Олена Жукова, керуючий партнер Saivena Group, вважає, що можна було б назвати український проєкт «провальним», якщо найближчим часом не станеться «буму декларування». І якщо метою податкової амністії є короткострокова фіскальна мета — швидке наповнення бюджету. Але ціль, схоже, зовсім інша — про це вона розповіла у своїй колонці для «Мінфіну».
У нас з'явиться ще один податок — на витрати
Тож у чому полягає основна ідея, мета податкової амністії? Наведемо висловлювання «головного ідеолога» — Данила Гетьманцева: «Я хочу, щоб усі почули, що Кабінет Міністрів готує внесення до парламенту законопроєкту про непрямі методи податкового контролю. Це про те, коли податкова зможе спитати про походження грошей на придбання цінного активу. Якщо людина не зможе відповісти або показати декларацію про амністію, вона буде змушена доплатити податок на витрати, які не зможе пояснити».
Погодьтеся, це вже повністю інша справа… Ось він — батіг, передбачений для «загону людей в обійми податкової амністії». Можна говорити про те, що податкова амністія, що проводиться, стане фактично нульовою декларацією українців, після якої почнеться оподаткування витрат, що перевищують офіційні доходи. Тобто основна мета податкової амністії — нульова декларація (а зовсім не одномоментне поповнення бюджету).
Фактично ми стоїмо на порозі появи нового податку — податку на витрати (різновид ПДФО?). Базою оподаткування, ймовірно, буде дельта між задекларованими доходами, з яких сплачено податок, та понесеними витратами. Ставка, швидше за все, збережеться сьогоднішня: 18% ПДФО + 1,5% військовий збір.
Взагалі, основний тренд розвитку системи оподаткування сьогодні — усунення «центру ваги» з корпоративних податків на оподаткування фізичних осіб. І все це йде на тлі таких яскравих подій, як:
- запровадження автоматичного обміну податкової та банківської інформації;
- жорстке обмеження розрахунків готівкою;
- повна прозорість (у найближчій перспективі).
Перехідний період до «світлого податкового майбутнього» вже розпочався. І податкова амністія — точка нуля. З якої і розпочнеться найцікавіше.
Читайте також: Податкова амністія: чому люди не хочуть нести гроші до банку
Непрямі методи ми вже проходили
Спроби запровадження непрямих методів в Україні вже були. Щоправда, здебільшого це стосувалося ПДВ та податку на прибуток. «Перша хвиля» непрямих методів в Україні прокотилася з 1998 до 2005 року.
Методика застосування непрямих методів контролю пропонувала наступний приклад податкового донарахування.
Підприємець займався торгівлею та задекларував валовий дохід 5 000 грн. Витрати становили 4 000 грн. Середньомісячний «чистий» дохід становив 1 000: 12 = 83,3 грн (нехай вас не бентежить порядок цифр — методика писалася у 2000 році, тоді й долар був «навіть не по 8»).
Податківці провели порівняння середньомісячного доходу підприємця та його витрат, і дійшли висновку про можливе приховування доходу від оподаткування. Так, з'ясувалося, що підприємець за цей рік купив автомобіль (вартістю 5 000 грн) та квартиру (20 000 грн).
Податківці склали ось таку табличку:
| Дохідна частина розрахунку | Витратна частина розрахунку |
| Дохід від підприємницької діяльності — 5 000 грн | Витрати, пов'язані з підприємницькою діяльністю — 4 000 грн |
| - | Придбання авто — 5 000 грн |
| - | Придбання квартири — 20 000 грн |
| Разом: 5 000 | Разом: 29 000 |
Інспектором визначена різниця між «доходом» та «витратами» у сумі:
24 000 грн = 29 000 грн — 5 000 грн.
Саме з цієї суми і пропонувалося сплатити податок підприємцю.
Читайте також: Податкова амністія: задекларовано вже 150 мільйонів
Декілька варіантів, як буде
Очевидно, і найближчими роками податківці діятимуть за такою ж логікою. З невеликою поправкою — на «податкову амністію». У формулі будуть враховані дані «нульової точки». Це буде або сума активів, задекларована у «нульовій декларації», або «сума, яка відповідно до ст. 10 закону про податкову амністію вважається «автоматично чесно оподаткованою».
Нагадаємо, що у цій статті закону наведено список активів, які не потрібно декларувати, а необхідні податки вважаються сплаченими. Список досить короткий: 400 тис. грн., квартира не більше 120 м (або будинок площею до 240 м), невелика ділянка землі, не дуже дороге авто.
І тут дуже важливе наступне. Припустимо, пан Петренко має 2 квартири. І вони придбані за гроші, з яких (у різні роки) було повністю сплачено податки. Приймаючи рішення про подання/неподання одноразової декларації, пан Петренко має обміркувати два варіанти.
Варіант перший — пан Петренко не подає декларацію. У цьому випадку «гарантовано оподаткованою» вважатиметься одна квартира. А друга? Нам кажуть, що пан Петренко повинен буде довести, що друга квартира була придбана за доходи, з яких було сплачено податки (тобто він має підтвердити факт їхньої сплати).
Однак у законі про податкову амністію немає прямої однозначної норми щодо можливості підтвердження таких раніше сплачених податків. Звісно, ми ще не бачили навіть законопроєкту про непрямі методи. Можливо, там буде відповідна норма.
Варіант другий: пан Петренко може подати декларацію та задекларувати обидві квартири, бо «пільгова автоматично оподаткована сума (вартість активів), зазначена в законі, зараховується лише «у разі невикористання фізичною особою права на подання декларації. Тобто задекларувати лише одну квартиру не можна: або все, або нічого.
З огляду на це, висловимо припущення, що у «новому податку з зайвих витрат» використовуватиметься приблизно така формула для розрахунку бази оподаткування:
Сальдо початку + дохід — витрати = сума перевищення (база оподаткування), де сальдо початку — активи, зазначені у «нульовій» декларації, чи активи, зазначені у ст. 10 закону про податкову амністію.
Фактично, це може означати, що багато хто буде змушений сплатити податок повторно. Можливо, у тексті законопроєкту про непрямі методи все ж таки буде прописано (справедливу та логічну) норму про можливість підтвердити раніше сплачені податки.
Але можна сказати точно: питання «а чи потрібно подавати нульову декларацію?» на сьогодні не має чіткої відповіді. Нам ще не повідомили «правила гри». Ми поки що можемо лише здогадуватися, що нам запропонують у «непрямих методах контролю».