За останні двадцять років Україна пройшла через три економічні кризи, у результаті яких реальний ВВП країни знижувався на понад 10% за один-два роки.

Криза, яку ми переживаємо зараз, об'єктивно є найважчою та найстрашнішою не лише в новітній історії України, а й у світовій історії. Однак, чомусь саме ця криза для нашої економіки не виглядає аж такою важкою, як ті, що ми мали у 2009 році та 2014 році.

Для мене цей феномен був загадкою, адже статистичні дані свідчать, що за останні два роки падіння реального ВВП становило небачені 25%. Це суттєво гірше, ніж під час попередніх криз, коли ВВП втратив 12% у 2010 році, порівнюючи з 2008 роком, та 16% — у 2015 році, порівнюючи з 2013 роком. Однак, тоді це виглядало ледь не як кінець світу, а зараз так не сприймається.

Чому ми не відчуваємо кінця світу

Причина тут не в тому, що ми «звикли до криз».

Можна назвати багато причин, чому ми почуваємося не такими збіднілими, як під час попередніх криз. Проте, як на мене, головною об'єктивною причиною цього феномену є те, що ця криза не супроводжується валютним шоком.

Наше мислення залишається «доларизованим», тобто всі наші економічні успіхи та невдачі ми, так чи інакше, міряємо в доларовому еквіваленті. Тут маємо найбільшу несподіванку: у доларовому еквіваленті ВВП України у 2023 році знизився лише на 11%, порівнюючи з довоєнним 2021 роком.

Це набагато краще, ніж ми мали під час попередніх економічних криз: мінус 50% у 2015 році проти 2013 року, та мінус 25% у 2010 році проти 2008 року.

Саме інтуїтивне усвідомлення, що ми не так сильно збідніли, попри всі виклики та загрози, і додає нам віри в себе, адже це ми змогли пройти важкий етап без катастрофічних економічних втрат.

Тож усій цій упевненості ми повинні завдячувати відносній стабільності гривні.

Три чинники стабільності

1. Краща готовність, адже в цю кризу ми зайшли з високими золотовалютними резервами та здоровою банківською системою.

2. Безпрецедентна підтримка з боку міжнародних партнерів, які з початку великої війни надали нам більше фінансової допомоги, ніж за попередні 30 років.

3. Послідовна політика НБУ, спрямована на курсову стабільність за будь-яку ціну. Попри тиск із боку уряду, адже по-хорошому низький курс долара невигідний для бюджету, бо обмежує його доходи. Попри тиск із боку бізнесу, який переймається надто високими відсотковими ставками за кредитами.

Хоча я теж частково поділяю занепокоєння уряду та бізнесу, дивлячись на нашу економічну статистику, я трохи розумію вперту позицію Нацбанку, у тому числі з приводу жорсткості монетарної політики.

Чому можна зрозуміти НБУ

Якби наш бізнес відчував себе біднішим, йому було б не до кредитів навіть за нижчими ставками.

Якби українці не вірили в стабільність гривні, вони б не вірили й банківській системі, а отже, активно брали б участь у панічних атаках на пункти обміну валют. Це б скінчилося більшим падінням достатку, ніж у попередні кризи.

Хоча Нацбанк нещодавно «здивував» більшість експертів, трохи знизивши облікову ставку, я усвідомлюю, що гривневі ставки залишатимуться високими ще дуже довго. Адже бажання НБУ забезпечити відносну валютну стабільність буде важко реалізувати з низькими ставками.

Тих, хто готовий позичати у гривні, така ситуація мало радує, але інвесторам у короткострокові та середньострокові гривневі активи це надає великі можливості.

А головне, що обережна монетарна та курсова політика додає нам більше впевненості при плануванні довгострокових інвестиційних проєктів, над якими ми активно працюємо.