Об'єктивних даних немає
Ніхто не може судити об'єктивно про стан економіки недокраїни. Частина даних засекречена, частина з них — штучно спотворена. Це веде до двох дуже неприємних маніпуляцій:
Перша стосується того, що, попри все, макроекономічні дані публікуються. Зрозуміло, що те, що публікується, — це казки. Але головна неприємність полягає в тому, що міжнародні інституції не мають жодних інших методологій працювати з даними, окрім як, спираючись на офіційні.
Це велика проблема при оцінці економіки Китаю, але там не просто можуть маніпулювати даними, вони можуть маніпулювати економікою, — вони можуть наказати всім компаніям одного сектора зробити дії, які призведуть до зміни того чи іншого макроекономічного показника. Росії зараз начхати на міжнародну економіку, і вони можуть створювати у цифрах паралельну реальність, яка живе своїм життям.
Тому ми маємо таку модель: Мінфін написав, що інфляція 7%, а зростання ВВП 1%, і МВФ, ООН та інші інституції взяли ці цифри та написали, що в оркостані інфляція 7%, а зростання ВВП 1% і все. Далі пішло. Всі аналітики побачили зростання ВВП 1% на фоні стагнації у світі, інфляцію — у 7%, і написали — санкції не працюють. Ми бачимо моє улюблене правило з навчання алгоритмів штучного інтелекту «Garbage in — Garbage out», що передбачає, що якщо твоя основа стоїть на смітті, то все інше матиме таку ж цінність, а, найімовірніше, і меньшу. Тому, ніхто не знає, що відбувається в економіці рф.
Друга стосується того, що якщо у поважного економічного співтовариства немає об'єктивних і правдивих даних для аналізу, то воно просто не будує аналізи. Тому, всі повідомлення про стан російської економіки мають два походження: джерела в оркостані (а як ми можемо знати, що орки брешуть? якщо вони щось кажуть, отже, вони брешуть — це без винятків стосується до всіх економічних повідомлень) або рідкісні повідомлення від міжнародних аналітиків на підставі аналізу оркських даних (так, відразу скажу, що якщо хтось з економістів будує будь-які гіпотези або аналізи на цих даних, то в моїх очах він стає або таким собі економістом, або людиною, яка дуже непогано заробила).
На жаль, наші зрадофіли і хайпожери відразу чіпляються за це, та несуть це в народ. На жаль, деякі наші сильні економісти та економічні журналісти також час від часу ведуться на це.
Є окремі винятки, коли неширокі економісти пишуть щось схоже на правду, але:
Перше: вони все одно будують гіпотези, достовірність яких є сумнівною. А недооцінювати ворога для нас не гірше, ніж переоцінювати, тому до Ліпсиців та Зубаревичів я дуже обережно ставлюсь, як і до шановного мною Гурієва.
Друге: керівництво недокраїни веде ефективну кампанію протидії таким економістам. Починаючи від репресивних методів стосовно них, закінчуючи прямою дискредитацією.
Через це будь-який економічний аналіз цієї недокраїни має дуже низьку точність і віднімає багато ресурсів. У нас до недавнього часу було декілька груп, які робили різні оцінки на основі опосередкованих даних, і їх дані, хоча й були схожі на правду, але точність їх не була прийнятною. Навіть мій аналіз для мене ж викликав у мене купу запитань.
На щастя, за майже два роки повномасштабного вторгнення у наших партнерів в Європі та США сформувалися декілька груп аналітиків, які тепер це роблять майже професійно, з підключенням серйозних OSINT-ресурсів, на немаленькі гранти. Попри те, що у мене немає прямого доступу до цих даних, то ті крихти інформації, які перепадають з цього столу, заощаджують дуже багато ресурсів, і мають для мене прийнятну точність. Дуже радує, що тепер ті, хто впливає на санкційні ініціативи, можуть спиратися на це все.
Проте, у мене є декілька точок контролю за економікою, декілька інсайдерів, і що приємно, я отримую багато різних «смаколиків» від моїх читачів — іноді навіть доступ до внутрішніх документів.
А тепер, після такого довгого вступу, зі своєї скромної дзвіниці я прокоментую тези Валерія.
1. Будь-яка війна виснажує економіку країни, що воює. Російські резерви тануть, і це вже означає, що війна не вічна.
На жаль, це гіпотеза. На мою думку, керівництво рф не зупинить війну (вони пройшли точку неповернення) і кінець війні прийде лише з кінцем існування північного державного утворення. Саме тому я болісно реагую на будь-які розмови про перемир'я або замороження конфлікту — це буде поступка стратегії на користь тактики. Я глибоко переконаний, що виснажувати економіку потрібно не до припинення воєнних дій, а до кінця існування імперії.
2. РФ продовжує отримувати прибуток від торгівлі енергоносіями, і це живить війну.
На жаль, це правда. Як правда в тому, що наші партнери при прийнятті санкційних пакетів завжди враховують співвідношення шкоди, яку принесуть санкції оркостану, до шкоди, яку отримають країни, що запровадили ці санкції. Сподіватися, що наші партнери стрілятимуть собі в ногу, не доводиться.
