ненадання документів/інформації на запит банку;
  • різке підвищення активності за рахунком чи переказ значних сум без пояснення походження.

Сергій Журавльов із Абанку додав такі підстави для закриття рахунку:

  • Надання клієнтом (його представником) недостовірної інформації, тим паче для умисного введення банку в оману.
  • Якщо буде доведено, що людина здійснює операції не від власного імені, а для третіх осіб: казино, торгівля криптовалютою, оптимізація оподаткування та надання послуг для зменшення податкових зобов'язань.
  • Неможливість ідентифікації особи, від імені або на користь якої проводиться фінансова операція.
  • Особа є резидентом/громадянином високоризикової країни: Іран, КНДР, росія та ін.
  • Належить до компаній-оболонок.
  • Якщо профіль клієнта, його соціальний статус, рівень доходів не відповідає обсягу проведених операцій (що також свідчить про роботу на третіх осіб).

Усі цим факти встановлюватимуться банком під час перевірок, у тому числі після опитування особи та отримання від неї підтверджуючих документів.

Журавльов назвав «Мінфіну» причини додаткових перевірок власника рахунку:

  • Перевищення клієнтом зазначеної суми надходжень на місяць (вона прописується в анкеті під час відкриття рахунку та оновлення даних, яке зазвичай відбувається 1−2 рази на рік).

  • Виявлення сумнівної діяльності за рахунками.

  • Отримання негативної інформації про діяльність особистості — з довірених джерел тощо.

  • Виявлення факту розірвання відносин із особою іншим банком (або іншою фінансовою установою).

Щойно людині примусово закривають рахунок у банку (зазвичай через порушення правил фінмоніторингу), його цей же банк вносить до свого особистого «чорного списку». На практиці це означає, що навіть через якийсь час там йому більше не відкриють рахунків. Зазвичай склад таких «чорних списків» у кожного банку свій і не йде за межі структури. Однак із усього видно, що фінансисти почали обмінюватися такою інформацією.

Як часто та кому закривають рахунки примусово​

Переважна більшість випадків блокувань рахунку та примусового закриття через фінмоніторинг припадає на населення, на простих українців. Набагато рідше це трапляється з бізнесом. Сергій Журавльов навів «Мінфіну» таку статистику щодо припинення відносин із клієнтами у своєму Абанку:

  • 99,5% — фізособи;

  • 0,3% — ФОПи;

  • 0,2% — юрособи.

«Відсоток клієнтів, із якими банк розірвав відносини, незначний, проте за період із 2021 до 2024 клієнтська база банку зросла майже вдвічі», — зауважив він.

Його колеги запевняють, що примусово закривають не дуже багато рахунків.

«За останні 3 роки кількість таких рахунків не перевищила 0,5−1% від загальної кількості відкритих за цей час рахунків. Це дуже невелика цифра, адже ще на старті співпраці з потенційним клієнтом ми намагаємося зрозуміти/прогнозувати його діяльність (принцип „Знай свого клієнта“)», — запевнила Марина Павленко із Глобус Банку.

Хоча у відгуках на нашому сайті скарги на примусові закриття рахунків з'являються майже щодня. Їхні автори часто говорять про свою безпорадність у таких ситуаціях та байдужість банків.

«Аналізуючи скарги клієнтів, часто засвідчуємо, що скаржаться або ті, хто проводив не зовсім законні операції за своїми рахунками, або клієнти, які, через необізнаність із законодавчими вимогами, не розуміють, чому у банку виникають додаткові питання щодо їх діяльності під час обслуговування. Тому, піклуючись про своїх клієнтів, банк регулярно спілкується з ними, у тому числі й щодо питань фінансового моніторингу», — прокоментувала ситуацію директор департаменту комплаєнсу Райффайзен Банку Людмила Слободяник.

Як відновитися у банку

Водночас банкіри в один голос запевняють: якщо особа після блокування/арешту рахунку зможе надати потрібні пояснення, підтвердити їх документами та довести законне походження власних коштів, банк зніме всі санкції та продовжить її обслуговувати.

«Відновлення обслуговування можливе, якщо ризики, виявлені банком при встановленні ділових відносин або в процесі обслуговування, що стали причиною розриву відносин, повністю мінімізовані, і банк вважає за можливе відновити обслуговування», — зазначили в пресслужбі Ощадбанку.

Головна порада, яку дають юристи для відновлення добрих відносин із банком, — намагатися максимально співпрацювати і надавати всі документи, що запитуються.

«Закон не забороняє банку відновити обслуговування клієнта після повного розриву стосунків і, звісно, такі випадки є. Умова — банк має здійснити заходи посиленої перевірки та зробити висновок про відсутність ризику у діяльності клієнта. Оскільки банк вже прийняв рішення про відмову, тобто погодився на втрату певного доходу, який йому генерує цей клієнт, повертатися і витрачати ресурси на його додаткове поглиблене вивчення банку немає сенсу», — пояснила «Мінфіну» керівник служби комплаєнсу Activitis Інна Завадська.

