►Читайте сторінку«Мінфіну» у фейсбуці: головні фінансові новини
Путін пообіцяв постачати щонайменше 98 мільярдів кубометрів газу на рік до Китаю до 2030 року. Хоча це більш ніж у шість разів більше, ніж він продавав Китаю минулого року по трубопроводу, це все одно значно нижче того, що Росія постачала в Європу на своєму піку.
Але Сі не дав Путіну чіткої згоди чи навіть схилу до мінімального прогресу в будівництві газопроводу «Сила Сибіру 2», важливого зв’язку, оскільки Москва намагається продавати більше газу на схід, тоді як її експортна інфраструктура здебільшого спрямована на захід.
Після переговорів Путін заявив, що обговорювався новий трубопровід, який пройде до Китаю через Монголію, і узгоджені «майже всі» параметри угоди. Але спільні заяви були набагато менш однозначними.
Хоча цей трубопровід міг би постачати Китаю дешевшу альтернативу зрідженому природному газу, уряд Сі продовжує зосереджуватися на забезпеченні диверсифікації поставок — по суті, не повторюючи європейської помилки надмірної залежності від Росії.
За словами Батта Оджерела, старшого наукового аналітика Energy Policy Research Foundation, Inc., на даний момент є багато країн, які прагнуть продавати газ, включаючи США, Катар, Австралію та Туркменістан.
«Для Китаю — це ринок покупця. Якщо Росія не зробить надзвичайно приємну пропозицію, Китай може чекати скільки завгодно. Додатковий газ з Росії не потрібен, особливо після економічного спаду, спричиненого карантином», — додав експерт.
Читайте також: Молдова знову почне купувати російський газ
Вагання Китаю
В Bloomberg зазначили, що відсутність прогресу в будь-яких великих енергетичних угодах показала деяке вагання з боку Китаю щодо надто близької співпраці з РФ. Сі хоче уникнути більш суворих економічних санкцій, які можуть завдати шкоди економіці Китаю, а також тримати Росію на стороні як партнера, який може дати відсіч США та їхнім союзникам.
«План Сі полягає в тому, щоб знайти баланс: Китай хоче, щоб Росія вижила, але не хоче, щоб його вважали повністю підтримуючим Росію», — сказав Дуншу Лю, доцент, який спеціалізується на китайській політиці в Міському університеті Гонконгу.
За його словами, проблема полягає в тому, що коли Росія опиниться в невигідному становищі й потребуватиме економічної та військової підтримки Китаю, щоб вижити, то що робитиме Китай в такому випадку? Тоді Китаю доведеться зробити вибір.