Китай підтримував глобальний попит на долар, тому що це йому було вигідно.
У найкращі часи його вкладення в трежеріс сягали майже $1,3 трлн. Але зараз вони скоротилися до позначки нижче за $800 млрд. Тільки останнім часом Китай скинув трежеріс на $70 млрд, а сумарно скоротив вкладення в цей інструмент майже на третину, або на $400 млрд.

Китай завжди володів портфелем трежеріс у розмірі понад трильйон доларів.
Це було частиною моделі Кімерики, запущеної Кіссінджером та Ден Сяопіном у далеких 70-х. Зміст її полягав у наступному:

  • США інвестують у відкриття виробництв у Китаї та використовують дешеву китайську робочу силу.
  • Китай продає свої товари на ринку США, часто на шкоду американським виробникам.
  • Внаслідок цього у США зростає дефіцит торговельного балансу, який компенсується припливом за фінансовим рахунком — свій прибуток Китай інвестує назад до Америки, купуючи її боргові цінні папери — казначейські облігації.
  • Таким чином, США компенсують подвійний дефіцит — платіжного балансу та державного бюджету. Є гроші на соціальні виплати та допомогу з безробіття.

Так у двох країнах майже паралельно формувалися різні династії: у Китаї — робітників, покоління яких отримували зарплату на рівні виживання. А в Америці — безробітних, покоління яких ніколи не працювали.

Скорочення китайського портфеля американських трежеріс дуже нагадує аналогічний розпродаж американських облігацій з боку рф напередодні повномасштабної війни проти України.

Які країни купували та продавали трежеріс

рф напередодні війни обнулила свої вкладення в трежеріс, які становили декілька сотень мільярдів доларів. Істотно «полегшила» свої інвестиції в трежеріс і Саудівська Аравія. Але якщо Китай та рф зробили це напередодні конфлікту зі США і захищаючись від санкцій, то саудити пішли на «скидання» в контексті завершення «нафтового століття» та початку «зеленого курсу» в США та ЄС.

Святе місце порожнє не буде: на місце Китаю в рейтингу власників трежеріс виходить Японія із вкладеннями на $1,15 трлн.

За даними на початок 2024 року, на третьому місці в рейтингу власників трежеріс — Британія, яка майже наздогнала Китай ($797 млрд проти $753 млрд).

Далі йдуть:

  • Люксембург ($376 млрд),
  • Канада ($339 млрд),
  • Ірландія ($319 млрд),
  • Кайманові острови ($318 млрд),
  • Бельгія ($293 млрд),
  • Швейцарія ($283 млрд),
  • Франція ($267 млрд),
  • Тайвань ($255 млрд).

Чому список виглядає саме так

У принципі, логічний перелік. Єдине — дивно, що у цьому списку є Франція, але немає Німеччини. А так, геополітичні трофеї після Другої світової, ядро британської співдружності, плюс світовий офшор та фінанси (Каймани, Люксембург, Швейцарія).

І руйнація колишніх альянсів: рф, як сировинний придаток світової економіки, Китай, як придаток у вигляді трудових ресурсів, і Саудівська Аравія, як нафтовий резерв. Наразі всі ці три альянси анігільовані, що й позначилося на здуванні портфелів трежеріс вказаних країн.

Дохідність 10-річних трежеріс міцно закріпилася понад позначку в 2%. Тобто час для продажу вкрай невигідний (ціна падає), проте деякі країни «скидають» портфелі цих паперів. А це вже не економіка, а геополітика.

Водночас співвідношення держборгу щодо ВВП у США перевищило 120%, а якщо брати публічний борг — то 100% (інше належить ФРС та соціальним фондам).
І якщо говорити про геополітику, то США просто немає де взяти гроші на новий глобальний проєкт.

Цим пояснюється і пасивна допомога Україні, і примирлива риторика щодо сектору Газа, й невизначеність із Тайванем. США не мають грошей на новий глобальний проєкт.

Читайте також: Америка буде вам винна: навіщо купувати US Treasuries

Чому у США не вистачає грошей

Війна в Афганістані та Іраку коштувала Америці по $1,5 трлн, тобто сумарно $3 трлн.
Приблизно $2 трлн забрав COVID і $1,5 трлн — податкова реформа Трампа.
Сумарно $6 трлн — майже п'ята частина теперішнього боргу.

Найближчим часом потрібно вирішити проблему інфраструктурного оновлення економіки США — $1,5 трлн, і «зеленого переходу» — також $1,5 трлн. Це до 10% ВВП на тлі бюджетного дефіциту у 6% та гострої проблеми з інфляцією, яка через високі відсоткові ставки охолоджує сектор іпотеки та економіку загалом.

А також на тлі проблеми з держборгом, який потрібно, якщо не скорочувати, то сповільнити темпи його зростання.

І це перераховані лише внутрішні проблеми, а є ще зовнішні: протистояння з Китаєм, підтримка Ізраїлю, конфлікт із рф (на відміну від нас, у США саме конфлікт, а не війна з росією).

Це дуже важливо для розуміння різкого дисонансу наших завищених очікувань від США та реальних можливостей Америки.