Ми навмисно не обговорюватимемо політичну та воєнну частину цього процесу, оскільки захист нашої Батьківщини зараз — безумовний пріоритет. І мобілізація — це наразі необхідний крок із боку нашої держави. Поговоримо лише про економічний аспект цієї проблеми.
ЗМІ озвучують різну кількість громадян, яку доведеться призвати до армії (переважно, працездатних молодих чоловіків і, частково, жінок). На пресконференції 19 грудня Президент повідомив, що Генштаб запропонував мобілізувати 450−500 тис. осіб, що коштуватиме бюджету 500 млрд грн.
Міноборони та Мінфін спільно з профільними комітетами Верховної Ради провели власні підрахунки необхідного фінансового ресурсу. У відкритих джерелах звучали такі дані: якщо у 2024 році мобілізувати від 400 тис. до 500 тис. осіб, то знадобиться 322 млрд гривень додаткових витрат «тільки на те, щоб одягнути цих людей, навчити їх, годувати та виплачувати грошове забезпечення».
Крім цього, представники Міноборони озвучували додаткову потребу в закупівлі та модернізації військової техніки для новосформованих або поповнюваних новими мобілізованими військових частин на ще близько 400 млрд гривень.
Тобто це вже близько 720 млрд гривень у 2024 році, що становить близько 22,5% усіх видатків бюджету, або 41% наших видатків на оборону, за даними відкритих джерел.
Потрібно також врахувати, що на військові витрати Україна може спрямовувати лише власний ресурс та цільову військову допомогу наших західних партнерів. Основна частина міжнародної допомоги (уряд розраховує отримати цього року не менше $37 млрд), яка надходить до бюджету, може йти тільки на соціалку та інші «мирні» статті видатків бюджету.
Тому, коли мобілізаційний закон буде ухвалено з метою залучити до армії ще до 500 тис. осіб, то доходну частину бюджету необхідно буде збільшити, щонайменше, на 40%. Причому найближчі декілька місяців.
Читайте також: Арешт на всі кошти та заборона водіння: уряд пропонує нові санкції для ухилянтів
Як профінансувати
Існує декілька варіантів збільшення доходів бюджету для фінансування додаткової мобілізації.
Новий перерозподіл податків із місцевих до державного бюджету. Але доходи регіональних бюджетів уже й без того ґрунтовно порізали. Цього року ресурс від ПДФО з військових (96,3 млрд грн) буде спрямовано до спецфонду держбюджету для фінансування військових видатків.
Збільшення обсягу розміщення ОВДП. Станом на 6 лютого розміщено облігацій на суму близько 1,6 трлн гривень. Із яких: у портфелі НБУ та банків (переважно, державних) перебуває паперів на суму близько 1,348 млрд гривень, юрособи придбали облігацій на 147,2 млрд гривень, населення — на 58,6 млрд гривень, іноземці — на 43,8 млрд гривень. Територіальні громади розмістили в ОВДП 2,1 млрд гривень своїх коштів.
ОВДП, які перебувають в обігу за номінально-амортизаційною вартістю
Треба бути реалістами: якщо не запускати «друкарський верстат» НБУ через схему викупу Нацбанком облігацій безпосередньо у Мінфіну, держава може посилити зацікавленість у купівлі облігацій лише у двох категорій покупців.
Перша — банки. Вони мають умовну переліквідність у межах 400 млрд гривень, розміщених у депсертифікати НБУ. Друга — населення: у людей на поточних рахунках та коротких вкладах розміщено, щонайменше, 700 млрд гривень потенційного ресурсу, який може бути спрямований на купівлю держоблігацій.
Підвищення податків. Найімовірніше, без такого кроку в умовах війни нам не обійтися. Але це дуже спірний інструмент, оскільки перегнувши палицю в частині навантаження на бізнес, держава отримає значне зростання цін, що може призвести до подальшого зубожіння населення. У такій ситуації доведеться, щонайменше, переглядати пенсії майже 10 млн пенсіонерів. А це, знову ж таки, додаткові витрати скарбниці.
При цьому далеко не факт, що надходження до скарбниці зростуть пропорційно до суттєвого підвищення податків. І в спокійніший час, до війни, у тіні вироблялося близько 30% ВВП. Тож додатковий тиск просто збільшить розмір «тіні».
Тут, навпаки, державі варто замислитись, як вивести «з тіні» бізнес багатьох підпільних мільйонерів, щоб за рахунок валового обсягу податків збільшити від них загальний обсяг надходжень до державної скарбниці. Не забуваємо, що у 2024 році двічі буде підвищено мінімальну зарплату, а також, щоб там не говорили посадовці, — підвищується й вартість комуналки (від електрики до води).