У деяких випадках можна відштовхуватися від зворотного — сперечатися з банком і навіть позиватися до суду. Таких випадків побільшало. Хоча виграти можна не завжди.

«Порівнюючи з минулими роками, кількість позовів про визнання недійсною односторонньої угоди, тобто розірвання банком договору про обслуговування через фінмоніторинг, — зростає. Два-три роки були поодинокі позови і суди переважно ставали на бік клієнтів.

Іноді люди домагалися не лише відновлення обслуговування, а й отримували задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди та/або втраченої вигоди. Адже банк продовжує користуватися коштами із заблокованого рахунку безкоштовно (чи не має місце зловживання за таких обставин?). Але зараз ситуація вже не є такою оптимістичною. У 2024 році можна побачити багато відмов позивачам у задоволенні їхніх позовів до банків", — повідомив Володимир Місечко.

Хоча він визнав, що позиватися на банк варто, якщо людині дуже важливо дізнатися справжні причини блокування та закриття рахунку.

«Принаймні, у разі судового розгляду можна сподіватися на витребування внутрішніх документів банку та визначення за ними, який критерій ризику був застосований щодо клієнта. Тобто суд дає шанс розібратися в ситуації та аргументовано захистити свої права споживача банківських послуг», — додав Місечко.

Як оминути обмеження

Тим, хто намагається зануритися в логіку оцінок фінансистів та принципи фінансового моніторингу, найчастіше вдається не потрапляти на гачок банківського фінмону, і не доводити справу до блокувань та конфліктів.

Люди вільно оминають обмеження та заборони, просто відкриваючи велику кількість рахунків у різних банках. Розбивають свої заощадження та транзакції між ними. Єдиної бази в нашій країні немає, тож один український банк не знає, що людина робить в іншому. Нерідко українці носять ту саму податкову декларацію з офіційними доходами, скажімо, на 300−400 тис. грн у різні банки і сукупно, без додаткових питань чи блокування, проводять транзакції на мільйони гривень.

Просте володіння десятком рахунків дозволить людині оминути й анонсовані НБУ нові обмеження на лімітовані 30 p2p-переказів на місяць на 100 тис. грн. Сам регулятор це теж визнає, і навіть сам підказує людям, чим їм замінити такий вид переказів.

«Особа може переказати кошти щонайменше двома способами: через p2p-переказ та через IBAN. Нагадаємо, що на перекази за IBAN немає обмежень ані за сумами, ані за кількістю, СЕП (система електронних платежів НБУ) працює в режимі 24/7 і всі платежі обробляються швидко», — йдеться в офіційному коментарі Нацбанку для «Мінфіну».

Переказ за IBAN (за міжнародним номером рахунку) також можна застосувати до карткових рахунків. Різниця між p2p-переказами та платежами за IBAN фізосіб у трьох моментах — обсязі інформації, швидкості проведення та комісіях:

  • Інформація: коли одна фізособа перераховує гроші іншій за IBAN, то потрібно знати не номер її картки (як у випадку з p2p-переказом), а номер її рахунку. У IBAN 27 цифр та дві літери на початку — UA. Ще потрібно з'ясувати податковий номер (ІПН) одержувача коштів. Обов'язкові графи для платежу за IBAN: номер рахунку, ім'я одержувача коштів, ІПН одержувача та призначення платежу (найчастіше пишуть «поповнення рахунку»).

  • Швидкість: зазвичай p2p-переказ у межах одного банку (коли один клієнт, наприклад, monobank, перераховує гроші іншому) триватиме менше хвилини, а між різними банками — декілька хвилин. Переказ за IBAN в одному банку також відбувається дуже швидко — вимірюється секундами, а між банками — може затягуватися на 15−20 хвилин. «Мінфін» перевірив це на практиці у червні.

  • Комісії: у більшості банків p2p-перекази у межах однієї структури проводяться без комісій, а деяких можна безкоштовно переказати гроші й у інший банк. Із IBAN безкоштовних пропозицій менше. Банки часто стягують по 3−5 грн за платіж, а інколи й 0,5−1% суми.

«Мінфін» раніше збирав дані щодо розмірів комісій для карткових рахунків фізосіб, тож можна дізнатися ціни на ключові послуги.

Читати також: Дорогі картки: скільки і за що платять власники пластику 20 найбільших банків

Всі три пункти є важливими, проте навряд чи стануть реальною перешкодою для людей під час грошових переказів. Можна не мати сумнівів, що кошти продовжать курсувати, грошові потоки не зупиняться, але, можливо, роздробляться і перерозподіляться. Тож значного ефекту від лімітів, що обговорюються, поки що не очікується.

Автор:
Фінансовий журналіст Лисенко Олена