Нарешті ігровий бізнес вирішили обмежити. Щоправда, не весь, а тільки частину — онлайн-казино, і то — тільки після відповідної петиції військового, і то — тільки після того, як реклама ігор на гроші буквально почала виринати з кожної шпарини.
Бодай часткове убезпечення громадян від впливу цього виду бізнесу передбачене законом «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».
Він передбачає створення Державної системи онлайн-моніторингу (ДСОМ). У серпні буде два роки, як ДСОМ мала б запрацювати, але досі чекаємо. А принципи відповідальної гри так і залишились просто словами на папері.
У Верховній Раді готується до другого читання законопроєкт № 9256-д, спрямований на боротьбу з лудоманією, проте частково, якимись напівмірами. Тепер маємо ще й Указ Президента. Чи стане він панацеєю від ігрової залежності? Давайте розбиратися по пунктах.
Контроль реклами
Кабінету Міністрів доручено впродовж трьох місяців розробити порядок обмеження всіх форм реклами азартних ігор. Але є закон «Про рекламу», яким і мають встановлюватись обмеження.
І певні обмеження там є, хоча вони, вочевидь, є недостатніми та або дуже вільно трактуються, або просто не виконуються. І в результаті, реклама азартних ігор майже всюди. Законопроєкт № 9256-д передбачає заборону реклами азартних ігор, але ще при розгляді її податковим комітетом почались розмови, що всю рекламу забороняти не можна.
Обмеження гравців
Планується заборонити реєстрацію організатором азартних ігор, казино в інтернеті декількох акаунтів для одного гравця. Частково це передбачено законопроєктом № 9256-д, але в іншій інтерпретації, а саме: у вигляді заборони використання клієнтом понад одного рахунку для здійснення розрахунків у грі.
Серед інших обмежень, передбачених Указом Президента, які не передбачені ані законопроєктом № 9256-д, ані будь-яким іншим законопроєктом: визначення максимального часу безперервної участі в азартній грі в мережі інтернет на добу для одного акаунту; запровадження обов'язкових перерв у грі; визначення максимального часу гри на тиждень.
Як Кабмін реалізовуватиме такі вимоги, що не будуть відображені в законі, якщо не поспішає навіть із виконанням прямих законодавчих норм, — питання риторичне.
Встановлення ліміту витрат гравця на гру впродовж певного часу (дня, тижня, місяця) з можливістю його зміни не частіше одного разу на місяць, що є в Указі, також жодною законодавчою ініціативою не передбачено.
До того ж таке обмеження не буде ефективним, оскільки немає обмеження за сумою. Інша річ — обмежити ліміт гравця на гру впродовж місяця (наприклад, однією мінімальною заробітною платою), який гравець може підвищити до рівня не вище 50% від свого середньомісячного оподаткованого доходу за попередній календарний рік, із обов’язковим підтвердженням такого доходу.
Що важливо: контроль за виконанням усіх цих вимог неможливий без впровадження ДСОМ і передачі туди інформації у вигляді, що дозволяє її аналіз щодо окремого гравця. Таких законодавчих пропозицій наразі немає.
Онлайн-моніторинг і блокування сайтів
Є в Указі і доручення щодо ДСОМ: її Кабмін має впровадити впродовж трьох місяців, відповідно до своєї Постанови від
І відсутність її досі означає, що протягом майже двох років гральний бізнес працює поза межами правового поля.
Що ж, зачекаємо ще три місяці, але тут питання до вимог урядової постанови: про доступ до систем організаторів азартних ігор там не йдеться, що фактично перетворює систему онлайн-моніторингу на велике сховище даних. У результаті, матимемо Державну систему онлайн-моніторингу, яка, власне, онлайн-моніторинг і не здійснює.
Щодо прийняття рішень про блокування нелегальних вебсайтів за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, то виконання цього пункту Указу є проблематичним.
На сьогодні не існує центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей; Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) такими повноваженнями не наділена, тож будь-які рішення, прийняті за її поданням, можуть бути скасовані за результатами оскарження.
Заборона для військових
Головнокомандувач Збройних Сил України повинен невідкладно запровадити заборону військовослужбовцям доступу до гральних закладів та/або участі в азартних іграх у мережі інтернет. Яким чином? Хіба що шляхом видання відповідного наказу, проте дієвість такого наказу буде майже нульовою.
Законопроєкт № 9256-д передбачає внесення військовослужбовців у встановленому Кабміном порядку до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та частини азартних ігор. Але ж не тільки у військових справа: до такого Реєстру зараз включено трохи більше 6 тисяч осіб (в тому числі 10 військових).
Тобто участь в азартних іграх є проблемою для значної частини громадян, які витрачають в онлайн-казино, за різними підрахунками, 400−500 млн грн щодня. Внесення ж до Реєстру військових створює високий ризик витоку інформації про них, що навіть у мирний час є неприйнятним, не кажучи про воєнний.
Не лише доручення, а й рекомендації
Рекомендації, надані Нацбанку, щодо заборони прийому, як застави, товарів подвійного використання, затвердження методичних рекомендацій щодо блокування платежів громадян кредитним коштом на рахунки організаторів азартних ігор, контролю Р2Р-переказів, знову ж таки, мають бути внесені, як зміни до законодавства (інакше, так і залишаться рекомендаціями).
Пункти Указу про проведення Мінцифри в місячний термін переговорів із компаніями Apple та Google щодо заборони розміщення застосунків із азартними іграми без відповідної ліцензії в зоні UA в їх магазинах додатків, а також про проведення в двомісячний термін перевірок організаторів азартних ігор щодо дотримання ними санкційного законодавства — не коментую. Це робити потрібно.
Читайте також: В Україні заблокували понад 2500 сайтів онлайн-казино
А от рекомендація Офісу Генпрокурора спільно з СБУ, ДБР, Нацполіцією та БЕБ посилити заходи реагування щодо фактів порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на ринку азартних ігор, сприймається неоднозначно. Чи мали ці органи і без рішення РНБО та Указу Президента, а за законом реагувати на факти порушення законодавства? Якщо ні, то на підставі чого робитимуть це тепер? Якщо ж мали і не здійснювали, то чому, і чи понесе хтось за це відповідальність?