На жаль, не всі наші активісти це розуміють, чим викликають нерозуміння та роздратування у наших партнерів. Ми не говоримо про такі «ватні» країни, як Угорщина та Австрія, але, загалом, очікувати повного ембарго нам не варто. І це стосується не тільки енергоносіїв, але й деяких інших корисних копалин.
3. РФ потрапляє у все більшу залежність від Китаю та Індії, особливо від Китаю. Активи, номіновані в юанях, коштують рівно стільки, скільки скаже керівництво Китаю.
Це правда. І тут є дві сторони однієї медалі: з одного боку, це добре — Китай, насамперед, піклується про свої інтереси, передусім, економічні. Тому поводить себе дуже жорстко в переговорах. Взагалі, я впевнений, що в середньостроковій перспективі Китай окупує частину цієї країни, а, можливо, й до Уралу.
Але не раніше того моменту, коли країна сама почне розпадатися. Друга сторона медалі: Китай за рахунок цих ресурсних територій зміцниться, а чи потрібен світу Китай від Уралу до Японії — велике питання. З іншого боку, переварити Китаю такий шматок — це декілька десятків років. Але тут я «мамкин геополітик», хоча й вважаю, що такий сценарій значно ймовірніший, ніж війна з Тайванем.
4. Санкції навчилися обходити. Але це не може врятувати всю економіку, лише окремі сектори — передусім, ВПК.
Не навчилися. Якщо ми відкинемо в бік ресурсну частину економіки, то жодна галузь не вирішила обхід санкцій на понад 10−15%. Так, багато чого замістили Китаєм та Індією, але: 1) це відкат у технологіях назад, 2) суттєво нижча якість та відсутність сервісного і гарантійного обслуговування, 3) відчутно вищі ціни (іноді в рази).
Щодо ВПК — навіть смішно коментувати. На жаль, не можу багато виносити публічно, але скажу, що ВПК страждає, і страждає серйозно.
5. Обхід санкцій поступово обмежуватиметься. Але поступово.
Ось тут не погоджусь! Криміналізація обходу санкцій стала геймченджером. За останній місяць уже багато змінилося для росіян у значно гіршу сторону. І це тільки початок — ще немає жодного кримінального переслідування за це, а скоро будуть.
Читайте також: Репараційні облігації замість заморожених активів рф: як Україні отримати $300 млрд
6. Жодне погіршення життя не стосується «глибинного народу», який можна, умовно, оцінити у 85% населення. Їхнє життя погане й завжди було таким, вони звикли.
Тут також не погоджуся. Є декілька мінімумів. Мінімальна зарплатня, мінімальна корзина, але один із них — санітарний мінімум — люди не можуть їсти менше 2300 ккал на день. А мова йде зараз для деяких прошарків населення саме про це. Є умови, неприйнятні для життя. +10 у квартирі взимку — це умови, несумісні з існуванням.
Ви знаєте, які останні дані були віднесені до закритих? Прийнято відразу після нового року: смертність від запалення легенів, особливо у старших вікових групах. На момент написання цього поста 1 млн населення цієї країни живе без тепла понад 48 годин, 200 тисяч — без світла. При морозах нижче -10 на майже всій території країни. Вже відкрито говорять, щоб прострочені продукти харчування раздавати пенсіонерам централізовано та регульовано.
7. Економічне погіршення впливає, передусім, на еліти, але вони навчилися заробляти (красти) на війні. Водночас, еліти не тупі, й розуміють, що десь на виході є каса, й доведеться платити.
Так, це те, на що особисто я розраховую. Коли ми говоримо про можливий «бунт на болотах», ми маємо на увазі саме бунт проти місцевих еліт. Цар добрий — бояри погані. Вони опиняються між молотом і ковадлом. Коли путін їх розстрілюватиме, народ радітиме. Якщо сам народ їх на вила не посадить.
Ба більше, я говорив із одним британцем, і він вважає, що люди, які не живуть у москві чи петербурзі, і заробляють понад $10 тис. на місяць, ризикують своїм життям, оскільки є висока ймовірність, що політичну та економічну еліту захистить Нацгвардія, а ось середніх буржуа, які дратують своїх сусідів, — ні.
Читайте також: До 2050 року може виникнути нове покоління наддержав: хто бере участь у перегонах
8. Значна частина найпродуктивнішого людського капіталу виїхала, але вплив цього буде розтягнутий у часі.
Спірне питання. Багато хто повертається.
Хочу додати, що окрему радість приносить експертам те, що в набіуліної скінчилась вдача. Це означає, що зараз її регулятивні дії не призводять до очікуваного результату.
Насправді, це не випадковість, а ознака того, що економіка припинила бути ринковою, структурні зміни призвели до того, що, наприклад, зміна ставки не впливає на інфляцію так, як це очікується, а це є ознакою того, що макроекономічні параметри можна регулювати виключно адміністративними методами. Про це мало хто пише, але я вважаю, що це пряма ознака майбутньої кризи. Питання — коли.