Все це побічно підвищує відрахування до бюджету, хоча й призводить до зростання цін в Україні, і ще неодноразово позначиться на показнику цьогорічного інфляції. Зберуть також підвищену «данину» з банків, і уважно «стежать» за гральним бізнесом. Найімовірніше, підвищать і деякі податки та збори з імпорту, алкоголю та тютюнових виробів.
Посилення боротьби з розкраданням коштів бюджету та корупцією «на війні» (дуже болюче питання для українського суспільства). Тим самим підвищити економічну ефективність використання бюджетних коштів. Тут уряд проводить роботу і періодичні «показові прочуханки» окремих посадовців, чого очевидно недостатньо.
Покриття частини військових витрат України за рахунок «заморожених» російських активів та доходів за ними, але поки що цей процес через юридичні нюанси йде дуже повільно.
Найімовірніше, витрати бюджету 2024 року на додаткову мобілізацію покриватимуть за рахунок усіх вищезгаданих варіантів збільшення бюджетних доходів та скорочення його непродуктивних видатків. У тому числі, в якийсь момент і за рахунок емісії, чого, віддати належне Нацбанку, поки що у 2023 — на початку 2024 року вдалося уникнути.
Все залежатиме від успішності розміщення Мінфіном облігацій серед населення та податкової дисципліни бізнесу. Адже все ж простіше громадянам та бізнесу частину своїх коштів розмістити в облігації та отримувати за ними дохід, ніж за іншого сценарію отримати «емісійний податок» на всіх і вся, що тільки додасть соціальних проблем.
Читайте також: Проєкт закону про мобілізацію та зниження курсу гривні: як це вплинуло на депозити
Які ще є нюанси
Крім того, варто враховувати ще один аспект мобілізації — її вплив на ВВП України та економіку нашої країни у майбутньому. Як підрахували експерти Київської школи економіки (KSE), вимушена еміграція українців за кордон через війну вже призвела до скорочення населення, яке проживає в Україні, до 31,2 млн осіб. Виїжджали, переважно, економічно активні жінки. А також діти, і частково — люди похилого віку.
В результаті, наразі з цих 31,2 млн осіб, що залишилися в Україні, близько 10 млн — це пенсіонери. Чисельність реальної робочої сили у 2023 році оцінюється в 12,5 млн осіб, з яких частину працездатних чоловіків і жінок уже призвані до лав ЗСУ.
«Мобілізовані у ЗСУ — до 700 тисяч осіб, прикордонники — до 60 тисяч, Нацгвардія — до 90 тисяч, Національна поліція — до 100 тисяч. Тобто у нас сьогодні понад 1 млн осіб у формі забезпечують діяльність сектору безпеки та оборони», — зазначав ексміністр оборони Олексій Рєзніков ще у жовтні 2023 року.
Тобто в 2023 році чисельність реальної робочої сили (без урахування перерахованих вище категорій) склала близько 11,5 млн осіб.
У 2022 році ВВП України становив 5,191 трлн гривень, або в еквіваленті $160,5 млрд.
За інформацією заступника голови НБУ Сергія Ніколайчука, «за підсумками 2023 року ВВП України з високою ймовірністю перетнув рівень 5%, порівнюючи з 2022 роком». Якщо ці підрахунки будуть підтверджені офіційною статистикою, то в абсолютних цифрах ВВП України у 2023 році складе близько 5,451 трлн гривень, або 474 тис. гривень на 1 працюючого (і то не факт, що всі ці 11,5 млн осіб працюють легально або нелегально із врахуванням безробіття).
Тоді за нової мобілізації ще у 500 тис. осіб у 2024 році кількість реальної робочої сили скоротиться до 11 млн осіб (щоправда, без урахування працюючих пенсіонерів), а, найімовірніше, ще більше. При цьому, якщо тенденції 2023 року збережуться, то ці 500 тис. осіб «не згенерують» близько 237 млрд гривень у ВВП України у 2024 році.
Зрозуміло, що такий розрахунок досить умовний, оскільки є принципові похибки. Наприклад, із якого періоду людей призовуть до армії у 2024 році і скільки часу вони до цього ще пропрацюють, склад цих призовників теж буде неоднорідний щодо формування ними внеску до загального ВВП країни (безробітний або висококваліфікований інженер, робітник, IT-шник тощо. Але загальну тенденцію з окремими застереженнями ці цифри все ж таки відображають.
Таким чином, зараз уряд повинен мати чітку програму дій і реальних кроків, щоб належним чином підтримувати й економічний фронт. І тут, на жаль, наші посадовці не вражають ініціативами, які швидко та ефективно могли б вирішувати цю проблему. А питання ефективного використання ресурсів бюджету на армію та оборону залишається одним із головних.