Основні ризики 2024 року

Головний ризик 2024 року — це туман війни. Передбачити наслідки впливу війни на економіку з достовірною точністю практично неможливо. Наслідком ескалації воєнних дій може бути додаткове скорочення виробничого потенціалу країни та втрати трудових ресурсів. Це руйнуватиме продуктивні сили економіки та підриватиме можливості для її відновлення.

Зовнішньополітичні ризики. Зниження обсягів та порушення ритмічності міжнародної підтримки України через політичні процеси в країнах-партнерах може заподіяти суттєву шкоду як фінансовій стабільності, так і обороноздатності країни.

Блокування транспортних шляхів для експорту та імпорту. Продовження блокади вантажних перевезень на західному кордоні та обмеження морських транспортних шляхів негативно впливатиме на зовнішньоторговельний баланс, що генеруватиме ризики для валютної стабільності.

Техногенні катастрофи. Внаслідок ударів російських окупантів по об'єктах критичної цивільної інфраструктури загострюються ризики виникнення аварій, що потребуватиме додаткових витрат бюджетних коштів та знижуватиме продуктивність економіки.

Можливе загострення протестних настроїв у суспільстві у зв’язку із високим рівнем безробіття, труднощами знаходження достатніх засобів для існування та психологічним зламом значної кількості людей внаслідок воєнного стану.

Читайте також: Долар понад 40 грн і прискорення інфляції: що буде з економікою, цінами та курсом у 2024 році

Завдання на 2024 рік

Ключове завдання воєнної економіки — максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

Потрібно розв’язати питання стабільного та ритмічного фінансування потреб державного бюджету. На жаль, війна продовжується, що потребує додаткових фінансових ресурсів. Необхідно максимізувати зусилля із залучення коштів із всіх можливих джерел — зовнішня допомога партнерів, податкові платежі, оптимізація міжбюджетних відносин, внутрішній борговий ринок, грошова емісія НБУ.

А також вжити заходів зі зниження державних витрат: жорстка видаткова політика по непріоритетних цілях, реструктуризація державного боргу, адміністративні санкції на фінансовому ринку (фінансові репресії).

Воєнна економіка — це насамперед економіка державного попиту і державних стимулів. Держава повинна представити чітку економічну доктрину для бізнесу, а також сама бути активним гравцем — здійснювати державні інвестиції в критично важливі проєкти та фінансувати масштабне оборонне замовлення.

Економічна доктрина для бізнесу має включати три блоки: доступ до ринків збуту, доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування.

Доступ до ринків збуту має передбачати безперешкодне функціонування логістичних шляхів та каналів збуту продукції (в т.ч. міжнародних), створення умов безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, прийняття чітких планів державного замовлення (включаючи операції Держрезерву), удосконалення практик у сфері державних закупівель.

Доступ до трудових ресурсів має передбачати допомогу Уряду у пошуку кваліфікованих працівників (в т.ч. серед закордонних мігрантів та українських біженців), програми бронювання працівників, залучення незайнятих до трудової діяльності, підготовки та перепідготовки кадрів, зокрема виробничих спеціальностей.

Доступ до фінансування має передбачати відновлення роботи банківського сектора як інституту фінансового посередництва, розширення програм кредитної, гарантійної та грантової підтримки держави, спрямування міжнародної допомоги на відновлення і розвиток бізнесу, використання податкових інструментів стимулювання інвестицій.

Залучені до державного бюджету кошти слід раціонально використовувати на цілі виживання країни та забезпечення функціонування воєнної економіки.

Потрібно посилювати потенціал воєнного виробництва. Для цього необхідні цільові програми розширення державного оборонного замовлення, реалізація інвестиційних проєктів зі створення нових виробничих потужностей військового призначення, державні податкові та кредитні стимули для виробників військової продукції всіх форм власності.

Важливим аспектом підтримки бізнесу є запуск державної системи страхування інвестицій від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів.

Окремий акцент державних стабілізаційних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проєктах створення робочих місць у сферах локалізації виробництва та імпортозаміщення. Це дозволить не тільки посилити виробничу продуктивність економіки, а й знизити перспективні валютні ризики.

Продовження структурних реформ у судовій та правоохоронній системі покращуватиме міжнародний імідж України, що слугуватиме базисом для залучення додаткового зовнішнього приватного та офіційного фінансування, а також стимулюватиме внутрішні інвестиції.

Для збереження суспільного консенсусу важливо посилювати роль держави у забезпеченні соціальної справедливості. Запровадження диференційованої системи оподаткування доходів, оподаткування багатства — можливі опції посилення перерозподільчої ролі фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів економіки сприяє більш продуктивному їх використанню в економічному обороті країни.

Конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики є особливо важливою під час структурних криз, коли руйнуються традиційні виробничі і фінансові зв’язки економіки. Тому уряд та НБУ повинні дотримуватися єдиної політики макроекономічної стабілізації, визначеної рамковою програмною співпрацею з МВФ, з урахуванням аспектів незалежності центрального банку, наскільки це можливо в умовах воєнного часу та враховуючи рекомендації МВФ щодо Оцінки захисних механізмів НБУ.

Читайте також: Незламна Україна: 5 головних економічних перемог 2023 року

Має бути сформовано потужний зовнішній фронт підтримки України, роль дипломатичних установ в роз’ясненні ролі України як форпосту миру на планеті й недопущення нової хвилі фашизму в особі російського шовінізму і путінізму. В цьому контексті треба більш активно залучати потенціал Всесвітнього Конгресу Українців, українських громадських організацій за межами України, науковців і студентів, які працюють за кордоном.