Наступний рік для України знову буде вкрай важким. Не лише з воєнного погляду, але й у фінансових питаннях. Ми всі побачили проєкт Державного бюджету на 2024 рік, в якому західні партнери фінансують практично всі цивільні витрати. А за рахунок українських платників податків фінансуються сили оборони України. З іншого боку, в світі набирають силу голоси про необхідність зменшення підтримки нашої країни.

Ми бачимо дискусії між американськими політиками, «холодним душем» стали підсумки виборів у Словаччині, де перемогла проросійська партія. Саме тому українські урядовці та парламентарі мають вже зараз замислитися над організацією державних фінансів та фіскальної політики таким чином, щоб бізнес ефективно та добровільно сплачував податки, необхідні для стійкості держави.

Як формується наш бюджет: приклад 2022 року

За оперативними даними Державної казначейської служби, у 2022 році до загального фонду державного бюджету надійшло 1 491,1 млрд грн.

Кінцеві споживачі та наймані працівники, тобто населення, сплатили до бюджету та позабюджетних фондів (транзитом, через посередництво бізнесу):

  • податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів — 253,0 млрд грн;
  • податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів — 213,9 млрд грн (зібрано 298,5 млрд, відшкодовано — 84,6 млрд грн);
  • податок на доходи фізичних осіб та військовий збір — 148,4 млрд грн;
  • акцизного податку — 78,9 млрд грн;
  • ввізного та вивізного мита — 21,0 млрд грн.
  • надходження ЄСВ до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування у 2022 році становили 425,3 млрд грн.

Сумарно — 1 140 млрд грн, або 76% від сукупних надходжень.

Натомість, бізнес безпосередньо сплатив:

  • податок на прибуток підприємств — 117,0 млрд грн;
  • рентну плату за користування надрами — 81,0 млрд грн.

Сукупно 198 млрд грн, або 13%.

Сума запозичень склала 1,2 трлн грн, із них 400 млрд дав НБУ.

Читайте також: Бюджет-2024: чи вистачить грошей на армію, як зміняться зарплати та пенсії

«Вузькі місця» бюджету

В усій цій калькуляції бюджетного процесу вражає цифра рентних доходів бюджету у розмірі 81 млрд грн, або трохи більше $2 млрд.

Навіть в умовах війни — це мізерна сума. До речі, до війни вона була майже такою самою, хіба що доларовий еквівалент був більше.

При цьому, в цей рядок доходів державного бюджету входить плата за всі державні природні ресурси (залізна і марганцева руди, нафта, природний газ і газовий конденсат, титан, уран, плата за використання водних і лісових ресурсів, радіочастот).

Дохід середньої гірничої компанії десь у Швеції буде приблизно на такому ж рівні. Отже, щось не так у «датському королівстві».

Потрібно щось змінювати, бо природні і мінеральні ресурси — це те, що Україна може запропонувати світові. Звісно, з урахуванням логістичних складнощів, треба визнати певні обмеження для збільшення експорту та, відповідно, видобутку продуктів, із яких сплачується рента.

Але відомі приклади, коли для покращення ситуації достатньо лише політичних, організаційних і менеджерських рішень.

Негативний приклад — зупинка спецдозволів видобувних компаній, власники яких потрапили під санкції. Фактично, через недалекоглядний механізм, компанії повністю зупиняються. Хоча могли б працювати і сплачувати податки, зокрема, рентні платежі.

Серед позитивних прикладів — «Укрнафта», яка за серпень цього року сплатила понад 17% від усіх податкових надходжень з рентної плати за користування надрами.

Це 736 млн грн із загальних 4,2 млрд грн. «Укрнафта» взагалі під час війни почала платити більше податків, ніж до війни. Так, у серпні компанія сплатила 2,077 млрд грн податку на прибуток за другий квартал 2023 року.

А загальні надходження за цим податком від всіх українських підприємств за даними Міністерства фінансів за цей період склали 30,9 млрд грн.

І абсолютно вірно зазначає директор ПАТ «Укрнафта» Сергій Корецький: «сума, сплачена „Укрнафтою“, становить 6,7% від подібних надходжень».

Основна причина тут — у зміні вигодонабувача, або, як кажуть юристи, кінцевого бенефіціара.

До війни «Укрнафта» перебувала під олігархічним управлінням, і секретом полішинеля було те, що кінцевим бенефіціаром компанії всі вважали Ігоря Коломойського.

А зараз компанія повернулась під ефективне управління держави.

Причому це було зроблено без довгострокового та болісного трансформування системи корпоративного управління, як у деяких інших компаніях.

Тобто тут ключовими є два фактори — державне управління критично важливими активами та налаштування ефективного менеджменту.

Читайте також: Держборг України: скільки можна буде заробити на ОВДП у 2024 році

Короткий висновок

Потрібно шукати подібні «вузькі місця» та «розширювати» їх для збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів. Але це має бути не податковий терор, а взаємовигідна співпраця держави і бізнесу, за результатами якої перша отримає додаткові ресурси для наближення перемоги, а другі — комфортні умови ведення бізнесу, які дозволять масштабуватися, розвиватися та виходити на нові ринки.

І всі разом мають розуміти, що, навіть при наявності тривалої підтримки з боку країн заходу, не можна стояти на місці. Потрібно покращувати свої оборонні спроможності, зменшувати залежність від партнерів та збільшувати власну суб'єктність. Лише так вдасться збудувати та відбудувати сильну Державу, основою якої буде потужна економіка з локальним бізнесом.